Політика Володимира Великого відносно Деревлянської землі

Головні напрямки політики Володимира – посилив центральну владу і жорстоко придушував спроби окремих князівств вийти зі складу Русі. Управляти величезною державою було складно, оскільки через слабкість центральної влади місцеві вожді племен і князі вкрай неохоче виконували розпорядження великого князя. Тому спочатку Володимир зробив своїми намісниками у великих містах дружинників-варягів.

Близько 988р. він здійснив адміністративну реформу: у найголовніших містах-центрах княжінь і земель (в тому числі і в Деревлянській землі) він посадив своїх синів. В 1000р. Володимир віддав Деревлянську землю в уділ Святослава Володимировича. Реформа завдала сильного удару племінній знаті, різко послабила її роль.

Зводилися також могутні земляні вали для захисту країни від зовнішніх ворогів. Деревлянська земля з півдня була оперезана земляними валами й ровами, які були частиною великої мережі оборонних споруд, що оточували київську землю з півдня, сходу й заходуй простягалися на тисячу кілометрів. Частина з них зберіглася до наших днів. Їх залишки тягнуться від Яроповичів Андрушівського р-ну до Роставиці Ружинського р-ну і біля Ружина повертають на схід, а також залишки зустрічаються в Попільнянському, Радомишильського р-ну.

Існує легенда про міфологічного народного героя Кузмидем’яна, який переміг велетенського змія, впряг його в плуг і проорав гігантські борозни. Саме від цієї легенди вали дістали свою назву – “Змійові вали”.

Князь Володимир прагнув створити могутню державу, але розумів, що Русь внутрішньо слабка. Тому він вирішивопертися спочатку на традиційну язичницьку віру.

Але це не привело до зміцнення влади, об’єднання країни. Тому, шукаючи релігію, Володимир обирає християнство.

Літопис:” І почав він ставити по городах церкви, і попів наставляти, і людей на хрещення приводити по всіх городах в селах.”

В 997р. Великий князь Володимир відвідав Вручий, охрестив овручан, побулував дерев’яну церкву Св. Василія, ім’ям якого його було наречено при Святому Хрещенні. Називалася ця церква Василівська Золотоверха, так як, дах її був позолочений.