Регенерація епітелію

Регенерація епітелію здійснюється, як правило, повно, оскільки він володіє високою регенераторною здатністю. Після пошкодження спочатку відновлюється підлегла сполучна тканина та базальна мембрана. Надалі репаративна регенерація здійснюється за рахунок клітин, які лежать безпосередньо на базальній мембрані (базальний, камбіальний або зародковий шар). В краях дефекту відбувається посилене розмноження таких клітин, які “напливають” на новоутворену базальну мембрану і вкривають її спочатку одним шаром, а якщо це епітелій багатошаровий, то уже потім формуються інші шари із таких же клітин, які згодом диференціюються з утворенням відповідних шарів. Залози епітелію слизових оболонок відновлюються за рахунок ділення збережених залозистих клітин, а також за рахунок клітин покривного епітелію, які занурюються в слизову оболонку і в процесі їх ділення утворюються нові залозисті клітини.

Особливо добре регенерує покривний епітелій (багатошаровий плоский роговіючий і нероговіючий, перехідний, одношаровий призматичний і миготливий багаторядний). Наприклад, відновлення багатошарового плоского роговіючого епітелію шкіри здійснюється за рахунок розмноження клітин мальпігієвого шару. Епітеліальні клітини, що утворюються внаслідок такого розмноження, спочатку покривають дефект одним шаром. Надалі пласт епітелію стає багатошаровим, який складається з таких же клітин, які надалі диференціюються і епітелій набуває всі ознаки епідермісу, що включає базальний (камбіальний), зернистий, блискучий і роговий шари. При масивних ушкодженнях регенерація епітелію часто відбувається неповно з утворенням сполучнотканинного рубця.

Регенерація спеціалізованого епітелію органів (печінки, підшлункової залози, нирок, залоз внутрішньої секреції) здійснюється за типом регенераційної гіпертрофії: в ділянках ушкодження тканина заміщається рубцем, а по периферії його відбувається гіперплазія і гіпертрофія клітини паренхіми. В печінці ділянка некрозу завжди піддається рубцюванню, проте в решті частини органу відбувається інтенсивне новоутворення клітини, а також гіперплазія внутрішньоклітинних структур, що супроводжується їх гіпертрофією (регенераційна гіпертрофія). Регенераторні можливості печінки дуже високі. В нирках при некрозі епітелію канальців відбувається розмноження збережених нефроцитів і відновлення канальців за умови збереження базальної мембрани. При її руйнуванні (тубулорексіс) епітелій не відновлюється і каналець заміщається сполучною тканиною. Не відновлюється загиблий каналець і в тому випадку, якщо одночасно гине і судинний клубочок. В підшлунковій залозі регенераторні процеси добре виражені як в екзокринних відділах, так і в панкреатичних острівцях. В залозах внутрішньої секреції відновні процеси представлені неповною регенерацією.

При порушенні регенерації епітелію шкіри і слизових оболонок може спостерігатися патологічна регенерація з утворенням незагоюючіх виразок, нерідко з розростанням в їх краях атипового епітелію, що може стати основою для розвитку раку шкіри, в процесі патологічної регенерації можливий перехід епітелію слизових оболонок в багатошаровий роговіючий епітелій (регенераційна метаплазія) та ін.