Централізація капіталу - це збільшення розмірів капіталу внаслідок поглинання або об'єднання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший

Однією з основних форм централізації капіталу є створення акціонерних компаній.

Отже, концентрація і централізація капіталу й виробництва створили об'єктивну необхідність і можливість виникнення монополій, стали їх економічною основою.

По-четверте, причиною виникнення монополій є трансформація індивідуальної приватної власності.

В останній третині XIX ст. організаційно-економічна структура виробництва була представлена переважно малими і середніми підприємствами індивідуальної приватної власності, яка стала гальмом розвитку продуктивних сил. У цей час значні досягнення науково-технічного прогресу створили можливість будівництва залізниць, морських портів, каналів, великих заводів, інших великих об'єктів. Однак жоден капіталіст окремо не мав необхідних капіталів, щоб фінансувати такі проекти. Отже, потрібна була нова форма власності, яка могла б розв'язати ці проблеми. Нею стала велика акціонерна власність, яка об'єднала капітали декількох підприємств.

По-п'яте, економічні кризи, які у другій половині XIX ст. стали фактором прискорення концентрації і централізації' виробництва і створення на цій основі монополій.

Наслідком економічних криз є масове розорення і банкрут* ство дрібних і середніх підприємств. Деякі з них насильно поглинаються великим капіталом, а інші змушені погоджуватись на об'єднання, щоб уникнути розорення. Взаємопов'язаність цих двох явищ-криз та монополій показує одну з причин прискореної монополізації економіки.

Упродовж XX ст. процес монополізації набув значних масштабів і монопольні утворення стали основою господарського життя у більш розвинених країнах світу.

Монополізація- це процес досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання.

Конкретною формою монополізму є монополія.

Монополія у широкому розумінні означає виключне право держави, підприємства, фізичної особи на володіння будь-чим або на здійснення якого-небудь виду діяльності.

Під економічною монополією розуміють велике підприємство, фірму або об'єднання (спілку),яке посідає панівне місце на ринку і концентрує значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку.

Завдяки цьому такі підприємства посідають домінуюче становище на ринку, набувають можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних для себе цін і, як результат, отримують більш високі (монопольні) прибутки. Отже, найбільш визначальним критерієм монопольного утворення є панування на ринку.

У реальному житті монополізм відбувається і проявляється в численних видах і формах, що викликає необхідність певної їх класифікації.

В Україні монополії мають свої особливості. У світі монополізм є лише у виробничій сфері, а в Україні – майже в усіх. Причиною цього стала командно-адміністративна система колишнього СРСР, наслідки якої спостерігаються і сьогодні [1, c. 215]. Ознаками функціонування монополій на Українському ринку є:

- зростання цін, яке не може бути пояснено впливом об’єктивних чинників;

- надмірний рівень концентрації окремих товарних ринків;

- низький рівень продуктивності праці та інноваційної активності суб’єктів -господарювання, зокрема, внаслідок несформованості економічних стимулів щодо залучення інвестиційних ресурсів в інноваційні та модернізаційні процеси.

Державна або адміністративна монополія — виключне право держави на певну діяльність. Держава залишає за собою монопольне право на виробництво, реалізацію певних товарів для досягнення найбільшого соціально-економічного ефекту від виробництва і реалізації цих товарів та забезпечення контролю за оборотом та виробництвом товарів, які мають стратегічне значення для держави. В Україні, відповідно до законодавства, державна монополія існує на діяльність, пов’язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, охороною важливих об’єктів державної власності, експлуатацією атомних електростанцій та ін.

Прикладом державного монополіста є державний концерн РРТ, який має близько 1,5 тисячі передавачів по всій країні. Зокрема, концерн РРТ забезпечує 98-відсоткове покриття державного Першого національного телеканалу.

Держава регулює діяльність монополій. Антимонопольний комітет здійснює державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захищає інтереси підприємців від зловживань монопольним положенням і недобросовісної конкуренції шляхом введення штрафних санкцій чи примусове роз’єднання. Крім того, здійснюється регулювання природних монополій (цін і якості продукції) [2, c. 117-118].

Сьогодні доказом недосконалості державного регулювання діяльності монополій є зловживання своїм економічним положенням. За даними Антимонопольного комітету України, щорічно близько 60% порушень антимонопольного законодавства чиняться природними монополіями [6, c. 315]. В основному порушення стосуються питань ціноутворення та цінової дискримінації.

