Принципи кримінального права

Принципи кримінального права — це основні, провідні засади, які закріплені в нормах права і визначають побудову всієї галузі кримінального права, окремих її інститутів, способи та методи реалізації.

Всі принципи, які лежать в основі чинного кримінального права, можуть бути поділені на: конституційні (загальноправові); галузеві (спеціальні).

До загальноправових належать ті, що закріплені в Конституції України, і зокрема: принцип верховенства права (ст. 8); принцип справедливості права (ст. 19); принцип рівності громадян перед законом (ст. 24); принцип забезпечення гідності особи (ст. 28); принцип законності (ст.ст. 6, 29,61,62);принцип гуманізму та ряд інших. Загальноправові принципи притаманні фактично всім галузям законодавства, оскільки Конституція України є витоком для всіх галузей системи права.

Галузевими (спеціальними) є ті принципи, які визначають структуру, методи реалізації саме кримінального права в світлі завдань, які стоять перед ним.

До спеціальних принципів кримінального права належать:

– принцип відповідальності особи лише за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого як злочин. Сутність його полягає в тому, що немає злочину без вказівки на те в законі. Тільки кримінальний закон визначає, яке суспільно-небезпечне діяння є злочином. У ч.1 ст. 2 КК встановлено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого кримінальним кодексом;

– принцип відповідальності особи лише за наявності вини передбачає можливість притягнення до кримінальної відповідальності виключно особи, яка винна у вчиненому злочині. Відповідно до ч.2 ст. 2 КК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Цей принцип закріплений і в ст.62 Конституції. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинність у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а а також на припущеннях. Кримінальне право України виключає так зване “об’єктивне ставлення”, тобто відповідальність за наслідки, що настали без наявності вини;

– принцип особистого характеру відповідальності полягає в тому, що тільки особа, яка вчинила злочин, може нести за нього відповідальність і бути підданою покаранню. Ніякі інші особи (в тому числі і родичі) не можуть бути притягнуті до відповідальності. Особистий (персональний) характер відповідальності витікає з багатьох норм КК. У ст.18 КК зазначається, що суб’єктом злочину, тобто особою, яка може нести відповідальність, є лише фізична особа, яка обов’язково є осудною і досягла певного віку, з якого можлива кримінальна відповідальність;

– принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання вимагає, щоб кримінальна відповідальність і призначення покарання були максимально конкретизовані, індивідуалізовані, виходячи із конкретних обставин злочину з урахуванням особи винного. Цей принцип зафіксовано у багатьох нормах КК України. Зокрема у п.3 ч.1 ст. 65 КК (Загальні засади призначення покарання) визначено, що суд призначає покарання із врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання. У ст.66 та ст.67 закріплений перелік обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання;

– принцип економії кримінальної репресії проявляється як у законодавчій так і правозастосовчій діяльності. На законодавчому рівні цей принцип проявляється в тому, що законодавець із загальної маси протиправних діянь до сфери кримінально караних відносить лише ті з них, котрі мають високий ступінь суспільної небезпеки, спричиняють істотну шкоду публічним або приватними правам, або створюють реальну загрозу заподіяння такої шкоди. Законодавча економія кримінальної репресії має місце і під час кваліфікації злочинів – залежно від їх тяжкості визначається міра покарання у санкції норми..