Висновок. Ключовим елементом конструкції “ринкової економіки” є ринок

Ключовим елементом конструкції “ринкової економіки” є ринок. Ринок – сукупність економічних відносин між різними суб’єктами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, у процесі яких відбувається остаточне визнання їх вартості та реалізація, завдяки чому посилюється конкуренція між товаровиробниками, забезпечується безпосередність суспільного відтворення, а також здійснюється опосередкований контроль споживачів за виробництвом.

Для ефективного функціонування цивілізованого ринку, тобто щоб ринок успішно виконував свої функції, необхідно забезпечити комплекс умов, таких як:

- державна власність у різних формах, змішана форма власності як результат різної комбінації форм;

- неспроможність різних суб’єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін;

- розвинуте антимонопольне законодавство;

- розвинута система економічного, правового та адміністративного регулювання економіки державою;

- наявність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетингова діяльність;

- конкурентна боротьба між різними суб’єктами підприємницької діяльності;

- розвинутий і розгалужений комплекс об’єктів власності, які можуть стати об’єктом купівлі – продажу.

Щодо функцій ринку, таких як регулююча, забезпечення постійного процесу суспільного відтворень, стимулювання, визначення остаточної вартості товарів, найважливішою є функція розвитку конкурентних засад. Адже, якщо придивитись до найгостріших проблем вітчизняної економіки, то можна побачити, що причиною більшості з них є неуважне ставлення до питань створення і захисту конкурентного середовища у відповідних сферах. Якби на всіх рівнях цим питанням приділялась належна увага, то більшість проблем просто не могли б виникнути. Там, де успішно працює конкуренція, такі показники, як ціни, якість продукції та інші параметри виробництва, не повинні і просто не можуть бути встановлені державою. Всі вони успішно регулювались би ринком.

На сьогодні значна роль на ринку, безпосередньо, належить державі. Ринок не може розвиватись стихійно, за ним повинен здійснюватись розумний наглядовий контроль, саме держава має забезпечити цей контроль.

Тому упродовж XX ст. відбувалося посилення ролі держави в економіці. Однією з основних функцій сучасної держави є регулювання економіки – цілеспрямований та активний вплив державних органів управління на функціонування та розвиток цілісної економічної системи шляхом використання економічних законів і вирішення економічних суперечностей за допомогою певної сукупності економічних, правових і адміністративних форм і методів.

Основні елементами механізму регулювання, а також збалансованості національного ринку є: ринкове регулювання, корпоративна планомірність, державне замовлення.

У цілому ж головною метою державного регулювання економіки є забезпечення економічної і соціальної стабільності та зміцнення економічної безпеки держави.

Через те, що у перехідній економіці ринок ще не спроможний виконувати всі притаманні йому функції, активність держави набуває особливого значення і різноманітних проявів. Таке твердження ґрунтується на класичному уявленні про посилення державної активності в тих випадках, коли має місце неспроможність (відмова) ринку.

Проявом неспроможності ринку є неповна конкуренція на багатьох ринках, яка веде до втрат в ефективності порівняно із ситуацією повної конкуренції.

Ще одним проявом неспроможності ринку є неповна інформація учасників щодо цін та інших аспектів функціонування ринків, знання про які необхідні всім учасникам для прийняття ефективних рішень.

Крім цього, неспроможність ринку пов'язана з наявністю позитивних та негативних зовнішніх ефектів (екстерналій) та існуванням суспільних благ. Зовнішні ефекти можуть виникати в результаті виробництва або споживання якоїсь продукції і здійснювати позитивний чи негативний вплив на виробничу діяльність або споживання третіх осіб. Щодо суспільних благ, то сучасні вітчизняні науковці називають їх “товарами і послугами суспільного користування” і тлумачать їх як такі, які приватні виробники не хочуть або не можуть виробляти з причин: неможливості взяти плату за товар або послугу від усіх, хто ними користується та тривалим терміном окупності витрат.

Причинами відмови ринку (неможливості узгодження попиту і пропозиції на ринкових засадах) можуть бути: по-перше, відсутність виключення окремих споживачів з процесу споживання (загальна доступність блага), що породжує викривленість преференцій і надмірність споживання; по-друге, відсутність суперництва (незмінність корисності при використанні однакового блага різними споживачами), що спричиняє небажання відшкодовувати повні витрати виробництва. Не виключена й одночасна дія обох причин.

Коли ми розглядаємо державне втручання у роботу саморегульованого ринку як панацею від вад ринкового механізму, ми зустрічаємося з проблемою вад державної влади. І кожне суспільство робить для себе компромісний вибір між двома групами неспроможностей – між неспроможностями ринку і державної влади.

Типовим проявом відмови держави стає її невтручання в економічні процеси навіть тоді, коли ринок виявляє нездатність забезпечувати виробництво і розподіл певних благ. Особливим проявом відмови держави в перехідній економіці може бути надмірне втручання держави в ті сфери, де виробництво і розподіл можуть бути забезпечені ринком.

Серед особливих наслідків відмови держави в перехідних економіках, варто назвати поширення тіньової (нелегальної) економіки.

