Зміст педагогічного поняття «виховання» як суспільно-історичного явища. Характеристика виховного процесу

Виховання –соціально і педагогічно організований процес формування людини як особистості. Має суспільно-історичний характер. Виникає як потреба готувати молодь до життя, передавати їй норми та цінності. Суспільство як соціальне об’єднання людей може функціонувати і розвиватися лише за цілеспрямованої, систематичної та організованої роботи із виховання кожної особистості. «Зневага до виховання є загибель людей, сімей, держав і всього світу» стверджував Я.А.Коменський. Виховання з погляду (соціального досвіду) суспільного розвитку є провідною сферою діяльності як окремої людини, так і людської спільності. Завдяки йому людство забезпечує свою безсмертність у соціальному розвитку.

Виховання –це цілеспрямоване управління процесом розвитку особистості, що є частиною процесу соціалізації. Сучасна педагогіка трактує виховання як соціальну взаємодію вчителя та учнів, їх відносин, що розвиваються.

В.О.Сухомлинський зазначав: «Виховання – це багатогранний процес постійного духовного збагачення і оновлення і тих, хто виховується, і тих, хто виховує». На думку О.В.Киричука, виховання слід розглядати як закономірну, послідовну, неперервну зміну моментів розвитку взаємодіючих суб’єктів. Основним системо утворюючим елементом його виступає педагогічна взаємодія.

Розглядаємо виховання як цілісний, цілеспрямований соціальний процес передачі досвіду гуманістичних міжособистісних і суспільних відносин у реально існуючих і спеціально створюваних умовах, процес підготовки людини і колективу до життя і праці, формування особистості, співтворчість виховуючих і виховуваних, яка включає і процес самовиховання як оволодіння соціальним досвідом.

З точки зору гуманістичної психології виховання – це цілеспрямоване створення умов для різностороннього розвитку і саморозвитку людини, становлення її соціальності; допомога дитині в розвитку її потенційних можливостей.

Сутність процесу виховання полягає в тому, що зовнішнє (об’єктивне) стає досягненням внутрішнього (суб’єктивного), переводиться в область свідомості людини з тим, щоб знайти своє вираження в результатах подальшої поведінки і діяльності.

Вирішальне значення будуть мати не самі по собі умови розвитку, а фактичне місце людини в цих умовах розвитку, її відношення до них і характер діяльності в них, що і називається соціальною ситуацією розвитку.

Характеристиками (ознаками) процесу виховання є: виховання – цілеспрямований процес (є мета виховання); цілісний процес; двосторонній (взаємодія вихователя і вихованця); складний (формування і розкриття внутрішнього світу дитини); довготривалий і безперервний; різноманітний за формами, методами і прийомами; залежний від різноманітних об’єктивних і суб’єктивних факторів; результати мають неоднозначний характер.

Функціями процесу виховання є виховання, самовиховання, перевиховання. Самовиховання і виховання – дві сторони складного процесу формування особистості. Самовиховання – це свідома, цілеспрямована і самостійна діяльність, що виникає в результаті активної взаємодії особистості із середовищем, впливає на розвиток і вдосконалення самої особистості. Потреба у самовихованні – вища форма розвитку особистості. Загалом, кінцева мета виховання особистості – це запуск механізмів самовиховання. Передумовою самовиховання є формування свідомості особистості. Провідним компонентом самовиховання є формування моральних якостей, цінностей, самооцінки, вольових рис особистості. Самовиховання успішно здійснюється за таких умов:

ü В дитячому колективі створено сприятливий для самовиховання морально-психологічний клімат;

ü В учня сформовано ідеал, до якого він прагне;

ü В учнів наявний певний рівень свідомості, що дає змогу адекватно оцінювати свою поведінку і дії;

ü Учні мають певні відомості із психології, можуть визначати позитивні і негативні риси і якості своєї особистості;

ü В учнів сформований певний рівень сили волі, що дає змогу долати труднощі.

Етапи педагогічного керівництва самовихованням:

1.Підготовчий – переконати учнів у необхідності зайнятись самовихованням і в можливостях досягти бажаних результатів.

2.Допомога у складанні програми самовиховання та її реалізації.

3.Організація контролю за ходом самовиховання, який переходить у самоконтроль.

Перевиховання – виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості учня, які сформувались під впливом несприятливих умов виховання.

Етапи перевиховання:

1. Вивчаються і аналізуються позитивні і негативні якості учня, умови, що сприяли їх формуванню, визначаються шляхи нейтралізації негативних і посилення позитивних якостей особистості, конкретні завдання і зміст процесу перевиховання.

2. Починається реалізація наміченої програми роботи з учнем.

3. Переломний – триває реалізація програми перевиховання, але вже в умовах, коли дитина прийняла її, добровільно виконує свої обов’язки, виявляючи самостійність і активність.

4. Заключний – створюються умови для залучення учня до активної участі в усіх видах системної діяльності, нагромаджується позитивний досвід поведінки, розширюється сфера самовиховання.