Рослини лук

Краса, барвистість лук, різноманітні враження, що одержує дитина, можливість по вправлятися у порівнянні — все це створює умови для розумового та естетичного розвитку дитини. Введення дітей у доступні розумінню зв'язки між рослинами і тваринами,, людиною і природою є важливою умовою екологічного виховання. Добре знаючи рослинність лук, розуміючи природні зв'язки, вихователь зможе цікаво проводити роботу з дошкільниками. Багато лучних рослин зустрічаються на газонах дитячих садків, а також у найближчому оточенні.

Всі луки поділяють на заплавні, материкові і гірські. Заплавні луки розташовуються по долинах річок і щороку заливаються весняними водами. Грунт на заплавних луках досить вологий протягом усього літа, бо ґрунтові води залягають тут неглибоко. Ґрунти поживні, в основному наносні. Вони складаються з мулу та інших матеріалів, принесених весняними водами або змитих дощами з навколишніх більш високих місць. Велика кількість вологи, кисню і поживних речовин у грунт створює такі сприятливі умови, що на луках розвиваються хороші, густі трави, безліч різноманітних яскравих квітів.

Материкові луки розташовуються поза річковими заплавами, їх ще називають суходільними.

Гірські луки розташовуються в горах вище від межі лісової рослинності. Склад рослинності гірських лук специфічний.

У чому ж полягають особливості лучної рослинності? На луках відсутні дерева. Трав'янисті рослини утворюють дернину, яка складається з щільно зімкнутих надземних стебел, листків і підземних органів — кореневищ і коренів. Майже всі лучні рослини належать до багаторічних. У багатьох з них гинуть на зиму надземні стебла І їхніми листками, а також майже все коріння. Живими лишають тільки невеликі нижні частини стебел з бруньками відновлення, з яких на початку нового літа розвиваються нові стебла і листки.

Однорічних рослин на луках дуже мало, бо травостій дуже тісний і в ґрунті від сплетіння коренів утворюється щільний дерен. Паростки однорічних рослин, не маючи змоги вкоренитися через нього, гинуть протягом літа.

Багаторічні трави на луках розмножуються, насамперед, вегетативно, вони здатні протягом ряду років зберігати врожайність і давати зелену масу протягом усього вегетаційного періоду.

Трав'янисті рослини, що ростуть на луках, належать до різних родин. Крім того, їх поділяють на такі господарські групи: злаки, бобові, різнотрав'я, осоки.

Найбільш поширені злаки — це тимофіївка, лисохвіст, тонконіг, грястиця, костриця лучна. Ці злаки належать до нещільно кущових — вони дають найкращі укоси. Для ознайомлення дітей із злаками найцікавішими є тонконіг, тимофіївка, лисохвіст. Ось які приблизні розповіді про них може використати вихователь під час спостереження:

Тонконіг лучний (мал. 25). На початку літа зацвітає багато грав, і серед них тонконіг. Вітер гойдає пухнасту волоть тонконога на тоненькому зеленому стеблі. Ця трава росте на вологих місцях. її соковитим листям і стеблами живляться свійські тварини. Восени стебла тонконога засихають, а в землі залишається кореневище, яке наступної весни дасть життя новій рослині, і знову будуть прикрашати луки ніжні волоті тонконога.

Тимофіївка лучна (мал. 26). Гарно розкидає свої стрункі султанчики. Росте вона на луках, де багато сонця і вологи. Цю траву люблять свійські тварини — корови, кози. А якщо її скосити і висушити, можна одержати хороше духмяне сіно. Його запасають на зиму коровам, вівцям, козам.

Лисохвіст лучний (мал. 27) недаремно так назвали. Його пухнасті м'які султани справді нагадують хвіст лисиці. Росте лисохвіст на луках, у вологій землі. Пишно розростаються його стебла І листки. Зі скошеної і висушеної трави одержують хороше духмяне сіно. Лисохвіст люблять свійські тварини: корови, кози, вівці.

