Сучасні умови та особливості розвитку екскурсійної справи в Україні. З моменту проголошення незалежності молода українська держава впевнено встала на шлях розбудови власної туристичної галузі

З моменту проголошення незалежності молода українська держава впевнено встала на шлях розбудови власної туристичної галузі. За час, що минув, завершується процес переорієнтації вітчизняного туризму з частини народногосподарського комплексу колишнього СРСР у високорозвинену галузь, що відповідає сучасному стану ринкового середовища, вимогам ефективного використання наявних туристських ресурсів.

Нині в Україні під охороною держави перебувають понад 140 тис. нерухомих пам'яток історії та культури, а саме:

· Понад 64 тис. пам'яток археології;

· Понад 54 тис. пам'яток історії;

· Близько 7 тисяч пам'яток монументального мистецтва;

· Близько 15 тисяч пам'яток містобудування і архітектури.

Сьогодні одна за одною зникають «білі плями» багатовікової історії українського народу. В поверненні народу його історичної національної пам'яті важливе місце належить екскурсійним маршрутам[13].

Екскурсія є важливим засобом вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення, насамперед, учнів, молоді до пізнання історико-культурної спадщини, яку залишили нам попередні покоління.

Об'єктивне і всебічне вивчення історії, історико-культурної спадщини мають стати основою організації екскурсійної справи в Україні на сучасному етапі.

Інтерес населення до вітчизняної історії, історико-культурної спадщини все більше зростає. Великою популярності, насамперед серед молоді, користуються туристсько-екскурсійні маршрути «Козацькі Січі», «Фортеці і замки України», «Монастирі України», «Гетьманські столиці», «Коліївщина» та інші.

Великою популярністю користуються поїздки до давніх міст Білгорода-Дністровського, Києва та Чернігова, овіяних легендами Чигирина та Батурина.

Значний інтерес у туристів викликають тури по шляхах становлення та розвитку - Київської Русі, екскурсії за численними туристсько-екскурсійними маршрутами мережі «Намисто Славутича» [11,14].

Як свідчить статистика, число екскурсантів зростає з року в рік: 1995 – 10 млн. чоловік, 1998 – вже 13 млн. чол.. У 2001 році кількість екскурсантів сягнула 19 млн. осіб. Але це складає лише 30% від екскурсійної аудиторії 80-тих років. Мало ще залучаються до екскурсій учні, студенти, сільські мешканці та інші категорія населення.

Сьогодні, коли нема обмежень у тематиці екскурсій, ідеологічного тиску, перед екскурсійною справою відкриваються нові горизонти. Із року в рік розширюється тематичний спектр екскурсій, оновлюється їхній зміст, що сприяє правдивому висвітленню вітчизняної історії.

Ця робота неможлива без серйозної методичної основи. Тому сьогодні вкрай необхідно при підтримці держави відтворити в туристичній галузі структуру методичних служб, що стали б центрами цієї роботи в регіонах, а також методичних секцій екскурсоводів як осередків підвищення фахової майстерності. У цьому плані заслуговує на увагу ініціатива полтавчан, які вже створили обласну Спілку екскурсоводів.

Особливо слід наголосити, що від знань, уміння екскурсовода донести матеріал до аудиторії, показати, а інколи й відтворити історичні події, зробити екскурсантів їх співучасниками, значною мірою залежатиме сприйняття ними історії України, їх свідомість і моральні засади, а в підсумку – громадська позиція[15].

На туристській карті України виділяють сім регіонів, сприятливих для розвитку туризму:

1. Карпатський (західний): Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області;

2. Волинсько-Тернопільський (північно-західний або поліський район): Волинська, Тернопільська, Хмельницька, Рівненська області;

3. Житомирсько-Вінницький (буферний): Житомирська, Вінницька області;

4. Київський (центральний): Чернігівська, Київська, Черкаська, Кіровоградська області;

5. Харківський (північно-східний): Сумська, Полтавська, Харківська, Луганська області;

6. Дністровсько-Донецький (південно-східний): Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області;

7. Причорноморський (південний): Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим [12,14].

Розвиток туристської діяльності в цих регіонах зумовлюється наявністю багатих туристських ресурсів: природно-рекреаційних та історико-культурних у поєднанні з відповідними соціально-економічними умовами.

У зазначених туристських регіонах України найцінніші пам'ятки історії та культури знаходяться поряд із різноманітними природними рекреаційними та лікувальними ресурсами. Високий рівень розвитку матеріальної бази та інфраструктури туризму мають області, що знаходяться у Середньому Подніпров'ї: Київська, Полтавська, Сумська, Черкаська і Чернігівська. Це дало поштовх до розробки у 1980-1984 рр. системи туристсько-екскурсійних маршрутів під назвою «Намисто Славутича», яка обхоплювала ці п'ять областей. Вона стала базовою у створенні туристських маршрутів в цілому.

Подальша практика виявила, що для кращого висвітлення історичного минулого України, культурних та духовних надбань українського народу доцільно розширити туристські маршрути регіону «Намисто Карпат» з метою створення суцільної загальнодержавної мережі маршрутів і турів різного спрямування та тривалості, найповнішого задоволення потреб різних категорій вітчизняних та іноземних туристів.

Новий варіант Національної системи туристсько-екскурсійних маршрутів «Намисто Славутича» охоплює всі області України та Автономну Республіку Крим.

Представлений інформаційний матеріал переконливо доводить доцільність активізації туристської діяльності у регіоні «Намисто Славутича» на базі значних природно-рекреаційних ресурсів, цінного історико-культурного потенціалу, розвинутої туристської інфраструктури за умови їх збереження та ефективного використання [11].

Запропоновано основні напрями створення системи туристсько-екскурсійних маршрутів, що має сприяти розвитку туризму в регіонах. У межах цієї системи передбачено поновлення традиційних і розробка нових маршрутів по Україні з урахуванням її багаторічної історії, великих культурних і духовних надбань. Такий підхід має за мету визначення перспективних напрямів роботи працівників туристичної галузі, надання їм практичної допомоги при створенні нових маршрутів і турів для різних категорій туристів та екскурсантів.

Значна матеріальна база туризму (готелі, мотелі, туристські комплекси та бази, кемпінги), підприємства харчування, численні туристичні організації, створюють сприятливі умови для впровадження цієї системи в життя.

Багатий історико-культурний потенціал регіону «Намисто Славутича» покликаний відіграти велику роль у відновленні духовності та історичної пам'яті українського народу, відродження його культури та вікових традицій, патріотичному вихованню громадян, утвердженні незалежності та державності України.

Важливими туристсько-екскурсійними об'єктами у регіоні є численні та різноманітні історико-культурні пам'ятки: археології, історії, архітектури, мистецтва та меморіальні, а також палацово-паркові ансамблі, музеї та картинні галереї[13,16].