Принципи раціонального кредитування

В сучасних умовах особливе значення мають принципи раціонального кредитування, що потребують надійної оцінки не тільки об'єкта, суб'єкта і якості забезпечення, а й рівня маржі, прибутковості кредитних операцій, зниження ризику.

Виходячи з принципу прибутковості банківського господарства банківські позики є платними.

Банки як торговельні підприємства торгують насамперед своїми ресурсами, розміщуючи їх у кредитні операції. Тому в нормальному (безкризовому, безінфляційному) господарстві для банків, що виступають насамперед як великі кредитні інститути, прибуток від кредитної діяльності є найосновнішим. У прибутку американських банків на прибутки від кредитних операцій припадає переважна частина - понад 60%.

Розмір кредитного продукту банку залежить не тільки від обсягу його власних коштів, а й від залучених ресурсів. У сучасній ринковій системі торгувати великим обсягом коштів можна лише тоді, коли банк додатково залучив кошти своїх клієнтів. Оскільки банк залучає ресурси не для себе, а для інших, то обсяг кредитного продукту стає тим вищим, чим більша маса акумульованих ним на засадах повернення коштів.

Особливість сучасної системи кредитування полягає в її залежності не тільки від власних і залучених ресурсів, а й від певних норм, які встановлює НБУ для комерційних банків.

Суттєвою ознакою сучасної системи кредитування є її договірна основа.

При всій своїй прибутковості кредитна операція в умовах економічної кризи, спаду виробництва, банкрутства підприємств є найризикованішою. В сучасних умовах затримка повернення позик клієнтами банку стає досить частим явищем.

Існує також поняття умов кредитування. Під умовами кредитування маються на увазі певні вимоги, які ставляться до базових елементів кредитування - суб'єктів, об'єктів та забезпечення кредиту.

Умови кредитування [35]:

дотримання вимог, які ставляться до базових елементів кредитування;

збіг інтересів обох сторін кредитної угоди;

наявність можливостей як у банку-кредитора, так і в позичальника виконувати свої зобов'язання;

дотримання принципів кредитування;

можливість реалізації застави і наявність гарантій;

забезпечення комерційних інтересів банку;

планування взаємовідносин сторін кредитної угоди.

При всьому розмаїтті об'єктів і суб'єктів кредитування, різних видів позик, наданих юридичним і фізичним особам, система кредитування являє собою певну єдину схему, яка містить в собі [23]:

1. Методи кредитування і форми позикових рахунків.

2. Кредитну документацію, що подається банку.

3. Процедуру з видачі кредиту.

4. Порядок погашення позики.

5. Контроль у процесі кредитування.

Метод кредитування можна визначити як сукупність прийомів, за допомогою яких банки здійснюють видачу і погашення кредитів. Таких методів три.

1. Метод кредитування за оборотом.

2. Метод кредитування за залишком.

3. Оборотно-сальдовий метод.

Організаційно рух кредиту (його видача і погашення) віддзеркалюється на позикових рахунках клієнта, які відкриває йому банк.

Основна маса банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним із принципів банківського кредитування. Формами забезпечення зобов'язань щодо повернення кредиту можуть бути:

застава майна позичальника;

гарантія або доручення;

перевідступлення на користь банку контрактів, вимог і рахунків позичальника до третьої особи;

договір страхування відповідальності позичальника за непогашення заборгованості стосовно позики;

товаророзпоряджувальні документи (гарант - складське свідоцтво, що підтверджує перебування товару на складі, залізнична накладна, коносамент - свідоцтво про приймання вантажу до морського перевезення тощо);

цінні папери;

поліси страхування життя;

інші грошові вимоги позичальника до третьої особи.

Незабезпечені позики, які в банківській практиці називаються бланковими, надаються тільки під зобов'язання позичальника погасити позику. Ці кредити пов'язані з великим ризиком для банку і видаються під вищий відсоток.

За термінами використання позики:

Термінові - позики, надані банком на зафіксований в угоді з позичальником термін:

короткострокові - до 1 року;

середньострокові - від 1 до 3 років;

довгострокові - понад 3 роки.