Перша медична допомога при переломах

Переломи кісток бувають закриті (без пошкоджень шкіри) і відкриті (з порушенням цілості шкіри і інколи розкриттям кісних уламків).

Ознаки переломів:

припухлість, різкий біль в зоні перелому, зміна форми і укорочення кінцівки, порушення функції кінцівки.

Надання першої медичної допомоги завжди слід починати зі звільнення потерпілого від дії травмуючого предмета, тобто відкатки автомашини, підняття балок і т.ін. Відсутність реакції потерпілого на окрик говорить про відсутність відомості, а різка блідість, тихий голос, слабкий пульс, або його відсутність – про виникнення шоку, велика кількість крові – про загрозливу для життя кровотечу. Важливою умовою надання першої допомоги при переломах кісток кінцівок є забезпечення нерухомості травмованої кінцівки (іммобілізація).

Правила і технічні засоби надання першої медичної допомоги при механічній травмі наступні: обережно знімати одежу, починаючи з здорової сторони (руки, ноги). Приставшу до рани тканину не відривати, а обрізати по колу рани. При сильній кровотечі негайно звільнити місце пошкодження, розрізавши одяг. При травмах гомілки або стопи взуття розрізати по шву закаблук, а потім знімати звільнивши, в першу чергу, п'яту. Помічник при цьому повинен притримувати кінцівку. В зимову пору достатньо в одязі прорізати вікно-клапан так, щоб після накладення пов'язки і зупинки кровотечі закрити цим клапаном оголену частину тіла.

Засоби забезпечення нерухомості (іммобілізація). При всіх пошкодженнях, що супроводжують переломи кісток, в тому числі поширених пораненнях і опіках, потрібна іммобілізація. Головна мета іммобілізації -забезпечення, по можливості, повного спокою травмованої частини тіла, щоб виключити зміщення уламків кістки і додаткову травматизацію. Для цього використовують стандартні шини (Дітеріхса, лубкові, дротяні, а при їх відсутності, підручні матеріали (палки, лижі, дошки і т.ін.).

Для надійної іммобілізації необхідно забезпечити нерухомість двох суглобів (вище і нижче місця перелому). Перед накладенням шини на визначені під шкірою кісткові виступи (коліна, п'ятки) належить накласти шар вати, легку тканину. Шину потрібно прибинтувати до кінцівки не дуже щільно, але і не слабко, не чинячи тиску на болісні місця (рану, перелом).

В боротьбі з болем пропонується закрити рану пов'язками, забезпечити нерухомість пошкодженого органу, правильно укласти потерпілого, накласти сухий холод на область пошкодження (лід, сніг або холодну воду в поліетиленових мішечках на пов'язку). Обережне укладання і бережливе транспортування потерпілого – важлива умова попередження больових відчуттів.

4. НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ ПЕРЕЛОМИ

а) Переломи ключиці, плеча, ліктя.

Помістіть руку в підтримуючу (косинкову) пов'язку. Прибинтуйте до тіла. Покладіть пакунок льоду, холодну воду, сніг в поліетиленовому мішечку вище перелому, але не безпосередньо на шкіру;

б) Переломи кінцівок.

Зафіксуйте перелом, для чого накладіть шину на зламану кінцівку в такому положенні в якому вона знаходиться. Матеріалом для шини можуть слугувати згорнуті газети, журнал, подушка, дерев'яна палиця, дощечка згорнутий в сувій рушник).

г) Перелом руки, зап’ястя.

Накладіть шину на руку чи зап’ястя використовуючи для цього згорнуту газету, журнал чи дерев'яну дощечку. Щільно зафіксуйте, помістіть руку в косиночку пов'язку прибинтуйте до тіла, покладіть холод.

д) Перелом ноги вище коліна, включаючи таз – стегно.

Підкладіть дошку чи двері під потерпілого, за допомогою кількох помічників. При переломі в стегні нога може бути коротшою, а ступня, направлена в інший бік. В такому випадку слід пересунути потерпілого, обережно витягнути пошкоджену ногу, що допоможе зафіксувати її в сталому положенні і зменшити біль. закріпіть потерпілого смужками тканини або клейкою стрічкою.

е) Перелом ноги, щиколотки чи ступні.

Зробить для ноги (ступні) шину з матеріалу, що є під руками. Надійно закріпіть. Покладіть пакет з льодом, поліетиленовий пакет з холодною водою, снігом на місце перелому, але не безпосередньо на шкіру.

ж) Пошкодження голови, шиї, спини.

Не пересувайте і не підіймайте голову. Переконайтесь, що голова і шия потерпілого нерухомі. Покладіть згорнуті в сувій рушники з обох сторін голови. Зафіксуйте за допомогою досить тяжких предметів або пакетів з піском. Закріпіть, якщо це можливо, чоло до того місця, на якому лежить потерпілий за допомогою клейкої стрічки. Послабте комір і підкладіть невеличку підкладку під шию не рухаючи голову чи шию. Намагайтесь зберегти положення тіла нерухомим. Обкладіть всі частини тіла згорнутими в сувій рушниками і закріпіть їх тяжкими предметами або пакунками з піском.

