Засвоєння екскурсоводом методичних прийомів

У практичній діяльності екскурсійних установ немало прикладів, коли екскурсоводи знають про існування методичних прийомів, але при проведенні конкретних екскурсій їх не використовують. Пояснюється це просто – вони не знають, як їх використовувати. От чому важливим завданням вдосконалення майстерності екскурсоводів в даний час є практичне засвоєння ними методичних прийомів.

Навчання екскурсовода умінню використовувати конкретний методичний прийом носить ступінчастий характер, тобто відбувається в певній послідовності – спочатку ставиться завдання, яке виконує прийом, потім висловлюється його зміст, розглядається механізм дії цього прийому, потім на двох-трьох заняттях, у тому числі і на місці безпосереднього розташування об'єктів, проводяться вправи по застосуванню прийому на практиці. Вдосконалення навичок екскурсоводів є завданням методичних секцій і курсів по підвищенню кваліфікації [9].

Перш ніж приступити до засвоєння методичного прийому, екскурсовод розчленовує цей прийом на декілька частин. Перша частина – в ході вправ екскурсовод спочатку вчиться використовувати кожну з цих частин окремо. Наприклад, відпрацьовується прийом – завдання екскурсантам представити історичну подію (Полтавська битва, розгром шведської армії військами Петра I). Потім – демонстрація основ для зорової реконструкції: самого поля, де відбувалася битва, карти-схеми, репродукції картини А. Соколова, А. Семенова "Російська артилерія в Полтавській битві" і старовинних гравюр. Друга частина – словесний опис битви з метою відновлення зовнішньої картини історичної події, читання уривків з літературних творів. Третя частина – завершальна картина битви – уривки з поеми А.С. Пушкіна "Полтава". Потім екскурсовод об'єднує всі частини прийому так, щоб екскурсанти одержали цілісне уявлення про картину битви [9].

Засвоєння кожного прийому – складний процес, який заснований на конкретному матеріалі і завжди пов'язаний з певною екскурсією. Потрібно чітко представити взаємодію методичних прийомів і навичок. Якщо прийом – особливий спосіб подачі екскурсійного матеріалу, то навичку-уміння досконало застосувати методичний прийом.

Методика виходить з того, що зміст і форма – це нерозривно пов'язані один з одним поняття. Зміст розкриває те, що повинне бути показане і сказане в екскурсії, форма – як це повинно бути сказано. Методичний прийом – спосіб викладу змісту. Практично в кожній екскурсії певний зміст виражається в конкретній формі і за допомогою методичних прийомів доноситься до екскурсантів.

Засвоєння методичних прийомів є засвоєнням суми навичок, тобто відпрацьованих практикою дій екскурсовода, що через звичку здійснюються їм автоматично. Спочатку вироблення навичок не більш як повторення певної дії по одній і тій же схемі (спрямованість, послідовність, витрата часу). Засвоєння практичних навичок дозволяє екскурсоводу використовувати не тільки все різноманіття прийомів показу і розповіді, але і різні варіанти майже кожного методичного прийому. На основі взаємодії навичок екскурсовод проводить комплексне використання методичних прийомів: у показі – прийомів реконструкції і локалізації, в розповіді – прийомів новизни матеріалу і порівняння і т.п.

Процес вдосконалення навичок екскурсовода не припиняється після засвоєння їм методичних прийомів, а продовжується безперервно. Поступово усувається зайве в показі і розповіді. Точнішими і осмисленими роблячи жести екскурсовода, заглиблюється методика показу об'єкту, більш образною стає розповідь. Кожна конкретна екскурсія тільки тоді удосконалюватиметься, коли ведеться робота по "доведенню" методики її проведення. Використовуючи методичний прийом, екскурсовод поволі спостерігає, як він сприймається екскурсантами, наскільки ефективно даний прийом допомагає йому донести матеріал до аудиторії. Якщо ж прийом "не спрацьовує", в екскурсію вводиться інший методичний прийом, здатний успішніше виконати відведену йому роль. Рівень ефективності екскурсії залежить від наступних умов:

• По-перше, від авторів екскурсій, методистів і екскурсоводів залежить те, що запам'ятає людина з повідомлених йому знань. Завдання їх – допомогти людині зрозуміти і зберегти в своїй пам'яті те, що є головним в екскурсії. Це досягається методичними прийомами.

