Грошові реформи: поняття, цілі та види

Серед комплексу заходів щодо оздоровлення і впорядкування грошового обороту особливе місце займають грошові реформи. Грошова реформа є складовим елементом антиінфляційної політики і спрямовується на усунення наслідків інфляції.

Грошові реформи являють собою повну чи часткову перебудову грошової си­стеми, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей, чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту стосовно нових соціально-економічних умов.

Головною функцією грошової реформи є стабілізація грошового обігу.

За глибиною реформаційних заходів можна виділити структурні або повні грошові реформи та реформи часткового типу.

Структурні (повні) грошові реформи проводилися при пе­реході від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього до системи паперовогрошового чи кредитного обігу. В усіх цих випадках потрібно не тільки замінити один вид грошей на інший, а й здійснити істотні структурні зміни в економіці, в державних фінансах, банківській і валютній системах тощо. Такі структурні зміни диктуються особливостями нових грошей, що запрова­джуються в обіг, і повинні забезпечити передумови для їх успіш­ного функціонування.

Такий же характер мають грошові реформи, що проводяться при створенні нових держав. У цих випадках потрібно не тільки створити нові гроші і систему їх обороту, а й відповідним чином реструктурувати економіку нової країни, щоб вона могла забезпечити самостійне функціонування нової грошової системи. Прикладом повної грошової реформи є реформа, проведена в Росії в 1895—1897 рр., грошова реформа в радянській Росії в 1922—1924 рр., грошова реформа в Україні в 90-ті роки.

Реформи часткового типу торкаються тільки самої організа­ції грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи. Сама база грошової системи та структура еко­номіки і грошово-кредитних відносин залишаються незмінними. За таких реформ найчастіше змінюється масштаб цін, вид та но­мінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо. У сучасних умовах, коли в усіх країнах запроваджені неповноцінні гроші, що мають здатність до швидкого знецінення, реформи часткового типу проводяться досить часто, є найбільш типовими у світовій практиці. Найбільш показовими реформами цього типу були грошові реформи 1947 та 1961 рр. у СРСР.

Ці реформи, у свою чергу, можна класифікувати за повнотою здійснюваних змін у грошовій системі. Це формальні реформи, за яких купюри одного зразка замінюються на купюри іншого зразка, а масштаб цін (величина грошової одиниці) не змінюється; деномінаційні реформи, за яких також здійснюється деномінація гро­шей у бік збільшення грошової одиниці (масштабу цін). Формаль­ні грошові реформи проводилися в СРСР у 1990 р., коли були замінені на нові купюри 50 і 100 рублів. Приводом для такої заміни купюр може бути ненадійна їх захищеність, що призводить до масової фальсифікації грошей. Деномінаційні реформи проводять шляхом обміну старих ку­пюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за пев­ним співвідношенням, внаслідок чого маса грошей в обігу відпо­відно зменшується, а грошова одиниця збільшується.

За характером обміну старих грошей на нові виділяють неконфіскаційні і конфіскаційні грошові реформи. За неконфіскаційних реформ за єдиним співвідношенням обміну грошей здійс­нюється уцінка запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб'єктів однаково, тобто незалежно від поданих до обміну запа­сів старих грошей чи інших критеріїв (готівкові запаси, безготів­кові запаси тощо). Так була проведена грошова реформа в Украї­ні у вересні 1996 р.

За конфіскаційних реформ співвідношення обміну грошей ди­ференціюється залежно: від величини поданого до обміну запасу старих грошей (чим вона більша, тим менше співвідношення об­міну, чи встановлюється ліміт на обмін банкнот); від форми збері­гання запасу старих грошей (вклади в банки можуть обмінюватися по меншому коефіцієнту, ніж готівка, чи взагалі співвідношення 1:1); від форми власності власника грошей (для державних влас­ників грошей обмін може здійснюватися за більш пільговою про­порцією, ніж для приватних). До цього типу реформ належить і так звана нуліфікація, коли старі грошові знаки оголошуються не дій­сними і вилучаються з обороту, а замість них випускаються нові гроші.

За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють одномоментні грошові реформи та реформи паралельного типу.

За одномоментних реформ введення нових грошей в обіг здійснюється за короткий строк (7—15 днів), протягом якого технічно можливо обміняти старі гроші на нові. За реформ паралельного типу випуск в оборот нових грошо­вих знаків здійснюється поступово, паралельно з випуском ста­рих знаків і вони тривалий час функціонують одночасно і пара­лельно.

Чим би не викликалася необхідність проведення грошової ре­форми, найголовнішою її метою завжди є стабілізація грошового обороту. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні пе­редумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: нагромадження золотовалютних і матеріальних резер­вів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури су­спільного виробництва, збалансування ринку тощо.