Робота в малих групах

Робота в малих групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співпраці, спілкування. Роботу в групах потрібно використати, коли необхідно вирішити проблему, з якою важко справитися індивідуально, коли є інформація, досвід, ресурси для взаємного обміну, коли одним з очікуваних учбових результатів є надбання навичок роботи в команді.

До групової роботи потрібно привчатися поступово і починати з малих груп з двох-трьох учасників. По мірі освоєння правил роботи можна збільшувати склад груп до 5-7 чоловік, розширюючи діапазон можливостей, досвіду і навичок її учасників. Але також підвищується імовірність неконструктивної поведінки, дезорганізації, конфлікту. Чим більше група, тим більше вміння потрібно від учасників, щоб кожному була дана можливість висловитися. І чим менше часу відпущено на роботу в групі, тим менше повинен бути розмір групи. Разом з тим чим більше утворено груп, тим більше часу зажадається на представлення результатів групової роботи.

У групах з двох чоловік (у парах) високий рівень обміну інформацією і менше розбіжностей, але вище і імовірність виникнення напруженості. У разі незгоди учасників обговорення може зайти в глухий кут, оскільки в такій групі не знайдеться ні союзника, ні арбітра.

У групі з трьох чоловік є небезпека придушення більш слабого члена групи. Проте групи з трьох чоловік є найбільш стабільними, учасники в них можуть вставати на сторону один одного, виступати як посередники, арбітри, в таких групах легше улагоджуються розбіжності.

Взагалі в групах з парною кількістю членів розбіжності улагодити важче, ніж в групах з непарною кількістю. При непарному складі групи можна вийти з глухого кута шляхом поступки думці більшості.

У групі з п’яти чоловік більше імовірність, що ніхто не залишиться в меншості поодинці. У такій групі досить багато учасників для вироблення різних думок і продуктивного обміну інформацією. У той же час у кожного є можливість внести свій внесок в роботу, почути іншого і бути почутим самому.

При роботі в малій групі з п’яти чоловік учасники можуть виконувати наступні ролі:

¨ ведучого (посередник-організатор роботи групи);

¨ писарчука (записує результати роботи);

¨ доповідача (представляє результати роботи групи іншим групам);

¨ спостерігача (учасники поступово будуть усвідомлювати, які уміння необхідні для роботи в невеликій групі. Спостерігач допомагає придбати ці навички, аналізує індивідуальну поведінку членів групи);

¨ хронометриста (стежить за часом, відпущеним на групову роботу).

Можливі й інші ролі. Розподіл ролей дозволяє кожному учаснику групи активно включитися в роботу. Якщо група працює протягом тривалого часу в одному складі, бажано міняти ролі.

Рекомендується об’єднувати в одній групі учасників з різним рівнем підготовки. У різнорідних (за статтю, за підготовкою тощо) групах стимулюється творче мислення і інтенсивний обмін ідеями, тому проблема може бути розглянута з різних сторін.

Правила роботи у групі:

¨ кожний учасник має можливість висловитися, якщо захоче;

¨ всі учасники групи поважають цінності і погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними;

¨ обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, які їх висловили;

¨ всі учасники висловлюються коротко і по суті;

¨ кожний учасник, навіть захищаючи свою точку зору, відкритий для сприйняття інших ідей, думок і інтересів;

¨ всі виникаючі розбіжності, конфлікти вирішуються мирним шляхом з урахуванням інтересів учасників і правил роботи;

¨ всі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу.

Відстань між групами має бути достатньою для того, щоб вони уособлено працювали.

Аналіз правових ситуацій

Однією з найбільш поширених форм роботи на заняттях з навчальних дисциплін юридичної спрямованості є аналіз правових ситуацій. Можна виділяти кілька форм цього методу, однією з них є традиційне розв’язування задач.

Основні вимоги до правових ситуацій — це доступність, життєвість, проблемність, слугування цілям заняття. Значення правових ситуацій у — саме вони пов’язують заняття з життям, вчать реалістично уявляти себе учасником суспільного життя та використовувати правові знання при цьому. Вміння вирішити життєві проблеми з застосуванням правових норм — це основа професійної придатності правника, умова правослухняних світоглядних переконань людини.

З правовими ситуаціями можна працювати за різноманітними методами, правова ситуація — це своєрідна методика, „глина”, з якої іншими методами „ліпляться” результати у вигляді знань, вмінь, навичок правника та світоглядних переконань щодо законослухняного життя.

Для розбору певної ситуації слід звертати увагу на основні моменти:

1) факти (Що відбулося? Хто є учасниками?)

2) проблема (В чому полягає проблема? Якими нормативними актами регулюється ситуація? Яке питання нам треба вирішити, розв'язуючи ситуацію?)

3) аргументи (Які аргументи можуть бути наведені для вирішення ситуації (обов'язково з використанням законодавчої бази на захист кожної із сторін)?)

4) рішення (Яке буде вирішення ситуації? Чому саме таке? Які можуть бути наслідки такого рішення?)

Рольова гра (розігрування правової ситуації у ролях)

Мета розігрування правової ситуа­ції по ролях — визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри.

Рольова гра надає можливість діяти наближено до реальних умов. Вона допомагає навчитися через досвід та відчуття. В ході рольової гри учасники „розігрують у ролях” визначену проблему або ситуацію.

Хоча ці підходи мають різні характеристики, вони доповнюють один одного і переслідують загальні цілі:

¨ подальший розвиток уяви і навичок критичного мислення;

¨ сприяння висловленню суджень, думок і цінностей;

¨ виховання в аудиторії спроможності знаходити і розглядати альтернативні можливості дій, а також виховання співчуття до інших людей.

Основні елементи успішності проведення вказаного методу:

1) попереднє планування і підготовка викладача;

2) підготовка і тренінг учасників;

3) активна участь групи у проведенні вправи;

4) ретельне обговорення й рефлексія з приводу ситуації.

Презентація

Метою методу є опрацювати якомога більшу кількість інформації за короткий проміжок часу, швидко презентувати матеріал лекційного характеру. Презентація спрямована більше на набуття слухачами знань, ніж на формування вмінь чи навичок.

Для проведення цього методу викладач має добре ретельно підготуватися, а саме, підібрати інформацію для презентації, яку слід поділити на групи: основну та другорядну, ту, яку потрібно дати під запис, та ту, яка презентується в усному вигляді, інформацію, яка виконує навчальну функцію (призначена для запам’ятовування) та яка відіграє роль обслуговуючої (допомагає зробити презентацію цікавою, розвантажує слухачів). Від традиційної лекції презентація відрізняється тим, що носить більш жвавий, цікавий характер. Так, презентація може включати використання мультимедійного проектора, різного роду таблиць, схем, прикладів, запитань для розмірковування, коротких творчих завдань для виконання безпосередньо на занятті.

Презентація — основний метод, проте більш вдалою та результативною її зробить використання деяких обслуговуючих елементів. Наприклад, на початку заняття потрібно провести невелику мотивацію, а на завершення — рефлексію.