Для транспортування підкладіть дошку або двері під потерпілого, так щоб він лежав на спині і зафіксуйте смужками тканини або клейкою стрічкою.

При менш серйозних пошкодженнях голови і при болі в районі шиї слід застосовувати фіксуючі пов'язки.

5. ТРАВМАТИЧНИЙ ШОК І КОЛАПС ЯК НАСЛІДОК УСКЛАДНЕННЯ ТЯЖКОГО ТРАВМАТИЧНОГО ПОШКОДЖЕННЯ

При значних травмах – пораненнях, струсах мозку, переломах, поширених опіках нерідко розвиваються загальні важкі стани організму – шок і колапс. Ці ускладнення супроводжуються різким послабленням кровотечі в артеріях, венах і капілярах внаслідок зниження напруги судинних стінок або відносно великої втрати крові. Свідомість потерпілих збережена, але спостерігається повна байдужість потерпілого до всього оточуючого. Слабкий частий пульс, тихий голос, поверхневе дихання, блідість покрив, холодний липкий піт. Обидва ці важкі, загрозливі для життя стани, мають дещо неоднакове походження, але за зовнішніми ознаками і наданню першої допомоги не відрізняються один від одного. Різниця полягає в тому, що для травматичного шоку характерним являється фазовий розвиток і порівняно повільний перехід з першої фази в другу, що в основному залежить від накопичення в центральній нервовій системі больових подразників з місця пошкодження; колапс розвивається стрімко (різко падає кров'яний тиск), особливо часто це буває при стрімкій втраті великої кількості крові.

Потерпілим, які знаходяться в стані шоку, надається така допомога. На пошкоджене місце необхідно накласти пов'язку, провести іммобілізацію пошкоджених кінцівок, зігріти потерпілого – укутати, забезпечити повний спокій, напоїти міцним чаєм, кавою, дати вина або горілки, викликати лікаря.

6. РЕАНІМАЦІЙНІ (ОЖИВЛЯЮЧІ) ЗАХОДИ ПО ВІДНОВЛЕННЮ ДИХАННЯ І КРОВООБІГУ

Деякі спеціальні питання. Раптова зупинка дихання і кровообігу при тяжких механічних травмах призводить до смерті. Між іншим, життя потерпілого може бути врятоване, якщо своєчасно відновити і підтримати дихання і кровообіг до прибуття лікаря. Кисень (О₂) поступає в організм людини через легені, доставка його органам і тканинам і виведення вуглекислоти (СО₂) здійснюється завдяки функціям дихання і кровообігу. Зміна повітря в легенях — наслідок періодичних дихальних рухів – 16-20 дихань на одну хвилину. При цьому за рахунок скорочення дихальних м'язів відбувається підняття ребер і установлення їх в більш горизонтальному положенні, що сприяє розширенню порожнини грудної клітини і забезпечує надходження повітря в легені через дихальні шляхи. Так відбувається вдих. Видих же здійснюється пасивно, тобто за рахунок розслаблення дихальних м'язів (в тому числі і діафрагми) і спадання грудної клітини. У механізмі регулювання легеневого дихання (частоти і глибини) ведучими являються спеціальні нервові центри, які розташовані в головному мозку. При важких станах після зупинки дихання, як правило, протягом кількох хвилин наступає і зупинка серця.

У вмираючої людини після зупинки дихання і останнього скорочення серця спочатку наступає так звана клінічна смерть. Це період тривалістю 3-6 хв., протягом якого ще продовжується мінімальний газообмін та інші обмінні процеси на клітинному і тканинному рівнях, і людину ще можливо оживити, якщо негайно застосувати штучне дихання і відновлення серцевої діяльності (зовнішній або непрямий масаж серця). У цих випадках не можна втрачати навіть секунди, оскільки швидко настає істинна (біологічна) смерть.

У випадках, коли момент настання клінічної смерті не встановлено, згадані засоби по відновленню дихання і роботи серця необхідно проводити до тих пір, поки не відновиться свідомість або з'являться ознаки істинної смерті.

Ознаки клінічної смерті: серце не б'ється, відсутні дихання і свідомість, зіниці не реагують на світло, шкіряний покрив різко блідий або синюшний.

Ознаки істинної (біологічної) смерті: помутніння рогівки, широкі, не реагуючі на світло зіниці, одубіння м'язів, трупні плями багряно-синюшного кольору розміром з долоню і більше.

Ознаки зупинки дихання: відсутність дихальних рухів грудної клітини, посиніння шкіряного покрову і слизових оболонок.