Багатосторонні переговори

Головна їх характеристика та, що учасниками виступають не два суб’єкти, а декілька.

Найпростіший шлях до багатосторонніх переговорів – це той, коли два суб’єкти, домовившись між собою, звертаються до третього, пов’язуючи з ним можливість справедливого розгляду спірного становища.

Друга ситуація можлива тоді, якщо спірне становище зачіпає інтереси різних суб’єктів. Тоді переговори за своєю природою стають багатосторонніми. Є й інші види.

1. “Третейський суд”. Це якраз той різновид, коли дві сторони ніяк не можуть між собою домовитися і звертаються до третьої. Прикладом може бути наявність постійно діючого апеляційного органу (міжнародний суд, Організація об’єднаних націй та ін.).

2. “Поділ здобичі”. Цей тип переговорів – договір співучасників. У міжнародній практиці є багато подібних домовленостей: це поділ сфер впливу, поділ колоній тощо. Яка б логіка не рухала учасниками поділу, але принцип паю, який залежить від величини внеску (в інших випадках – від сили, авторитету, впливу) в переговорах цього типу є домінуючим.

3. “Сеанс одночасної гри”. Такі переговори є багатосторонніми за своєю природою. В них предмет, ставки, претензії взаємопов’язані. Двосторонні переговори нагадують дві з’єднані пробірки: скільки ініціативи витратив один партнер, стільки прибуло в іншого, скільки виграв один, стільки програв інший. Багатосторонні переговори даного плану – більш складна система. Тут якщо один програв, то це не значить, що виграв інший. У них перевага над явним опонентом може привести до того, що в підсумку найбільше одержить невидимий опонент. Метою багатосторонніх переговорів за принципом “Сеанс одночасної гри” є баланс сили. Тому їх тактика – найбільш складна. Це постійні маневри, постійний рух партнерів відносно один одного, спільна дискусія. Багатосторонні переговори – це складна форма взаємодії. Але саме вони є надійним інструментом вирішення складних конфліктних ситуацій.

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України Університет права імені Короля Данила Галицького