Форфейтинг і його суть

Сьогодні все більші можливості для українських підприємств відкривають світові ринки. Працювати на них можна, пропонуючи не тільки товари та послуги, які відповідають прийнятим стандартам, а й умови оплати. Західні компанії в боротьбі за нові ринки широко використовують фінансові інструменти, що дозволяють запропонувати покупцеві довгострокові відстрочки платежів. В даній статті ми опишемо найбільш часто використовуваний на Заході та лише розвиваючий в нашій країні фінансовий інструмент - форфейтинг.Форфейтинг - одна із форм короткострокового і середньострокового кредитування зовнішньоторговельних угод (як правило, пов'язаних із постачанням машин і обладнання). Термін "а-форфе" запозичено з французької, й означає він надання певних прав у обмін на готівковий платіж (переуступка прав). Форфейтинг - це придбання банком платіжних зобов'язань, зазвичай поданих у формі векселів, без права зворотної вимоги до продавця[1].Форфейтинг виник після Другої світової війни. Декілька банків Цюріха, що мали багатий досвід фінансування міжнародної торгівлі, стали використовувати цей прийом для фінансування закупівель зерна країнами Західної Європи в CШA. В ті роки постачання продукції і конкуренція між постачальниками настільки зросли, що покупці зажадали збільшення термінів кредиту, що надасться, до 180 днів проти звичних 90. Крім того, відбулася зміна структури світової торгівлі на користь дорогих товарів з відносно великим терміном виробництва. Таким чином, підвищилася роль кредиту в розвитку міжнародного економічного обміну, і постачальники були вимушені шукати нові методи фінансування своїх операцій. У міру того як падали бар'єри в міжнародній торгівлі і багато африканських, азіатських, а також латиноамериканських країн стали активніші на світових ринках, західноєвропейські підприємці все менше надавали кредити за рахунок власних джерел, тому постачальники й були вимушені використовувати нові методи фінансування своїх операцій.

Найбільший розвиток форфейтинг одержав в країнах, де відносно слабо розвинене державне кредитування експорту. Спочатку форфейтування здійснювалося комерційними банками, але в міру збільшення об'єму операцій «а-форфе» стали утворюватися спеціалізовані інститути.

Форфейтування є юридично найпоширенішим засобом рефінансування комерційного кредиту. Переваги його, особливо для сільськогосподарських підприємств-експортерів, пов'язані, у першу чергу, із повним перенесенням валютних, комерційних, політичних, переказних та інших видів ризику на форфейтера (банк), що робить форфейтування найкращим видом кредиту для продавця.

Зазвичай форфейтуванню підлягають торгові тратти або прості векселя, хоча теоретично заборгованість у будь-якій формі могла б бути форфейтовальною. До менш використовуваних форм належить акредитив і відстрочені платежі, що випливають із нього. Перевага простих і переказних векселів пояснюється їхнім вживанням у якості інструментів торгового фінансування протягом тривалого часу і властивої їм операційної простоти[3].При форфейтуванні купівля векселів здійснюється із відрахуванням (дисконтом) відсотків авансом за весь термін кредиту. Експортер, таким чином, фактично перетворює свою кредитну операцію по торговій угоді в операцію з готівкою. У цьому випадку він відповідає одноразово лише за задовільне виготовлення і постачання товарів, а також за правильне оформлення документів по зобов'язаннях. Ця остання обставина разом із наявністю фіксованої процентної ставки, стягнутої за всю операцію на самому її початку, робить форфейтування цілком прийнятною послугою для експортера і відносно недорогою альтернативою іншим сучасним формам комерційного рефінансування (погашення статей заборгованості за рахунок знов отриманих кредитів)[4].

Алгоритм форфейтування1. Експортер шукає банк, який погодиться здійснити операцію форфейтингу. Попередньо експортер домовляється з покупцем про те, що останньому буде надано відстрочку платежу (середньостроковий кредит).2. Експортер відвантажує товари покупцеві.3. Покупець виписує серію тратт або простих векселів і знаходить банк, який надасть гарантії (аваль).4. Покупець передає прості векселі або тратт з авалем експортеру.5. Експортер подає отримані боргові зобов'язання форфейтору для обліку.6. Банк - форфейтор переказує кошти експортеру.7. Покупець сплачує кредит у міру настання строків погашення векселів.

Оскільки договір форфейтування підписують задовго до фактичного відвантаження товару, між укладенням договору на купівлю векселів і фактичним здійсненням угоди може минути досить тривалий період (шість і більше місяців). Експортер виплачує форфейтору в цей період комісійні за зобов'язання, які становлять певний процент від суми угоди (від 0,75% до 0,125% щомісячних). Авансом щомісяця сплачуються комісійні, що викликано необхідністю форфейтора в цей період у будь-який момент виконати свої зобов'язання і неможливістю використати кошти на інші інвестування. Крім того, форфейтор несе процентний і валютний ризики, оскільки повинен залучати кошти із грошового або валютного ринку для фактичного обліку векселів.Важливою умовою для розвитку форфейтинг є великий інтервал планування. Якщо бізнес здатен уявити, що буде через п'ять років, чи хоча б через три роки - тоді форфейтинг може бути цікавим. А інструменти для тих, хто дивиться далеко вперед, будуть цікаві ринку тоді, коли влада створить спокійні умови для праці і підприємств-імпортерів, і банків, а також процедуру, яка забезпечувала би найшвидший доступ до ресурсів міжнародного форфейтингового ринку для українських підприємств.