Соц.-ек. сутність грошово-кредитної політики

Грошово-кредитна політика – комплекс взаємопов’язаних, спрямованих на досягнення певних цілей та заходів щодо регулювання грошового ринку, що їх проводить держава через свій центральний банк.

Державне регулювання економіки за допомогою грошово-кредитних інструментів є впливом на кількість і ціну (процентну ставку) позичкового капіталу, для того щоб, відповідно до цілей державної економічної політики, впливати на попит і механізми використання кредитів в економіці.

Регулювання економіки за допомогою грошово-кредитних методів передбачає створення умов, за яких економічний суб'єкт сам вибирає рішення, що відповідають інтересам держави. Це здійснюється через ринок цінних паперів, зміну грошової маси, банківських резервів і процентних ставок.

Суб’єктом грошово-кредитної політики виступає держава, яка регулює цю сферу через свої органи – центральний банк і відповідні урядові структури – міністерство фінансів, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, інституції щодо страхування депозитів, а також інші установи. Об’єктами, на які спрямовуються регулятивні заходи грошово-кредитної політики, можуть виступати: пропозиція грошей; процентна ставка; валютний курс; швидкість грошового обігу; рівень інфляції тощо.

В Україні головним суб’єктом грошово-кредитної політики є Націо-нальний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші державні органи – Уряд, Міністерство фінансів, Верховна Рада.

Вирішальна роль у розробленні та реалізації монетарної по­літики належить Національному банку, оскільки він конкретно відповідає перед суспільством за стан монетарної сфери. Як передбачено Конституцією України (ст. 100), Рада НБУ самостійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Date: 2015-07-23; view: 415; Нарушение авторских прав