• По-друге, ефективність кожної конкретної екскурсії залежить від того, яка частина екскурсії може бути представлена її учасниками зорово. Словесний матеріал повинен бути побудований і поданий так, щоб він за допомогою спостережуваних об'єктів і наочної допомоги "портфеля екскурсовода" перетворився в свідомості екскурсантів в зорові враження. Це повинно бути методично продумано, спланерувало і здійснене в ході підготовки екскурсії. Успіх справи забезпечують і глибокий зміст матеріалу, і образну мову, і методичні прийоми, що дозволяють зорово донести екскурсійний матеріал до учасників екскурсії.

• По-третє, методика не повинна обмежуватися показом об'єктів і зоровим сприйняттям. Методику слід орієнтувати на активну участь в процесі сприйняття органів чуття. За прикладом природознавчих і вечірніх міських екскурсій підставою для сприйняття можуть бути дотик і нюх екскурсантів. Необхідно розширити дієвість звукової наочності, наприклад, звуків природи (шум лісу, дзюрчання струмка), за допомогою яких людина здійснює свої зв'язки з навколишнім бенкетом [9].

Екскурсійні установи України використовують різні шляхи підвищення якості методичної роботи:

Перший шлях – систематичне поповнення і оновлення знань методистами і екскурсоводами, їх навчання у вищих учбових закладах, на курсах, участь в теоретичних, методичних і науково-практичних конференціях, семінарах і т.д.

Другий шлях – розробка такої методичної документації (контрольного тексту, методичної розробки, "портфеля екскурсовода"), яка з'явиться основою для високої якості ведення екскурсій.

Третій шлях – детальна розробка технології використання методичних прийомів показу і розповіді з урахуванням особливостей різних екскурсійних тем і диференціації груп екскурсантів.

Четвертий шлях – практичне засвоєння методичних прийомів проведення екскурсій екскурсоводами, ефективне використання рекомендованих прийомів на маршрутах, в процесі конкретної екскурсії.

П'ятий шлях – чіткий відробіток техніки ведення екскурсій.

І, нарешті, шостий шлях – засвоєння і збереження контактів між екскурсоводом і екскурсійною групою; володіння, основами таких наук, як психологія і логіка.

Таким чином, методика проведення екскурсій в широкому плані є системою завдань і вимог, способів і прийомів показу і розповіді в ході вивчення тим екскурсій, інших різних по своїх цілях. Методика проведення конкретної екскурсії є програмою дії екскурсовода по демонстрації об'єктів, організації їх спостереження екскурсантами, використання певних методичних прийомів показу і розповіді. З одного боку, методика близька до наукової дисципліни, а з іншою – вона є реалізацією вимог цієї дисципліни на практиці.

Екскурсійна методика є наукою про способи і прийоми проведення екскурсій. У ряді екскурсійних установ сфера діяльності екскурсійної методики розглядається лише як сума методичних прийомів. При підготовці і проведенні екскурсії не враховуються вимоги екскурсійної методики і необхідність правильного співвідношення трьох основних частин – методики показу, методики розповіді і методики організації екскурсійного процесу. Це робить істотний вплив на якість екскурсії і на ефективність її проведення.

Головним для екскурсовода є розуміння суті методики, її призначення і механізму дії при розкритті теми екскурсії. Це розуміння повинне поєднуватися з певними знаннями і навичками, які дають можливість приводити в дію механізми методики.

Методика охоплює ряд проблем, пов'язаних з розробкою нової теми екскурсії, зокрема відбір об'єктів для спостереження, структура екскурсії, співвідношення показу і розповіді, взаємозумовленість методики і техніки ведення, зв'язок методики з психологією і педагогікою. Постійне вдосконалення екскурсійної методики є найважливішим завданням екскурсійних організацій всіх рівнів. Необхідно забезпечити участь в цій роботі всіх екскурсоводів. Екскурсовод як виконавець не повинен обмежуватися роллю споживача кимсь розробленої методики. Він повинен бути одним з її творців.