Якщо під час прогулянки трапиться грястиця збірна (мал. 28) та костриця лучна (мал. 29), потрібно їх описати дітям, навести цікаві порівняння, розповісти про значення (кормові рослини, прикрашають луки).

Цікаво привернути увагу до трясучки середньої (мал. ЗО). її суцвіття складається з широких пониклих колосків, які під час подиху вітру починають колихатися. Звідси і назва — трясучка. Суцвіття трясучки дуже гарно виглядає в сухих букетах.

З щільно дернистих злаків, що зустрічаються на луках, привертає увагу щучник, його дрібненькі колоски зібрані у пірамідальну волоть. Гілки волоті тоненькі, а колоски блискучі, зелені, з коричневато-фіолетовим відтінком. Волоть щучнику гарна в сухому букеті. Щільнодернисті злаки, до яких належить щучник, не дають хороших укосів.

До таких же злаків відносять і мітлицю.

Бобові ростуть на луках у меншій кількості, ніж злаки, але вони дуже ціняться через велику поживність для худоби, а також чому, що збагачують грунт азотом. Найчастіше зустрічаються бобові на підвищених і сухих луках. Коріння у них стержньове, стає у грунт на 1,5—2,5 м завглибшки, тому вони не конкурують зі злаками, в яких коріння мичкувате і розташовується переважно неглибоко в ґрунті. Найбільш поширені бобові — конюшина луч­на, конюшина повзуча (мал. 31), люцерна, мишачий горошок, лядвенець рогатий, чина лучна. Ось які приблизно розповіді можна використати під час розгляду цих рослин:

«Конюшина лучна (мал. 32). Коли зацвітає конюшина, луки стають подібними до барвистого килима. Скрізь, куди не кинеш оком, виглядають рожеві кульки. Квітки у конюшини дрібненькі, але їх багато, і вони зібрані у пишні голівки. Листки трійчасті: в одному листку з'єднані три овальні листочки. Росте конюшина на землях, де багато сонця і вологи. На одному місці вона може рости п'ятнадцять років. Конюшина дуже корисна рослина. її їдять коні, корови, кози, кролі. На квітках конюшини джмелі збирають солодкий сік — нектар. Людям конюшина приносить користь як лікарська рослина.

Горошок мишачий (див. табл. III, 5). Серед квітів, що ростуть на луках, скромною красою виділяється горошок мишачий. Стебло у нього довге, витке. Між стеблами красуються фіолетові китиці квітів, що нагадують намистинки, нанизані на нитку. У сполученні з витонченими загостреними листочками і ніжними вусиками густе сплетіння цієї рослини дуже гарне. Якщо зігнути стебло віночком, вийде чудовий декоративний візерунок. Коли закінчується цвітіння мишачого горошку, з'являються плоди, в яких містяться маленькі горошинки. Ними люблять ласувати миші, тому й назвали цю рослину так. їдять його і свійські тварини — корови, кози, вівці. З квіток мишачого горошку бджоли і джмелі збирають солодкий сік — нектар.

Люцерна серповидна (мал. 33) серед трав не виділяється красою, її сині або жовті квітки дрібні і непоказні, листки трійчасті. Цвіте люцерна в червні — серпні. З квіток люцерни бджоли і джмелі збирають солодкий сік — нектар. У люцерні міститься багато корисних поживних речовин. Вона є хорошим кормом для свійських тварин».

Увагу дітей може привернути чина лучна. Доцільно розповісти дітям, що це цінна кормова рослина. Крім того, це медонос і лікарська рослина, яку застосовують при гострих запаленнях дихальних шляхів.

Досить часто на луках можна зустріти лядвенець рогатий (мал. 34). Цікаво показати дітям яскраво-жовті квіти, плоди ляд-ненця. Прямі або трохи вигнуті плоди лядвенцю нагадують роги. Лядвенець — цінна кормова, медоносна і лікарська рослина.

