Титульний аркуш

Інформацію, що подається на титульному аркуші, допускається розташовувати в будь-якому положенні, яке автор (актори) вважає припустимим з естетичної точки зору, і з використанням різних розмірів шрифтів.

Обмеження щодо розповсюдження або гриф таємності подають за формою та позицією згідно з вимогами відповідних органів.

Відомості про виконавця роботи - юридичну особу (організацію) або фізичну особу містять:

а) для юридичної особи (організації) - виконавця роботи:

1) назву міністерства (відомства) або іншого структурного утворення, до системи якого належить організація;

2) повну і скорочену назву організації;

3) поштову адресу;

4) номери телефонів і телексного зв'язку (за необхідності);

б) для фізичної особи - виконавця роботи:

1) ім'я (або першу літеру імені з крапкою) та прізвище (по батькові - за бажанням автора);

2) домашню адресу.

Відомості про виконавця роботи, починаючи з поштової адреси, друкують у рядок, відокремлюючи одне від одного крапкою з комою, і розташовують переважно в верхній частині сторінки.

Проект землеустрою повинен мати такі підписи:

а) Титульний аркуш пояснювальної записки:

- керівника організації (директор, заступник директора);

- головного інженера проекту;

- авторів проекту (якщо такі є).

б) Розділи пояснювальної записки:

- головних спеціалістів;

- авторів розділів (якщо вони є);

- виконавців.

Склад підписів може уточнюватися залежно від складу і структури проектної організації. Підписи кошторисної документації встановлені чин­ним порядком визначення вартості будівництва, що здійснюється на тери­торії України. У пояснювальній записці мають бути відображені прізвища учасників проектування по кожному розділу проекту, а в разі наявності субпідрядників - назви малих підприємств і фізичних осіб.

При розробленні, внесенні змін до проектів слід додатково визначати у пояснювальних записках прізвища їхніх попередніх авторів та як урегульо­вані авторські відносини між ними й авторами проекту.

ОФОРМЛЕННЯ ДОДАТКІВ

Додатки слід оформлювати як продовження пояснювальної записки на її наступних сторінках, або у вигляді окремої частини, розташовуючи додатки в порядку посилань на них в тексті.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках пояснювальної записки, кожен такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово «Додаток______» і велика літера, що позначає додаток.

Якщо додаток (додатки) оформляють окремою частиною пояснювальної записки, такий додаток повинен мати титульний аркуш.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток В.

Один додаток позначається як додаток А.

Додатки повинні мати спільну з рештою пояснювальної записки наскрізну нумерацію сторінок.

За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять означення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатку А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатку Г; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатку Д; Ж.1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатку Ж.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, рисунок Г.3 – третій рисунок додатку Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатку А; формула (А.1) – перша формула додатку А.

Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця А.1, формула (В.1).

Якщо у проекті як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформлюється згідно з вимогами до документу даного виду, його копію вміщують у звіті без змін в оригіналі. Перед копією документу вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово «ДОДАТОК ____» і його назву (за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок звіту (не займаючи власної нумерації сторінок документа).

ОФОРМЛЕННЯ ГРАФІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

В залежності від виду документації із землеустрою (проекти землеустрою, робочі проекти землеустрою) склад графічних матеріалів є різний. Найбільш розповсюдженим графічним матеріалом є креслення, а також врізки. Кожне креслення несе окремий зміст, що визначений проектною документацією.

Графічні матеріали виконують, як правило, у чорно-білому оформленні. В деяких випадках, коли це передбачено відповідними інструктивно-мето­дичними вказівками, графічні матеріали оформляють різнобарвно (ілю­мінують).

Електронний варіант креслень виконується у вигляді графічних файлів із розширенням CDR або JPG щільністю 72 dpi. Креслення можуть розроблятися в середовищі графічних і текстових редакторів, наприклад Photoshop, Corel DRAW, Compass Graphic, Auto Cad, Word, Paint і т. ін., які потім конвертуються у файл із розширенням CDR (графічний редактор Corel DRAW версії 7.0 і подальших версій) формату А1 із щільністю заповнення графічної зони не менше за 72 dpi.

Паперові копії креслень друкуються на цупкому папері форматом А4-А0 з розміром:

- А4 (210х297 мм);

- А3 (297х420 мм);

- А2 (420х594 мм);

- А1 (594х841 мм);

- А0 (841х1189 мм).

Базовим форматом, який застосовується при складанні креслень, є формат А1. Креслення оконтурюються подвійною рамкою, відстань між лініями: зверху, справа, знизу по 5мм, зліва – 20мм. Формат аркуша визначається розмірами зовнішньої рамки. Для зручності розглядання, брошурування, зберігання і розмноження графічних матеріалів на копіювальних апаратах допускається застосування допоміжних форматів, які утворюються завдяки збільшенню сторін основ­них форматів, на величину, кратну розміру формату А4. При цьому кое­фіцієнт збільшення повинен бути цілим числом.

