Форма Землі. Обертання Землі навколо осі

Форма Землі. Довго люди не знали, яку форму має Земля. Багато хто вважав її плоским тілом. Ідея кулястості Землі ви­никла в результаті висновків великого стародавнього вченого Піфагора, який жив у VI ст. до н. є. У IV ст. до н. є. старо­грецький учений Арістотель навів перші докази кулястості Землі. Він звернув увагу, що тінь Землі під час місячних затем­нень завжди кругла. Кругла тінь може бути тільки від кулястих предметів. В подальшому було наведено такі докази, як кругла форма горизонту всюди на земній поверхні, розширення дальності видимого горизонту з підняттям угору, зміна висоти зір і су­зір'їв над горизонтом під час руху по меридіану.

З початку XVI ст. одним із доказів кулястості Землі вважали кругосвітні подорожі, хоч можна було б об'їхати навколо Землі й тоді, коли б вона мала форму конуса або циліндра. У XX ст. польоти на літаках у різних напрямах переконали людей, що Земля — велика куля. За останні кілька десятків років Землю фотографували космонавти і автоматичні прилади на штучних супутниках Землі. На фотографіях чітко видно, що Земля має форму кулі.

Насправді Земля — не ідеальна куля. Вона дещо стиснута біля полюсів. Причому Північний полюс знаходиться вище, ніж Південний; таку форму називають кардіоїдою.

Кулястість Землі має величезний вплив на її природу. По-перше, сонячне проміння на кулясту поверхню падає на різній широті під різними кутами, тому нагрівання поверхні зменшу­ється від екватора до полюсів. Це дає підставу поділити Землю на теплові пояси: жаркий, два помірних і два холодних.

По-друге, кулястість Землі зумовлює зональність клімату, ґрун­тів, рослинності і почасти тваринного світу.

Обертання Землі навколо осі. Земля не буває в нерухомому стані. Вона рухається навколо Сонця і навколо своєї уявної осі.

Довго люди вважали Землю нерухомим тілом, яке нібито зна­ходиться в центрі Всесвіту, а навколо нього обертаються Сонце і зорі. Насправді ж спостерігачеві лише здається, що Земля не­рухома, а Сонце і весь небозвід рухаються навколо неї.

У XVI ст. великий польський учений М. Коперник довів, що видимий рух небесних світил уявний, а Земля обертається нав­коло осі і в той же час рухається навколо Сонця.

Величезне відкриття Коперника змінило погляди на рух не­бесних тіл і правильно пояснило їх. Щоденний схід і захід Сонця Коперник пояснив тим, що Земля разом з нами протягом доби (23 години 56 хвилин 4,1 секунди) здійснює один оберт навко­ло земної осі — з заходу на схід. Земною віссю вважається уявна пряма лінія, навколо якої обертається Земля.

Земна вісь перетинається із земною поверхнею в двох точках, які називають полюсами: Північним і Південним. Кожна точка Землі протягом доби описує коло. Поблизу полюсів кола невеликі, а чим далі від них, тим кола стають більшими. Лінію, яка знаходиться на однаковій відстані від полюсів, називають екватором. Площина екватора перпендикулярна до земної осі і ділить Землю на дві півкулі; північну і південну. На глобусі і карті екватор зображують у вигляді лінії. Лінії, нанесені паралельно до екватора, називають пара­лелями. На глобусі і карті наносять ще колові лінії, які про­ходять через полюси, їх називають меридіанами. В резуль­таті на глобусі і карті утворюється г р а д у с н а сітка. По ній визначають положення місць на Землі.

Які ж є докази того, що наша Земля обертається навколо своєї осі?

1. Відхилення падаючих тіл на схід.

З фізики відомо, що всяке тіло падає по прямовисній лінії. Проводили чис­ленні досліди, і щоразу виявлялося, що падаюче тіло відхиля­лося від виска на схід. Справа в тому, що при обертанні Землі навколо осі тіла на висоті рухаються з більшою швидкістю, ніж на поверхні Землі. При падінні вони зберігають за інерцією по­чаткову швидкість і в результаті наче переганяють точки, які зна­ходяться на поверхні, тим самим відхиляючись від прямовисної лінії на схід, тому що Земля обертається з заходу на схід.

2. Дослід з маятником Фуко.

Французький учений Фуко проробив дослід з маятником, який гойдається. З фізики відомо, що маятник, гойдаючись, зберігає площину гойдання, якщо на нього не діє ніяка інша сила, крім сили ваги. На довгому шнурі Фуко підвішував вантаж, під ним розміщував горизонталь­ний круг, поділений на градуси. Виводив маятник із стану спокою, надаючи його гойданню напряму вздовж меридіана. Через деякий час площина гойдання маятника уже не збігалася з напря­мом північ — південь. Чому? А тому, що під маятником змінюва­лось положення градуйованого круга, який переміщувався на схід в результаті обертання Землі навколо осі. Спостерігачеві ж зда­валося, що змінилась площина гойдання маятника.

Отже, уявна зміна площини гойдання маятника є ще одним доказом обертання Землі навколо своєї осі.

3. Сплюснутість Землі коло полюсів.

Сплюснутість Землі коло полюсів пояснюється відцентровою силою, яка виникає тільки в результаті обертання. Які ж наслідки обертання Землі навколо осі?

Змінна дня і ночі. Непрозора земна куля не може бути освітлена одним джерелом світла — Сонцем з різних боків, тому на освітленому боці буває день, а на неосвітленому — ніч. Внаслідок того, що Земля обертається навколо осі, відбувається змі­на дня і ночі.

Усі тіла, які рухаються по горизонталі, відхиляються в північній півкулі праворуч, а в південній— ліворуч відносно спостерігача, який дивиться в бік руху. Від­хиляюча сила обертання Землі проявляється в багатьох проце­сах: змінює напрями повітряних мас, морських течій при їх переміщенні. З цієї причини підмиваються праві береги річок у північній півкулі Землі, а ліві — в південній.

Припливи і відпливи у водах морів та океанів утво­рюються в результаті притягання Місяцем і Сонцем води на Землі, яка обертається; зміна їх — наслідок обертання Землі навколо осі.

Date: 2015-07-24; view: 1049; Нарушение авторских прав