Рослинність степу. Майже 40 % території України зайнято степовою рослинністю

Майже 40 % території України зайнято степовою рослинністю. Вона сформувалася за умов недостатньої зволоженості, а тому більшість рослин має ознаки ксерофітності (пристосованості до зменшення випаровування). Це виявляється у щетиноподібній формі листків (ковила, житняк), опушенні рослин (шавлія, полин).

Деревна рослинність у степах представлена тільки байрачними і заплавними лісами. Серед кущів часто трапляється мигдаль степовий, терен, шипшина. Мигдаль привертає увагу під час цвітіння червоно-рожевими квітками, які рельєфно виступають на фоні степу. Надзвичайно гарно квітує терен, а також степова вишня. Наприкінці квітня по схилах балок і узліссях байрачних лісів можна показати дітям кущики степової вишні, густо всипані духмяними сніжно-білими квітками. Це цінна медоносна, полезахисна рослина, плоди її поширюються птахами.

Більшу частину степової рослинності становлять трав'янисті рослини. Проте тепер на місці колишньої степової рослинності розкинулися безкрайні лани пшениці, соняшнику, кукурудзи та інших сільськогосподарських культур. Природна степова рослин­ність збереглася в заповідниках (Асканія-Нова, Луганський тощо), а також на схилах балок, кам'янистих відслоненнях. Вона неоднакова в північній і південній частинах степової зони. Для північної частини, де випадає, більша кількість опадів і багато чорноземів, характерний різнотравно-типчаково-ковиловий степ, південніше розташовується типчаково-ковиловий. Вузьку смугу узбережжя Чорного моря займає злаково-полиновий степ. Більш багатий склад рослин характерний для різнотравно-типчаково-ковилового степу. В складі різнотрав'я зустрічається чимало лісостепових рослин, які зникають при пересуванні на південь.

Для степів характерні зміни аспектів цвітіння. Ці зміни дають цікавий матеріал для спостережень з дошкільниками. Звичайно, ці спостереження можна проводити в невеликих містах і селищах, де збереглися залишки степової рослинності.

У квітні в степах починають цвісти степові ефемероїди: гадюча цибулька, тюльпан Шренка, півники карликові, горицвіт весняний, воронець, або півонія тонколиста. Скупчення гадючої цибульки створює яскраво-сині плямки. На стебельці цієї гарної рослини, тісно притулившись один до одного, звисають малесенькі сині дзвіночки. Листки вузенькі, видовжені. Рослина декоративна, через це її вирощують у садах. Гадючою цибулькою її назвали тому, що на час її цвітіння після зимової сплячки з'являються гадюки.

Надзвичайно прикрашає степ тюльпан Шренка. Його світло-червоні, жовті, білі квітки вражають багатством відтінків кольорів. Це справжня окраса степу. Тюльпан Шренка занесено до Червоної книги України, його потрібно охороняти.

Півники карликові виправдовують свою назву: висота їх 12— 15 см. За формою вони подібні до садових півників.

Незабутнє враження справляє цвітіння в степу горицвіту весняного, який виблискує на весняному сонці серед зелених трав, і півонії тонколистої, або воронця, що цвіте пізніше. Над розлогими стеблами в мереживі темно-зеленого розсіченого листя полум'яніють розкішні широко розкриті квітки. Півонія тонколиста — лікарська рослина. її занесено до Червоної книги України і потрібно охороняти.

У травні в степах починають колоситися злаки і серед них ковила. їх довгі сріблясті остюки перекочуються, мов морські хвилі, від найменшого подиху вітру. Остюк сприяє поширенню плодів ковили. Він підтримує зернівку, коли її несе вітер, і та падає на землю завжди гострим кінцем. У сухому повітрі нижній голий кінець остюка закручується, а у вологому розкручується і таким чином «загвинчує» зернівку в грунт на певну глибину.

В Україні зустрічається 14 видів ковили; серед них надзвичайно гарні ковила Лессінга, ковили найкрасивіша і українська. Всі ці рослини занесено до Червоної книги України.

