Відсоток доповнень до творів глухих і чуючих дітей по відношенню до всієї інформації, що міститься в них

Аналіз показав, що своєрідність відбору інформації глухими дітьми для своїх творів залежало переважно від рівня їх мовного розвитку та досвіду у словесній передачі зображених ситуацій. Зазначені недоліки в ході навчання частково усуваються при доцільній організації педагогічного процесу.
Якість розширеного речення в значній мірі залежить від послідовності. Можливість повідомити у словесній формі про сприйняту ситуацію, створити її образ в значній мірі залежить від того, в якому порядку вводиться інформація про окремі компоненти цієї ситуації, які зв'язки встановлюються між ними.

Вибір інформації та дотримання послідовності в її розміщенні - складна діяльність; для її виконання необхідно вміння складати попередній план викладу, розмістивши окремі елементи не в тому порядку, в якому вони сприймаються, а відповідно до логіки переданої ситуації.

За послідовністю використовуваного матеріалу твори молодших школярів можна розділити на три групи:

1) Повне дотримання послідовності.

2) Послідовність дотримана частково.

3) Логічна послідовність відсутня.

Найбільш складно глухим школярам дотримуватися послідовності у творах у тому випадку, якщо потрібно дотримуватися хронології подій. У творах про вихідні дні можна дотримуватися часової послідовності подій, їх проходження, що полегшує вибір і дотримання певного порядку розміщення інформації. У творах про літні канікули, оскільки описується тривалий період часу, виникає необхідність групувати події, виокремити і систематизувати інформацію, що підлягає опису в тому порядку, який обраний автором. Тому в творах про канікули зустрічається значно більше помилок в послідовності (93,5%), ніж у творах про вихідні дні (57,3%).

У період шкільного навчання у глухих дітей формується вміння планувати свої висловлювання. Вже в початкових класах вони привчаються дотримуватися послідовності подій у творах, хоч і не завжди дотримуються її від початку до кінця роботи.

У пізнооглухлих дітей так само спостерігаються труднощі у відтворенні писемного мовлення. Можливості дитини зберігати слухові уявлення про мову та особливості цього процесу в умовах дефекту слуху можна побачити на прикладі її письма, що відображає її подання.

Л.В. Коршунова наводить ряд типових порушень фонетичного складу слова, що зустрічаються в письмі позднооглухлих дітей:

1. Виражені в замінах дзвінкого приголосного глухим: б ольша - п ольша, В ітя - Ф ітя, си д ить – си т ить, кни з і - кни г і; в замінах глухого - дзвінким: са п оги - са б оги, с п іла - с б іла;

2. Виражаються в різного роду замінах м'якого приголосного звуку твердим і твердого приголосного м'яким: в і шалка - в и шалка, пр и їдуть - пр і їдуть, сі ль - сі л, пена л - пена ль;

3. Порушення звукового складу слів, що включають шиплячі і африкати: щ ітка - ш ітка, здоби ч - здоби щ, зає ць - зая сь;

4. Порушення при письмі слів, у складі яких є голосний звук "і": лі й ка - ле і ка,
ї жак - їо жак;

5. Різні порушення, що виражаються в повному або частковому спотворенні звукового складу слова і порушення складової структури: сьогодні - севолі, здоровий - Зарова, гризе - резет, ловлять - овут, прибирає - упираючись.
Л. В. Коршунова вважає причиною ускладнень особливі умови діяльності слухового аналізатора. Слухові уявлення про слова не підкріплюються реальними слуховими сприйняттями. Ця обставина призводить до зміни характеристики слухових уявлень мови, обумовлює своєрідність аналітичної діяльності у процесі письма (прапорці - влажки - вьлажки).

Таким чином, виділено дві причини порушень письма у пізнооглухлих дітей - ускладнення аналітичної діяльності при письмі і недосконалий характер її об'єкта (слухомовного уявлення). Для чіткого їх розмежування потрібно комплексне вивчення умов розвитку і навчання дитини, тобто умов, від яких залежить характеристика її слухомовного уявлення.