Оптимізація фінансових ресурсів ДПТД “Нікітський сад за критерієм максимізації фінансової рентабельності

Досягнення високого рівня управління підприємством у складних умовах ринку потребує передусім розробку і впровадження моделей і методів оптимізації. Розвиток новітніх комп’ютерно-інформаційних систем і технологій, безумовно, спричинили появу нових підходів щодо побудови моделей управління діяльністю підприємств.

Адміністративно-командна економіка вимагала складання перспективних планів і прогнозів розвитку підприємства; на сьогоднішній день ринкова економіка для прогнозування і досягнення максимальної ефективності діяльності підприємства дедалі все частіше починає використовувати методи і прийоми моделювання.

Моделі моделювання - є найбільш універсальним методом дослідження виробничих і фінансових систем та кількісної оцінки характеристик їх функціонування. При імітаційному моделюванні динамічні процеси реально функціонуючої структури замінюються процесами, що імітуються в абстрактній моделі, але з дотриманням певних правил або алгоритмів функціонування структури-оригінала та з прийняттям певних припущень. В процесі імітації фіксується певний стан або показники для числового вимірювання їх впливу на функціонування системи в цілому та дослідження зміни необхідних характеристик якості функціонування системи.

Сучасний рівень обчислювальної техніки і засобів передачі інформації дозволяє автоматизувати етапи збирання і обробки інформації щодо зміни економічної ситуації, прогнозувати її подальший розвиток, визначати її вплив на техніко-економічну ефективність функціонування підприємства, розрахувати чи моделювати різноманітні варіанти рішень для подолання труднощів, що виникли, визначити найбільш доцільні заходи, які забезпечать прийнятну ефективність діяльності підприємства.

Методи і прийоми моделювання орієнтовані на вирішення проблем не тільки фінансово-економічної направленості; сфера його використання поширюється й на інші сфери діяльності [102].

На основі цього з’являється ідея створення моделі, яка дозволила б визначити оптимальну структуру капіталу підприємства при різних умовах, при цьому зазначити певні критерії досягнення цієї оптимальності. Дане моделювання візуально дозволить представити сформовані показники структури капіталу та їх зв'язок з вхідними параметрами моделі.

Перед побудовою моделі слід визначити основні показники, що будуть відображати підвищення ефективності діяльності підприємства при зміні структури капіталу. Будь-яка зміна пропорцій між власним і позиковим капіталом у структурі капіталу передбачає подальшу зміну багатьох показників фінансового стану підприємства. Для побудови моделі об’єднаємо основні критерії визначення ефективності тієї чи іншої структури капіталу в певні групи, зафіксуємо їх граничні значення (табл.3.1) та побудуємо взаємозв’язки.

Таблиця 3.1 - Критерії ефективності для визначення оптимальної структури капіталу

Як видно з наведеної таблиці, критеріями вибору найбільш оптимальної структури капіталу є такі групи показників: показники фінансової стійкості або перспективної платоспроможності, показники ефективності використання капіталу підприємства та показник середньозваженої вартості капіталу. Вибір оптимальної структури капіталу буде визначатися з урахуванням граничних значень вище зазначених показників.

Для визначення взаємозв’язків і взаємозалежності між елементами структури капіталу, фінансовими результатами діяльності підприємства, середньозваженої вартості капіталу, ефекту фінансового важелю побудуємо графічну модель взаємозв’язків, що представлена на рисунку 3.1.

Отже, на основі графічного представлення залежностей і взаємозв’язків у вищезгаданій моделі можна визначити показники, які впливають на ті величини, що обрані нами як критерії оптимізації структури капіталу підприємства. Передусім, структура капіталу визначається обсягом власного і позикового капіталу, що інвестується в діяльності підприємства. Вартість та обсяг позикового капіталу мають свій вплив на ефект фінансового важелю, визначають структуру капіталу та плату за його використання.

Дохід від реалізації продукції формується за рахунок надходжень від усіх видів діяльності підприємства. За вирахуванням непрямих податків та собівартості реалізованої продукції валовий прибуток, а потім чистий прибуток підприємства. Ефективність використання інвестованого капіталу визначається за отриманими фінансовими результатами та розрахунком відносних показників.

де ДР - дохід від реалізації продукції;

ЧД - чистий дохід від реалізації продукції;

НП - непрямі податки;

С - собівартість реалізованої продукції;

ВП - валовий прибуток;

ЧП - чистий прибуток;

К - капітал підприємства;

ВК - власний капітал;

ПК - позиковий капітал;

СП - ставка податку на прибуток;

СВ - середній відсоток за кредити;

Вrа - валова рентабельність активів;

Rвк - рентабельність власного капіталу;

ЕФВ - ефект фінансового важелю.