Досить звичайними злаками є типчак овечий (мал. 69) і житняк гребінчастий (мал. 70). Вони мають щетиноподібні листки, через не їм не страшна літня спека. Ці злаки вважаються найкращими пасовищно-кормовими рослинами степу.

Наприкінці травня і в червні степ буває особливо барвистим. Виділяється яскраво-білими квітками з приємним запахом свіжого меду катран. На одній рослині квіток так багато, що вона нагадує білу хмаринку, що опустилася на землю. Цікаво відзначити, що катран — їстівна рослина, можна вживати листки і стебла з бутонами, які на смак нагадують капусту. З квіток катрану бджоли збирають нектар. У червні увагу дітей можна привернути до цвітіння шавлії пониклої (мал. 71). її сині китиці квіток звисають вниз, наче сумуючи. Шавлія — медоносна і лікарська рослина.

Цікавим об'єктом спостережень є залізняк бульбистий (мал. 72). Це досить висока рослина з міцним чотиригранним стеблом, яка чітко вимальовується серед степового різнотрав'я. Цвіте бруднувато-рожевими квітками, що нагадують ротики. Залізняк — медоносна рослина.

Надзвичайно прикрашають степ у червні волошки руські. Незвичайні лимонно-жовті кошики квіток волошки високо піднімаються над степовим різнотрав'ям. Вони приваблюють до себе бджіл, тому є цікавими для спостережень.

Окрасою степів є також вероніка степова (мал. 73), яка цвіте яскравими синіми дрібними квітками, зібраними у густу виструнчену китицю. В червні починає цвісти в степах льон австрійський. Під час масового цвітіння степові схили стають ніжно-блакитними. Особливо це виявляється вранці, бо вже всередині дня пелюстки льону опадають, а вранці розкриваються нові квітки. Увагу дошкільників слід звернути на те, що це рослина-барометр. У вологу і дощову погоду квітки льону зовсім не відкриваються.

Від цвітіння різноманітних рослин степ наповнюється чудовими пахощами. Від сходу до заходу сонця над квітами гудуть джмелі, дикі і свійські бджоли, поспішаючи скористатися буйним степовим різнотрав'ям.

У липні яскравість степів різко зменшується. Більшість степових рослин відцвітає вже в середині місяця. І все ж цікавими рослинами в цей час є рослини, які об'єднують у групу перекотиполя. До них належать кермек, лещиця, миколайчики, гоніолімон. У всіх цих рослин міцна коренева система, заглиблена у грунт; вони добре пристосовані до нестачі вологи. В липні можна показати, як цвіте фіолетовими квітками кермек широколистий.

Це декоративна рослина, яку часто використовують для сухих букетів. Зацікавлять і миколайчики сині (мал. 75). Вони мають сині кулясті голівки суцвіть і забарвлену в синій колір верхню частину плодоносного пагона. Цю рослину, як і кермек, використовують для сухих букетів. На початку осені, коли визрівають плоди, у всіх рослин перекотиполя стебла загинаються так, що рослини набувають майже кулястої форми. Вітер відриває висохле стебло і котить його степом, розсіваючи насіння. Про це цікаве пристосування треба розповісти старшим дошкільникам.

У другу полонину літа, коли рослинність степу майже вигорає, увагу можуть привернути безсмертки однорічні (мал. 76). Великі яскраві кошики підносяться на стебельці з дрібними сріблясто-сірими листочками. У рожевий колір забарвлені не самі квітки, а збільшені внутрішні листочки черепи частої обгортки. Вони сухі, плівчасті, відігнуті назовні. Безсмертки — однорічні степові рослини. Ними можна прикрашати сухі букети.

Типчаково-ковилові та злаково-полинові степи характеризуються зрідженістю і флористичним збідненням, особливо різнотрав'я,

Date: 2015-07-24; view: 941; Нарушение авторских прав