Відкриття провадження у цивільній справі та його правові наслідки. Підстави для відмови у відкритті провадження у справі

Відкриття провадження у цивільній справі — це сукупність процесуальних дій суду, осіб та органів, які мають право на звернення до суду.

Наведене визначення випливає із таких процесуальних дій, як подання позовної заяви (ст. 119 ЦПК), заяви про видачу судового наказу (ст. 98 ЦПК) та заяви про відкриття окремого провадження (ст.ст. 238, 243, 247, 252, 258, 261, 270, 275, 280, 284, 288 ЦПК), які зумовлюють виникнення цивільних процесуальних відносин між судом та особою чи органом, які звернулися до суду із відповідними вимогами.

Кожна особа відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції та ст. З ЦПК має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, установлених законом, до суду також можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси та брати участь у цих справах.

Звернення до суду з позовною заявою не означає автоматичного відкриття провадження у справі, оскільки суддя, якому в порядку черговості передана позовна заява до суду першої інстанції (ч. 1 ст. 118 ЦПК). відкриває провадження у цивільній справі лише за відсутності підстав для повернення позовної заяви (ст. 121 ЦПК) або підстав для відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 122 ЦПК).

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі зменшено кількість підстав (ч. 2 ст. 122 ЦПК). через які раніше суд за правилами ЦПК 1963 р. міг відмовити у прийнятті заяви.

Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з положень ст. 124 Конституції та з врахуванням того, що за частинами 1 та 2 ст. 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС (ст. 17) або ГПК (ст.ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Оскільки згідно зі ст. 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд повинен відкрити провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовити у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

При цьому договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (ст. 17 ЦПК) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. Разом з тим пред'явлення позову до суду за наявності такого договору не дає підстав для повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі (ст.ст. 121, 122 ЦПК), за винятком передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК обов'язку суду залишити заяву без розгляду, якщо віл відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі заперечення проти вирішення спору в суді (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р, № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Водночас не допускається відмова у відкритті провадження у справі з підстав матеріально-правового характеру, зокрема з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав.

Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК.

Процесуальним законодавством передбачено, що питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше 10 днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків (ч. 4 ст. 122 ЦПК).

Посилання на закінчення строку для усунення недоліків у зазначеному випадку стосується лише обчислення строку для вирішення питання про відкриття провадження після усунення недоліків позовної заяви, а якщо їх не усунено, постановляється ухвала про повернення позовної заяви відповідно до ч. 4 ст. 121 ЦПК.

Отже, за наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 122 ЦПК) суддя постановляє відповідну ухвалу. Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі повинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою та всіма доданими до неї документами (ч. 6 ст. 122 ЦПК), і ця відмова перешкоджає повторному зверненню до суду з тотожним (таким самим) позовом (ч. 7сст. 122 ЦПК).

За відсутності підстав для повернення позовної заяви (ст. 121 ЦПК) чи підстав для відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 122 ЦПК), суддя в обов'язковому порядку також постановляє ухвалу, але вже про відкриття провадження у справі (ч. 4 ст. 122 ЦПК). В такій ухвалі зазначається: 1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи; 2) ким і до кого пред'явлено позов; 3) зміст позовних вимог; 4) час і місце попереднього судового засідання; 5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

Разом з тим ст. 122 ЦПК не передбачає дій суду щодо надіслання копії ухвали про відкриття провадження у справі, оскільки вирішення цього питання міститься у ст. 127 ЦПК.