Форма Землі. Обертання Землі навколо осі. Форма Землі. Довго люди не знали, яку форму має Земля

Форма Землі. Довго люди не знали, яку форму має Земля. Багато хто вважав її плоским тілом. Ідея кулястості Землі ви­никла в результаті висновків великого стародавнього вченого Піфагора, який жив у VI ст. до н. є. У IV ст. до н. є. старо­грецький учений Арістотель навів перші докази кулястості Землі. Він звернув увагу, що тінь Землі під час місячних затем­нень завжди кругла. Кругла тінь може бути тільки від кулястих предметів. В подальшому було наведено такі докази, як кругла форма горизонту всюди на земній поверхні, розширення дальності видимого горизонту з підняттям угору, зміна висоти зір і су­зір'їв над горизонтом під час руху по меридіану.

З початку XVI ст. одним із доказів кулястості Землі вважали кругосвітні подорожі, хоч можна було б об'їхати навколо Землі й тоді, коли б вона мала форму конуса або циліндра. У XX ст. польоти на літаках у різних напрямах переконали людей, що Земля — велика куля. За останні кілька десятків років Землю фотографували космонавти і автоматичні прилади на штучних супутниках Землі. На фотографіях чітко видно, що Земля має форму кулі.

Насправді Земля — не ідеальна куля. Вона дещо стиснута біля полюсів. Причому Північний полюс знаходиться вище, ніж Південний; таку форму називають кардіоїдою.

Кулястість Землі має величезний вплив на її природу. По-перше, сонячне проміння на кулясту поверхню падає на різній широті під різними кутами, тому нагрівання поверхні зменшу­ється від екватора до полюсів. Це дає підставу поділити Землю на теплові пояси: жаркий, два помірних і два холодних.

По-друге, кулястість Землі зумовлює зональність клімату, ґрун­тів, рослинності і почасти тваринного світу.

Обертання Землі навколо осі. Земля не буває в нерухомому стані. Вона рухається навколо Сонця і навколо своєї уявної осі.

Довго люди вважали Землю нерухомим тілом, яке нібито зна­ходиться в центрі Всесвіту, а навколо нього обертаються Сонце і зорі. Насправді ж спостерігачеві лише здається, що Земля не­рухома, а Сонце і весь небозвід рухаються навколо неї.

У XVI ст. великий польський учений М. Коперник довів, що видимий рух небесних світил уявний, а Земля обертається нав­коло осі і в той же час рухається навколо Сонця.

Величезне відкриття Коперника змінило погляди на рух не­бесних тіл і правильно пояснило їх. Щоденний схід і захід Сонця Коперник пояснив тим, що Земля разом з нами протягом доби (23 години 56 хвилин 4,1 секунди) здійснює один оберт навко­ло земної осі — з заходу на схід. Земною віссю вважається уявна пряма лінія, навколо якої обертається Земля.

Земна вісь перетинається із земною поверхнею в двох точках, які називають полюсами: Північним і Південним. Кожна точка Землі протягом доби описує коло. Поблизу полюсів кола невеликі, а чим далі від них, тим кола стають більшими. Лінію, яка знаходиться на однаковій відстані від полюсів, називають екватором. Площина екватора перпендикулярна до земної осі і ділить Землю на дві півкулі; північну і південну. На глобусі і карті екватор зображують у вигляді лінії. Лінії, нанесені паралельно до екватора, називають пара­лелями. На глобусі і карті наносять ще колові лінії, які про­ходять через полюси, їх називають меридіанами. В резуль­таті на глобусі і карті утворюється г р а д у с н а сітка. По ній визначають положення місць на Землі.

Які ж є докази того, що наша Земля обертається навколо своєї осі?

1. Відхилення падаючих тіл на схід.

З фізики відомо, що всяке тіло падає по прямовисній лінії. Проводили чис­ленні досліди, і щоразу виявлялося, що падаюче тіло відхиля­лося від виска на схід. Справа в тому, що при обертанні Землі навколо осі тіла на висоті рухаються з більшою швидкістю, ніж на поверхні Землі. При падінні вони зберігають за інерцією по­чаткову швидкість і в результаті наче переганяють точки, які зна­ходяться на поверхні, тим самим відхиляючись від прямовисної лінії на схід, тому що Земля обертається з заходу на схід.

2. Дослід з маятником Фуко.

Французький учений Фуко проробив дослід з маятником, який гойдається. З фізики відомо, що маятник, гойдаючись, зберігає площину гойдання, якщо на нього не діє ніяка інша сила, крім сили ваги. На довгому шнурі Фуко підвішував вантаж, під ним розміщував горизонталь­ний круг, поділений на градуси. Виводив маятник із стану спокою, надаючи його гойданню напряму вздовж меридіана. Через деякий час площина гойдання маятника уже не збігалася з напря­мом північ — південь. Чому? А тому, що під маятником змінюва­лось положення градуйованого круга, який переміщувався на схід в результаті обертання Землі навколо осі. Спостерігачеві ж зда­валося, що змінилась площина гойдання маятника.

Отже, уявна зміна площини гойдання маятника є ще одним доказом обертання Землі навколо своєї осі.

3. Сплюснутість Землі коло полюсів.

Сплюснутість Землі коло полюсів пояснюється відцентровою силою, яка виникає тільки в результаті обертання. Які ж наслідки обертання Землі навколо осі?

Змінна дня і ночі. Непрозора земна куля не може бути освітлена одним джерелом світла — Сонцем з різних боків, тому на освітленому боці буває день, а на неосвітленому — ніч. Внаслідок того, що Земля обертається навколо осі, відбувається змі­на дня і ночі.

Усі тіла, які рухаються по горизонталі, відхиляються в північній півкулі праворуч, а в південній— ліворуч відносно спостерігача, який дивиться в бік руху. Від­хиляюча сила обертання Землі проявляється в багатьох проце­сах: змінює напрями повітряних мас, морських течій при їх переміщенні. З цієї причини підмиваються праві береги річок у північній півкулі Землі, а ліві — в південній.

Припливи і відпливи у водах морів та океанів утво­рюються в результаті притягання Місяцем і Сонцем води на Землі, яка обертається; зміна їх — наслідок обертання Землі навколо осі.

Date: 2015-07-24; view: 644; Нарушение авторских прав