Джерела та система кримінального права

Правовою основою кримінального права України є Конституція України.

Джерелами кримінального права виступають:

– КК України – як основний систематизований законодавчий акт, який об'єднує всю сукупність кримінально-правових норм;

– укладені та ратифіковані Україною міжнародні договори, що містять кримінально-правові норми, які в подальшому імплементуються в національне кримінальне законодавство.

Кримінальне право як сукупність юридичних норм являє собою їх цілісну систему, окремі структурні утворення якої (підсистеми) найтіснішим чином пов’язані між собою. Структурно норми кримінального права поділяються на дві частини – Загальну та Особливу. Такий поділ виник у XVIII ст. До цього часу існували відокремлені закони, які передбачали відповідальність за окремі злочини (види злочинів). Однак розвиток науки кримінального права привів до виділення відповідних інститутів, які мали значення для всіх видів злочинів (стадії скоєння злочину, співучасть у злочині, обставини, що виключають кримінальну відповідальність, та ін.). Таким чином, виник поділ на Загальну та Особливу частини.

Загальна частина КК України містить визначальні норми загального характеру і їх дія поширюється на всі приписи Особливої частини КК України. Норми Загальної частинивизначають: завдання КК, підстави кримінальної відповідальності, чинність кримінального закону в часі, просторі та по колу осіб, поняття злочину, стадії вчинення злочину, співучасть в злочині, види покарань, загальні засади призначення покарання, погашення та зняття судимості тощо.

Особлива частина КК містить конкретні норми, які забороняють вчиняти те або інше суспільно-небезпечне діяння. Порушення такої заборони передбачає відповідне покарання. Іншими словами, в Особливій частині КК визначається кримінальна відповідальність за скоєння конкретних злочинів.

Загальна та Особлива частини КК нерозривно пов’язані між собою і складають єдину галузь права - кримінальне право. Застосування норм Особливої частини можливе лише на основі положень, що містяться у Загальній частині. Так неможливо притягнути особу до кримінальної відповідальності за крадіжку (ч.1 ст. 185 КК), якщо вона не досягла віку кримінальної відповідальності, а отже і не є суб’єктом злочину (ст. 22 КК).Зв’язок норм Загальної й Особливої частини полягає й в тому, що при кваліфікації діянь, вирішенні питань, пов’язаних зі звільненням від кримінальної відповідальності і покарання, застосовуються норми як однієї, так і іншої частин. Так при кваліфікації готування до злочину, застосуванню підлягає як норма Загальної частини (ст. 14 КК), так і норма Особливої частини, в якій передбачено злочин, для вчинення якого було здійснено готування. Слід зауважити, що, не зважаючи на відповідну стабільність, Загальна частина кримінального права перебуває в постійному розвитку, збагачуючись на базі теоретичних розробок науковців-криміналістів.