Франчайзинг: історія, суть, особливості

Більшість науковців вважають, що франчайзинг зародився у США. Наприкінці XIX століття, коли ряд великих компаній США продають малому бізнесу право на продаж своїх виробів по всій країні, він досягає розквіту.Піонером в освоєнні франчайзингу вважають компанію "Зінгер" Спонукала до цього її власника нестача грошових засобів для наймання комівояже­рів, оскільки на той час купівля-продаж відбувалася у покупця вдома після наочної демонстрації властивостей товару. Щоб не зменшувати обсяг виробництва, компанія вирішила продати право на реалізацію швейних машин незалежним продавцям на певній території.Інша молода компанія "Дженерал моторс" також у 1898 році створила ефективну франчайзингову систему. Не маючи засобів для відкриття власної мережі магазинів, вона продає парові двигуни через дилерів, таким чином запроваджуючи початок сучасної системи продажу автомобілів. Дилеру виділяється певна територія і гарантується захист від конкурентів Натомість він бере на себе зобов'язання не продавати машини інших виробників, забезпечу вати високий рівень обслуговування і підтримувати імідж компанії. У такий же спосіб компанією "Рексол" було організовано мережу аптек. Період найбільшого розвитку франчайзингу припадає на 1980 рік у США, де кожних 6.5 хвилини відкривалося нове франчайзингове підприємство. Після 2000 року в США частка франчайзингу в роздрібному товарообороті досягла 50%. Після США найсильнішими є позиції франчайзингу в Канаді, де його частка в роздрібному товарообороті досягає 26%;у Зх Європі і Японії—близько 10 у Росії вперше у практиці підприємства було використано принципи франчайзингу у 1990 році науково-виробничою фірмою "Дока", яка займала­ся створенням устаткування для малого і середнього бізнесу. У 1995 році інша компанія — 1С була змушена запровадити франчайзинг, щоб зберегти на до­сягнутому рівні обсяги продажу свого фірмового продукту — бухгалтерської програми "1С-Бухгалтерія". Останнім часом досить актуальним став франчайзинг, його поширення зумовлене динамізмом ринку та дією конкурентів.Суть даної форми організації бізнесу полягає у тому, що добре відома на ринку фірма (франчайзер) продає свою торгову марку чи технологію виробництва іншій маловідомій фірмі (франчайзі), що забезпечує зростання обсягу реалізації для обох підприємств та зростання ефективності діяльності франчайзі в результаті використання нової для неї технології виробництва. За право займатися бізнесом його одержувач (франчайзі) сплачує частину отриманого доходу відповідно до укладеної угоди.В основі франчайзингу як особливої форми організації бізнесу можуть лежати принципи маркетингу або розподілу товарів. У такому разі "батьківська компанія" зазвичай надає індивіду або іншій компанії право чи привілей здійснювати підприємницьку діяльність у відповідній формі в визначений період і в визначеному місці. З одного боку, франчайзингова система допомагає малим підприємствам уникнути ряду перешкод із заснуванням і функціонуванням власного бізнесу, з другого — як корпоративна структура вона обмежує діяльність франчайзі. Але для дрібних підприємців переваги від використання франчайзингу переважають над недоліками. Отже, слід відокремити переваги системи для франчайзі, які полягають у тому, що:- за певну фіксовану плату франчайзі має можливість навчитися ефективних методів управління, підвищити свій професіоналізм і компетентність;- користуючись розробками материнської компанії, франчайзі ідуть у ногу зі споживчим попитом;- власник малого підприємства має можливість користуватися перевагами, які доступні тільки великим компаніям;- конкуренція відносно невелика (франшиза знижує гостроту конкуренції на визначеному сегменті ринку). До числа недоліків слід віднести:- обмеженість самостійності, підприємницької ініціативи;- обсяги продажу встановлюються власнику франшизи відповідно до політики маркетингу компанії-франчайзера;- небезпека краху у випадку банкрутства або зменшення популярності франчайзера;- проблеми спадкоємності справи: у разі смерті особи, на яку оформлена франшиза, у родичів можуть виникнути проблеми зі спадщиною, якщо франшизою передбачено обов'язковий продаж справи у разі смерті франчайзі. Для франчайзера перевагами вважаються:- збільшення ринку збуту при мінімальних вкладеннях;- економія на матеріальному заохоченні найманих працівників: франчайзі як власник підприємства має особистий стимул до максимізації прибутку;- одержання додаткового прибутку шляхом поставок франчайзі уніформи, упаковки, устаткування для залів та офісів;- франчайзі, перебуваючи безпосередньо біля споживача, точніше відчувають його настрої, коливання попиту і умови конкуренції, що для франчайзера є продуктивним джерелом новаторських ідей. Також існує і ряд недоліків:- зниження гнучкості системи управління, складність у переміщенні точки;- неможливість заміни "небажаного " франчайзі, навіть якщо він невміло управляє точкою, доки не порушені ним умови франшизи, він "недоторканний";- проблеми з обліком і звітністю: франчайзер не може бути впевнений у тому, що одержує від франчайзі правдивий звіт про діяльність;- складність проведення контролю: певна репутація одною франчайзі здатна заплямувати репутацію всієї мережі, кинути тінь на торгову марку. Саме через недобросовісну діяльність франчайзі, припинила свою діяльність російська компанія „Дока Піцца”. Із 16 піццерій лише дві виготовляли якісну піццу та дотримувалися рецептури головної компанії. Вітчизняним підприємцям франчайзинг відомий завдяки таким компаніям, як "Макдональдс", "Дока Піцца", "Холідей Інн", які мають міжнародні франчайзингові мережі. Слід зазначити, що стан ринкового середовища розвинутих країн суттєво відрізняється від економіки України. Основними відмінностями є наявність сталих ринкових відносин, дієвість й стабільність законодавства, інформаційна відкритість, розвинута ринкова інфраструктура, фінансова стабільність, офіційно мінімальна тінізація.