Розділ1.Передумови та причини Люблінської унії

Люблінська унія 1569 р.: передумови,причини та наслідки прийняття.

Курсова робота

студента 2 курсу

групи ІП-13

Дмитрика Віктора

Володимировича

Науковий керівник:

кандидат історичних наук

доцент Тарасов.А.В.

Зміст

Вступ………………………………………………………………….....…...3

Розділ 1.Передумови та причини укладання Люблінської унії………..7

1.1 Передумови проведення Люблінської унії..………………………...7

1.2 Причини укладання Люблінської унії..……………………………..11

Розділ 2.Люблінська унія та наслідки її прийняття для українських земель……………………………………………………………………….15

2.1Хід проведення Люблінського сейму 1569р..........................................15

2.2Наслідки прийняття Люблінської унії....……...……………………….19

Висновки…………………………………..…………………………….......25

Список використаної літератури та джерел ………………………….…..26

Вступ

Актуальність теми дослідження. Двадцяти трьох річне існування незалежної Української держави відзначене бурхливим процесом наукового дослідження історії національного державного та правового життя. Інтерес до історії національного права викликаний прагненням ліквідувати “білі плями”, чиє виникнення й існування певною мірою було пов’язане з тривалими попередніми заборонами ідеологічного характеру щодо дослідження українського права; іншим чинником, що зумовив інтерес до правового минулого, стало усвідомлення необхідності відтворити об’єктивну, неупереджену картину генези та еволюції національної правової системи для визначення потенційних можливостей її подальшого розвитку. Особливо ці питання актуалізувалися останнім часом, у зв’язку зі сплеском національної свідомості українського народу, бажанням осягнути історію свого народу, життя, суспільного і державного устрою. Важливим історичним питанням, яке у певній мірі вплинуло на формування та розвиток української державності, стало прийняття Люблінської унії. Нова держава під назвою Річ Посполита, що в перекладі з польської означає республіка, утворилася в 1569 р. в результаті Люблінської унії. Це держава являла собою союз Великого князівства Литовського і Польського королівства.

У 1569 р. відбувся Люблінський сейм, який тривав 6 місяців. На Сеймі польській шляхті вдалося домогтися від короля Польщі і великого князя литовського Сигізмунда Августа значних територіальних поступок, що ускладнило становище Великого князівства Литовського у складі Речі Посполитої. Ряд найбагатших земель Великого князівства Литовського увійшли до складу Польщі, в результаті чого територія князівства значно зменшилася. Такими були історичні передумови Люблінської унії, яка відіграла певну роль для формування української державності. Дослідженню її ролі і значення в історичному процесі присвячена ця робота.

Мета- дослідити причини та передумови прийняття Люблінської унії 1569 р.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

- проаналізувати історичну літературу та джерельну базу з даної теми;

- визначити причини Люблінської унії;

- розглянути Люблінський сейм 1569 р.;

- визначити наслідки прийняття унії

Об'єкт дослідження курсової роботи є Люблінська унія.

Предмет дослідження – передумови,причини та наслідки прийняття Люблінської унії 1569 р.

Хронологічні межі роботи –від 1385(підписання Кревської унії)-до1569 р(прийняття Люблінської унії).

Географічні межі роботи – охоплюють територію України, українські землі в складі Литовсько-Польської держави.

Теоретичною основою роботи стали фундаментальні положення, сформульовані в працях теоретиків права, істориків, політологів, соціологів. Вказані положення стосуються концепцій типології цивілізацій, моделей розвитку суспільства, принципів структурної організації органів державної влади, умов і можливостей суспільних і правових взаємовпливів тощо.

Зокрема, вказаним питанням у тій чи іншій мірі приділяли увагу різні вчені як сучасності, так і минулого. Так,цікавий фактичний матеріал містять праці польських істориків і економістів С.Куштеби [1],Л.Харевічової [2], Я. Рутковського [3],і інші. Вони досліджували розвиток ремесла і промислів, фінансові відносини в містах, демографічні процеси, торгові зв'язки, релігійну боротьбу в часи укладання Люблінської унії. Однак, їх праці є нерівноцінним за своїм змістом.

Більшість з них носить описовий характер. Значну кількість праць з історії міст Галичини залишив вірменський історик С.Баронч[4]. Вони містять великий об'єм довідкового матеріалу, але в методологічному відношенні застаріли. Вивченням історії міст феодальної Польщі займався ряд польських істориків. Я.Байгер[5],Я.Чернецький[6],та інші. Вони створювали краєзнавчі нариси окремих галицьких міст,в яких найчастіше історія міського устрою замінюється викладом родословних свідчень про магнатські сім'ї.

Дослідженню історії міст Галицької землі у географічному, статистичному, археологічному планах сприяють довідкова книга[7] М. Балінського і Г.Липінського[7] та Географічний словник[8]. Роботи Н.Гасіоровської [9], В.Осуховського [10], П.Донбковського [11] і інш.,у тій чи іншій мірі розкривають питання облаштування солеварних промислів в Галицькій землі.

Вагомим внеском у дослідження нашої проблеми були монографії П.В.Михайлини[12]. Опираючись на багатий фактичний матеріал автор робить детальний аргументований аналіз всіх сфер життя українського міста в умовах поневолення України Польщею. Новим досягненням радянської історіографії 70-х років було видавництво комплексної "Історії Української РСР"[13],а також робіт з історії народного господарства. Важливою науковою доробкою є багатотомне видання "Історія міст і сіл Української РСР"[14]. Значним вкладом у вивчення історії розвитку західноукраїнських земель в період пізнього феодалізму є монографія "Торжество історичної справедливості", збірник "З історії західноукраїнських земель"[15], колективні роботи з історії Львова[16]. Окреме місце в історіографії займає монографія О.С.Компан, яка розкриває загальні тенденції економічного і політичного розвитку міст різних регіонів України в другій половині ХVІІ ст[17].

Вагомим внеском у вивчення міських промислів були праці професора М.М.Стрішенця, які написані матеріалами всіх міст України і торкаються безпосередньо галицьких міст[18]. Базуючись на своїх дослідженнях історик робить аргументований висновок, що на промислах України ХVІ ст. – першої половини ХVІІ ст. проходив процес зародження мануфактурного виробництва і капіталістичних виробничих відносин.

Разом із здобуттям незалежності нашою державою протягом 90-их років почала розвиватись нова українська історіографія, яка позбулась характерних для радянської історіографії рис: за ідеалізації, визначеної наперед шаблонності та інколи недостовірності.

Цікавою доробкою польської історіографії 90-их років є монографія Є.Мотилевича, що стосується історії міст Перемишльської і Сяноцької земель у другій половині ХVІІ ст. – першій половині ХVІІІ ст[19].

На сьогодні цікаві дослідження проводить Н. О. Білоус[20].

Джерельна база даної роботи досить не громіска,невелика кількість документів,а саме: головним джерелом є актовий документ,який є доказом про рішення Люблінського сейму про обєднання Польщі і Литви в одну державу-Річ Посполиту(1569 р.).

Методи дослідження. Курсову роботу виконано на основі загальних наукових принципів-системності, принципів – системності, об'єктивності, логічної послідовності, історизму.

З метою об'єктивного осмислення теми застосовувались порівняльний та описовий методи пізнання, метод історіографічного аналізу і синтезу, проблемно-хронологічний підхід.

Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження і включає вступ, два розділи, висновки, та список використаних джерел та літератури.

Розділ1.Передумови та причини Люблінської унії