Ділова розмова

Розмова – це завжди комунікація, якщо, звичайно, вона не є просто розповіддю про що, не будь однією особою іншій. Ми розглядаємо розмову як контактний метод. Він невіддільний від ситуаційної поведінки, де,як кажуть, «зустрічають по одягу» (манері триматися, рухатися, говорити, володіти своїми емоціями тощо),а також «проводжають по розуму» (здатності зрозуміти, глибоко уявити проблему, обґрунтувати її, вміти сформулювати свою власну думку, вдало заперечити). В розмові варіюють чітко продумані цілі, інтуїтивні причини та не усвідомлені мотиви.

Розрізняють: розмову, бесіду (у власному розумінні слова) і ділову бесіду.

Розмова – це форма ситуаційного контакту. Всі компоненти розмови повинні бути обгрун товані й мотивовані. В правильній організації розмови чітко виділяють дві сфери: когнітивну і афектативну.

Когнітивна сфера – це сфера пізнання та усвідомлення. Перша частина її говорить про те, що необхідно собі давати звіт про те:

«Хто я?», «Де я?», «Яке моє місце в даній ситуації?». Друга частина безпосередньо пов’язана з усвідомленням необхідного, бажаного й можливого:«Що я хочу?», «Як це можливо?»

Афектативна сфера. Тут вже розуміють, що розмова – це психологічний контакт, тому доцільні такі запитання «Хто він (вона)?», «Яке місце займає він (вона)?», «Яке моє ставлення до нього (неї)?». На підґрунті відповіді на останнє запитання формується емоційно - психологічна фабула розмови.

Перша складова – підготовчий етап розмови. Вона не починається з простого звертання. На рівні підготовчого етапу мотивовано обирається суб’єкт розмови та його об’єкт (предмет розмови). Насправді, іноді предмет або об’єкт розмови з’являється вже після вибору суб’єкта.

Друга складова може бути названа історичною змінною. Вона може включати до себе фактичний (когнітивний) або емоційний (афектативний) компоненти. В будь - якому контексті розмови історична змінна як факт подій, які вже відбулися, обов’язково здійснює вплив на фабулу майбутніх подій та впливає на всю фабулу розмови.

Третя складова – попередні умови, або ситуація. Прямому звертанню звичайно передує якесь обґрунтування. Це та ж “Causa Sui” (причина самої себе) розмови. Тут можуть бути і події, які розвиваються спонтанно, а також деякий спровокований інцидент.