Велика кількість лучних рослин належить до різнотрав'я. Багато цих рослин поїдаються свійськими тваринами, але є серед них і отруйні. Різнотрав'я надає лукам барвистості, неповторної краси. Рослини, що входять до групи різнотрав'я, різноманітні і належать до кількох ботанічних родин.

З жовтецевих на луках зустрічаються жовтець золотистий (мал. 35), жовтець їдкий, жовтець повзучий. На заболочених луках росте жовтець вогнистий. Ось яку розповідь можна запропонувати дітям при розгляді жовтець:

«Немов золотисті вогники, горять серед лучних трав квіти жовтців. Назву свою вони одержали тому, що мають яскравий жовтий колір. Стебла у них стрункі, високі, пелюстки квіток такі блискучі, наче в них відбивається літнє сонечко. Всім би був хороший жовтець, але він отруйний. Тому свійські тварини його не їдять».

З родини айстрових на луці можна зустріти деревій, королицю, волошки лучні, козельці тощо.

Королицю звичайну (мал. 36) називають так за її ніжну витончену красу. Цвіте вона у травні — серпні. На стрункому зеленому стеблі гордо піднімається білосніжна красуня з ясним жовтим очком. Королиця ніби дивиться па нас і питає: чи гарна я? Здавна подобалася людям ця рослина. Найкрасивіші рослини вони переносили у свої садки, доглядали за ними і поступово виростили великі садові квіти. Королиця — лікарська рослина.

Деревій. Влітку і восени на луках, узліссях цвіте деревій. На високому стеблі розцвітає багато дрібних білих або рожевих квіток, зібраних на верхівці, наче в букетик. Листки деревію подібні до розпушених пір'їнок. Темно-зелені, густі, вони рясно вкривають стебло. Деревій не вражає красою своїх квіток, і все ж бджоли і джмелі його люблять, бо в його квітках є солодкий нектар і пилок. На пасовищах його їдять вівці. Деревієм лікуються і люди, і тварини, його відваром або настоєм знищують шкідливих комах. Дають деревій і дітям, щоб у них був кращий апетит. Ось яка корисна ця скромна рослина.

Увагу дітей на луках можна привернути до стокротки багаторічної, яка найчастіше зустрічається на Поліссі. Цвіте стокротка з квітня і до пізньої осені білими або рожевими квітками. Доцільно порівняти її з стокротками садовими, відмітивши велику схожість. Стокротки не лише прикрашають луки, їх квітки — своєрідні барометри: для захисту пилку від намокання в дощову погоду вони закриваються.

Волошка сумська (мал. 37) — не дуже цінна рослина, але її бузкові квітки прикрашають луки, нектар приваблює комах.

Козельці приваблюють великою золотавою квіткою, яка розкривається вранці, а ввечері закривається. Це цінна кормова рослина, хороший медонос.

З родини геранієвих привертає увагу герань лучна (див. табл. III,1). Ось що можна розповісти про неї:

«У липні — серпні цвіте на луках герань. Квітки її подібні до синьо-фіолетових зірочок, листя пишне, різьблене. Герань росте іі тих місцях, де в землі багато вологи. Коли зацвітає герань, луки стають ще гарнішими. Бджоли і джмелі збирають на її квітках нектар».

З маренових досить часто зустрічаються підмаренники.

Підмаренники (див. табл. III, 2) можна побачити на луках, узліссях влітку і восени. Квітки у них жовтого і білого кольорів. Вони дрібненькі, але їх багато і вони зібрані у густу пухнасту волоть. Листки у підмаренників ніжні, вузенькі, ростуть поверхами у кільцях. Здається, що підмаренник розкрив зелені парасольки. Квітки у них дуже гарно пахнуть медом і приваблюють бджіл, і інших комах, які знаходять у них багато нектару. Підмаренники прикрашають луки, наповнюють повітря чудовим ароматом. Зокрема вони мають лікарські властивості.

Серед зонтичних рослин на луках часто зустрічаються кмин, дика морква. Зонтичні цікаві тим, що приваблюють багатьох комах. Доцільно розповісти дітям, що кмин — лікарська рослина. Плоди кмину використовуються у харчовій промисловості.