Але досі не вироблено чітких критеріїв визначення ефективності втручання держави в економічні процеси: коли і якою мірою це втручання покращило ситуацію, а коли, навпаки, – погіршило.

Однією з важливих функцій держави є проведення антимонопольної політики – втручання в роботу ринкової системи з метою підтримки конкуренції, тобто з метою підвищення ефективності економіки, обмеження утворення монополій, використання ними монопольної влади, а також недопущення незаконних дій у конкурентній боротьбі. Тому що в сучасних умовах монополізм обумовлюється не стільки великими розмірами підприємств, скільки певним типом їх дій: можливість встановлення контролю над ринками збуту, зговору, спрямованого на встановлення певних рівнів цін, розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівлі та інші.

В Україні активно проводиться антимонопольна політка, тому для боротьби з монопольним становищем на ринку створено низку законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Та основним антимонопольним законом є Закон «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», який набрав чинності з 15. 03. 1992 р.

Державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності є Антимонопольний комітет України, який підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України.

Та незважаючи на це, на думку багатьох економістів, монополії сприяють науково-технічному прогресу (а не стримують його) — завдяки великим масштабам виробництва, значним прибуткам, що дозволяє вкладати гроші в розробку нових технологій, які можуть дати вигоди лише в довгостроковому періоді.

Отже, можна дійти висновку, що неспроможність ринкових механізмів забезпечити нормальний процес економічного розвитку є наслідком двох основних причин: а) відсутності державного регулювання в тих сферах, де неможлива дія ринкових законів; б) надмірності державного втручання там, де ринок був би більш ефективним регулятором.

Список використаної літератури:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

2. Господарський кодекс України. За станом на 20 лютого 2007 року / Верховна Рада України. – Офіційне видання. – К.: Парламентське вид-во, 2007. – 200 с. – (Б-ка офіційних видань).

3. Про Антимонопольний комітет України: закон України від 26 листопада 1993 р. №3660-ХІІ//Відом. Верхов. Ради України. – 1993. - № 50. – Ст. 472

4. Про захист від недобросовісної конкуренції: закон України від 07 червня 1996 р. № 237/96//Відом. Верхов. Ради України. – 1996 р. - № 36. – Ст. 164

5. Про захист економічної конкуренції: закон України від 11 січня 2001 р. № 2210-ІІІ//Відом. Верхов. Ради України. – 2001 р. - № 12. - Ст. 64

6. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: закон України від 18 лютого 1992 р. № 2132-ХІІ//Відом. Верхов. Ради України.- 1992. - № 21. – Ст. 296

7. Про природні монополії: закон України від 20 квітня 2000 р. № 1682-ІІІ//Відом. Верхов. Ради України. – 2000 р. - № 30. – Ст. 238

8. Архангельський Ю. – Про необхідність державного планування ринкової економіки // Економіка України. – 2013. - № 3 (508). – С.47-53

9. Архангельський Ю. – Чи є шкода від монополії» // Економіка України. – 2011. - № 11. – С. 62 – 69

10. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник - 7-ме вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2009.- 719с.

11. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю, Медведєв В.С. – Політична економія: підручник. – К.: Ніка-Центр 2010. – 526 с.

12. Бодров В.Г., Рибалкін В.О. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Академвидав, 2009. – 672 с. (Альма-матер)

13. Валітов С.С. Конкурентне право України: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 432 с.

14. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч. посіб. / 2-ге вид., перероб. І допов. – К.: Вища шк., 2008. – 543 с.: іл.

15. Денисенко М.П., Діденко О.М., Ніколенко Ю.М., Руженський М.М., Федоренко В.Г. Основи економічної теорії: Підручник / За науковою ред. проф. Федоренка В.Г. – К.: Алерта, 2011. – 511 с.

16. Лагутін В. – Шкода від монополії і користь від конкуренції: чи все так просто? // Економіка України. – 2010. - № 4 (55). – 55 – 61

17. Мочерний С.В. Основи економічної теорії: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2012. – 472 с. (Альма-матер)

18. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2012. – 687 с. – (Вища освіта ХХІ століття)

19. Никифоров А.Є., Куценко Т.Ф., Чистов С.М. та ін. державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2011. – 316 с.

20. Ніколенко Ю.В. Політекономія: Підручник. – Київ: ЦУЛ, 2013.– 412 с.

21. Станько Н.Л. Основні засади реалізації антимонопольної політики на регіональному рівні // науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. – 2012. - № 12. – С. 185 – 191

22. Тарнавська Н. Напрями удосконалення антимонопольної політики в Україні // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. - № 3 (82). – С. 56 – 61

23. Филюк Г. – Соціально-економічні наслідки монополії: теоретичний і практичній аспекти // Економіка України. – 20010. - № 1. – С. 30 - 40

24. Черкасова О.В. Держава як суб’єкт господарської діяльності: дещо з теорії питання // Наукові праці Донецького національного технічного університету Серія: Економічна. – 2012. – Випуск 97. – С. 140 – 148

25. Чухно А.А Твори: У 3 т. / НАН України, Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, Наук.-дослід. фін. ін.-т при М-ві фін.України. – К., 2009. – Т. 1: Становлення і розвиток ринкової економіки. – 2009. – 592 с.