6 серпня 2014 року в Антимонопольному комітеті України відбулась прес-конференція виконуючого обов’язки Голови Комітету Миколи Бараша присвячена підсумкам діяльності Комітету за І півріччя 2014 року. За його словами, за звітний період до органів Антимонопольного комітету України надійшло близько 2941 звернення громадян з приводу порушень законодавства про захист економічної конкуренції, що свідчить про підвищення довіри до органів Комітету. Також за цей період Антимонопольним комітетом України виявлено та прийнято рішення стосовно понад 3177 порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Розмір економічного ефекту, досягнутого внаслідок такої діяльності, склав понад 722,2 млн грн.

Найбільш монополізованими залишаються окремі галузі паливно-енергетичного комплексу, галузі транспорту та поштового зв’язку, житлово-комунального господарства. Можливості для значної конкуренції є обмеженими на ряді ринків продукції видобувній промисловості, зв’язку, у сфері охорони здоров’я, переробній промисловості та у фінансовій діяльності.

На сьогодні монополістами в Україні є: «Нафтогаз України», «Укрспецекспорт», «Енергоатом», «Укрзалізниця» тощо [3, c. 110].

До недавніх пір «Укртелеком» також вважався монополією, але в умовах динамічного розвитку НТП з’являються нові прогресивні технології виробництва замінників, тому що це сприяє виникненню фірм-конкурентів та створенню нових підприємств. ВАТ «Укртелеком» на сьогодні обслуговує 10 млн. абонентів, а оператори мобільного зв’язку – 20 млн. абонентів [7, c. 13].

На регіональному рівні монополізованими, окрім ринків природних монополій, є ринки ряду послуг, пов’язаних із здійсненням функцій держави, послуг, надання яких пов’язане з адміністративними обмеженнями, окремі регіональні ринки перероблення сільськогосподарської продукції. Також окремі ринки продукції агропромислового комплексу, роздрібної торгівлі, будівництва, пасажирських автоперевезень на міських та міжміських маршрутах спостерігається нерівність умов конкуренції.

Додаткові ризики підвищення показників концентрації товарних ринків створюватиме запровадження господарського обороту земель сільськогосподарського призначення без забезпечення ефективного контролю за концентрацією права власності на землю та користування нею.

В Україні від діяльності природніх монополій залежить стан економіки. Близько 10% ВВП приходить на послуги зв’язку і житлово-комунальної сфери, ще 10% — на обсяг виробництва «Нафтогаз України» [4, c. 54]. Але якість їх послуг та рівень розвитку низькі. Суспільство втрачає свій добробут. Згідно зі звітом незалежних аудиторів «Нафтогаз України» у 2005 р. втратив 1842 млн. грн., а у 2009 – 2038,2 млн. грн. [9]. На відміну від цієї природної монополії, галузь зв’язку стала конкурентною [4, c.56-57]. «Обленерго» понесла втрати у 2002 р. 1, 65 млрд. грн., а у 2007 – 10 млрд. грн. [10]. Монополія блокує розвиток ТЕК України, знижуючи ефективність і конкурентоспроможність підприємств ТЕК і послаблює енергетичну безпеку країни [5, c. 165]. Компанії АТ «АРС» (Донецьк) спільно з корпорацією «Індустріальний союз Донбасу» (Донецьк) контролюють 75% ринку коксу. Приватна торговельно-промислова компанія «Укрвуглемаш» займає 70% українського ринку гірничошахтного устаткування. У 2001 р. збитки «АРС» склали 13 млн. грн. [5, c. 37], а у 2008 — 12,789 млн грн [11].

«Укрзалізниця» функціонує як на монопольному (надання послуг користування залізничною інфраструктурою), так і на конкурентному (вантажних та пасажирських перевезень, будівельної індустрії тощо) ринках. Однак багато підприємств «Укрзалізниці», які повинні функціонувати на конкурентному ринку, залишаються монопольними. Це призводить до відсутності стимулів до підвищення якості товарів та послуг, гальмування НТП, необґрунтованого підвищення цін,відсутності інвестицій.

Активне скуповування в останні два-три роки українських активів кількома особами, найбільш наближеними до влади, призвело до фактичної монополізації таких великих галузей, як ринки феросплавів, міндобрив, електроенергетика, металургія, авіаперевезення тощо. Особливо активні структури Ріната Ахметова, Дмитра Фірташа та Ігоря Коломойського.

Для підвищення ефективності діяльності необхідим є створення конкурентного середовища. Проте, привабливість товарних ринків України для вступу нових учасників істотно зменшується внаслідок недостатньої розвиненості ринкової інфраструктури, що забезпечувала б вільний та недискримінаційний доступ суб’єктів господарювання до земельних ділянок, торговельних площ, інформації про ринкову кон’юнктуру, засобів рекламування, високої вартості кредитних ресурсів, надмірного загального податкового навантаження.