Часто на луках зустрічаються представники гвоздичних: коронарія зозуляча (зозулин цвіт), віскарія (смілка клейка). Ось якою може бути розповідь про коронарію зозулячу (див. табл. III, 3):

«Росте зозулин цвіт на вологих місцях. Дуже гарні його вишукані рожеві пелюстки у поєднанні з видовженими вузенькими листками, що нагадують зелені стрічки. Рожеві зірочки зозулиного цвіту видно здалеку. Вони високо піднімаються над іншими травами на стрункому стеблі. Зозулин цвіт не лише прикрашає нашу природу, милує нашу душу, а й має лікарські властивості».

Віскарія (смілка клейка) (див. табл. III, 4) приваблива темно-малиновими квітками. Верхні міжвузля в неї клейкі, звідси вона й одержала назву. Смілка — цінна декоративна, медоносна рослина.

Досить часто на луках зустрічаються представники родини гречкових — щавель кислий, щавель кінський, гірчак зміїний. Дітей обов'язково зацікавить щавель кислий — їстівна, лікарська рослина, медонос. Кінський щавель привертає увагу високим колосоподібним суцвіттям. Ця багаторічна рослина росте на луках як бур'ян. Насіння щавлю кінського охоче поїдають деякі зерноїдні птахи. Засушене суцвіття використовується для сухих букетів.

Гірчак зміїний, або ракові шийки — гарна рослина з рожевими квітками, зібраними у густий циліндричний колос. Назву зміїний одержав тому, що кореневище змієподібно скручене. Це цінна лікарська рослина, медонос.

З губоцвітих на луках зустрічається шавлія лучна (мал. 38).

Це досить висока рослина з довгастими зморшкуватими листками і темно-синіми квітками. Цікаво звернути увагу дітей на своєрідні квітки шавлії, які подібні до ротика, що складається з двох губ. Шавлії, що вирощуються на клумбах у дитячих садках, є південноамериканськими родичами наших шавлій. Шавлії — медоноси, лікарські рослини.

З родини розових на луках привертає увагу приворотень стрункий (див. табл. III, 6). Назву рослина дістала за властивість виділяти краплини води, які часто збираються біля основи черешка і які у давнину наділяли чарівною силою. Російська назва пов'язана з будовою листків, що нагадують старовинні манжети. Густропушені, красиво вирізьблені листки приворотня особливо гарні, коли на них утворюється роса. Про цю рослину доцільно розповісти дітям, що нею охоче ласують тварини, а люди викори­стовують її як лікарську рослину.

З родини черсакових на луках зустрічаються свербіжниця польова (мал. 39) і скабіоза блідо-жовта. Це досить високі рослини з гарними приплюснутими голівками синювато-лілових або жовтувато-білих квіток. Милуючись з дітьми їхньою красою, слід розповісти, що це медоносні рослини.

На вологих луках зустрічається представник родини валеріанових — валеріана лікарська (мал. 40). Це багаторічна рослина з високим прямостоячим стеблом. Квітки її дрібні, дуже пахучі, зібрані у щитовидні суцвіття. Валеріана — лікарська рослина, у якої особливо ціниться кореневище і коріння.

На вогких луках біля води увагу дітей можна привернути до плакуна верболистого (мал. 41). Рослина виділяється яскравим цвітінням пурпурових або рожевих квіток на високому прямому стеблі. Квітує в червні -— вересні. Це — медоносна, декоративна рослина.

Осоки зустрічаються найчастіше на заплавних луках. їхні пагони поїдають тварини. Потім трава нагромаджує кремнезем, від якого вони стають ріжучими. Про це необхідно попередити дітей.

Луки не існують вічно. В природі відбувається перетворення лук на ліси. Якщо своєчасно не проводяться агротехнічні заходи — підживлення, поліпшення флористичного складу, луки поступово перетворюються у болото, заростають кущами. Отже, природні луки потребують догляду, раціонального використання.