У зв'язку з різними технічними характеристиками копіювальної техніки, використовуваної для розмноження, допускається відхилення розмірів сто­рін від установлених в межах ±3 %.

При побудові креслень у двох масштабах - горизонтальному та верти­кальному (профілі) - співвідношення між ними повинне знаходитися в межах 1:10 (наприклад, 1: 500 і 1: 50).

Обов’язковим елементом креслення є основний надпис (штамп).

У графах основних надписів та в допоміжних графах номери вказують:

- у графі 1 - номер договору, порядковий номер відділу або підрозділу
та абревіатуру назви документації із землеустрою;

- в графі 2 - повну назву об'єкта проектування;

- у графі 3 - назву документації із землеустрою;

- в графі 4 - найменування графічного матеріалу;

- у графі 5 - умовні позначення стадії розроблення документації із землеустрою;

- в графі 6 - порядковий номер аркуша;

- у графі 7 - загальну кількість аркушів;

- в графі 8 - найменування організації - розробника документації із землеустрою і рік виконання;

- у графах 9-12 - посади, прізвища, підписи виконавців та інших осіб, відповідальних за зміст документації, й дати підписання.

Основний надпис (штамп) розміщується у правому нижньому куті креслення. Нижня та права межа основних надписів поєднується з внутрішньою рамкою аркуша. Розміри штампу: довжина 18,5см, ширина 5,5см. Штамп складається з колонок та рядків. Товщина ліній зовнішніх меж основних написів та допоміжних граф до них повинна відповідати товщині ліній внутрішньої рамки креслення.

Внутрішні лінії між графами основних написів і допоміжних граф до них виконують суцільними лініями завтовшки 0,3-0,4мм.

Креслення повинні мати такі підписи:

- керівника відділу;

- головного інженера проекту;

- авторів проекту (якщо такі є);

- головних спеціалістів;

- виконавців.

На аркушах графічних матеріалів, виготовлених для наступного склеювання, основні написи виконуються на правому нижньому аркуші, а до­поміжні графи до них - на лівому.

Зображення об’єкта проектування на кресленні виконується як правило в таких масштабах:

- для проектів землеустрою 1:5000-1:25000;

- для робочих проектів землеустрою - 1:100-1:10000.

На кресленні в залежності від його змісту в табличній формі показується:

- характеристика адміністративно-територіальних утворення;

- склад земель за категоріями та формами власності;

- експлікація земель на час складання проекту;

- експлікація земель за проектом;

- показники якісної характеристики земельних угідь;

- характеристика сівозмін;

- основні техніко-економічні показники проекту;

- обсяги запроектованих заходів;

- геодезичні дані.

Обов’язковими елементами креслення повинні бути:

- межі земельних ділянок з точками кутів їх повороту та відстаней між ними;

- опис меж земельної ділянки;

- масштаб зображення;

- умовні позначення;

- напрямки пануючих вітрів.

Об’єкт проектування викреслюється в умовних знаках залежно від масштабу зображення. Тут відображаються необхідні підписи, числові значення площ земельних ділянок, проміри ліній та відстаней, відмітки висот ті інші характеристики елементів проекту. При необхідності виконується ілюмінування окремих елементів об’єкту проектування:

- земельних угідь;

- видів та типів сівозмін;

- форм власності на землю;

- агровиробничих груп ґрунтів;

- категорії земель;

- зон обмеженого використання земель та сервітутів;

- кадастрових зон;

- якісної характеристики земель;

Межі запроектованих об’єктів зображуються червоним кольором. Також ілюмінуються окремі проекті рішення та черговість і технологія їх виконання.

На окремих кресленнях можуть розміщуватися необхідні врізки для деталізації проектних рішень, технологій виконання робіт, схеми розміщення земельних ділянок на території адміністративно-територіального утворення.

Зображення здійснюється на паперових носіях з використанням традиційних (ручних) або сучасних комп'ютерних технологій.

При необхідності поза рамкою у верхньому правому куті гриф щодо обмеження користування.

2.7 Рекомендована структура змісту звіту

Під час виконання робіт і підготовки звіту з виробничої практики з земельного кадастру та землевпорядного проектування рекомендується дотримуватись певної структури.

У звіті зазначається:

1. місце проходження практики, строк і послідовність виконання програми;

2. види виконання робіт за етапами проходження практики;

3. зміст виконаних робіт і їх коротка характеристика;

4. висновки про практику і пропозиції щодо її удосконалення.

У звіті не повинно бути дослівного переписування історії бази практики, а також цитування законодавчих актів.

До звіту додається:

1) характеристика з бази практики, підписана керівником бази практики з гербовою печаткою;

2) щоденник, в якому відображається хронологія проходження практики;

3) індивідуальний план проходження практики, погоджений з керівником практики від навчального закладу;

4) копії документів, проектів та звітів, складених студентами самостійно;

5) безпосередньо сам звіт з повним описом всіх робіт і завдань, які ставилися керівниками баз практик та посиланням на додатки;

6) перелік використаної літератури.