Рисунок 3.1 - Взаємозв’язки і взаємозалежності елементів моделі оптимізації структури капіталу

В моделі фінансові результати оцінюються за допомогою розрахунку таких показників прибутковості як рентабельність активів та рентабельність власного капіталу, які також впливають на критерії ефективності та обумовлюються структурою капіталу. Використовуючи прийоми економіко-математичного моделювання з метою оптимізації структури капіталу ТОВ “АФ Суми-Насіння”, нами було побудовано 10 різних варіантів структури капіталу з урахуванням критеріїв ефективності вибору оптимальної пропорції між власним і позиковим капіталом. В таблиці 3.2 представлені результати проведеного моделювання. Всі варіанти структури капіталу передбачають зміну питомої ваги власного і позикового капіталу в структурі капіталу ТОВ “АФ Суми-Насіння” на 10,00%. Валовий та чистий прибуток підприємства, а відтак й економічна рентабельність активів взяті як величини, що розраховані за підсумками останнього звітного періоду, тобто за 2009 рік. Вартість власного капіталу визначена, вона незмінна за умовами моделі. При цьому вартість позикового капіталу підвищується; по мірі додаткового залучення позикових коштів збільшується їх частка в структурі капіталу, зростає залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування і ризик діяльності підприємства.

Як наслідок подальше залучення додаткових позикових коштів призводить до підвищення відсоткових ставок за кредитами.

Такі показники, як коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансового ризику, рентабельність власного капіталу, середньозважена вартість капіталу та ефект фінансового важелю, що були обрані критеріями вибору оптимальної моделі структури капіталу підприємства, визначаються в залежності від зміни співвідношення власного капіталу до позикового капіталу. Зафіксовані граничні значення критеріїв ефективності (табл.3.1) дозволяють визначити оптимальну структуру капіталу для ТОВ “АФ Суми-Насіння”.

Зауважимо що, з 10 варіантів оптимізації реально варті уваги з 4 по 6 включно через їх відповідність усім обраним критеріям ефективності. Слід зазначити, що модель 6 максимально наближена до реальної ситуації на підприємстві. При цьому слід відмітити, що дана структура капіталу не забезпечує максимальну ефективність функціонування підприємства.

Деталізований аналіз дозволив виявити, що модель 5, коли власний капітал складає 60,00%, а позиковий - 40,00%, це саме той варіант, що може бути охарактеризований як оптимальний щодо структури капіталу. Оцінка критеріїв ефективності показала, що за даної структури капіталу, їх значення є найкращими серед 10 запропонованих моделей. Коефіцієнт автономії та коефіцієнт фінансування забезпечують достатню фінансову стійкість і незалежність та незначний рівень фінансового ризику. Ефект фінансового важелю є максимальним саме за такого співвідношення власних і позикових коштів, що забезпечує максимально ефективне використання позикового капіталу.

Графічно для ілюстрації того, яким чином відбувається зміна найважливіших показників-критеріїв вибору зі зростанням частки позикового капіталу у майні підприємства можна представити на рисунку 3.2.

В певній точці ефект фінансового важелю досягає свого максимуму, а потім починає спадати та досягає навіть від’ємного значення. Точка максимуму показника досягається за структури капіталу 60,00%: 40,00%, тобто ТОВ “АФ Суми-Насіння” має збільшити частку власних фінансових ресурсів у структурі капіталу підприємства до 60%. Показники фінансової стійкості і незалежності також по мірі зміни частки позикового капіталу за цієї структури капіталу приймають такі значення, що відповідають прийнятим нормативним та забезпечують фінансову рівновагу та покращують фінансово-господарський стан підприємства.

Рисунок 3.2 - Вплив зміни питомої ваги позикового капіталу на показники фінансової стійкості та ефект фінансового важелю

Зростання частки власних фінансових ресурсів ТОВ “АФ Суми-Насіння” може бути забезпечене за рахунок:

нарощення статутного капіталу;

збільшення величини нерозподіленого прибутку;

дооцінки основних фондів;

формування резервного капіталу.

Зменшення частки позикових та залучених фінансових ресурсів ТОВ “АФ Суми-Насіння” може бути проведене на основі наступних заходів:

прискорення погашення кредиторської заборгованості;

скорочення обсягів короткострокового кредитування в бік кредитування на довгостроковій основі.

Оптимізація структури капіталу ТОВ “АФ Суми-Насіння” з використанням економіко-математичних прийомів моделювання дозволила визначити оптимальну структуру капіталу, яка забезпечить максимізацію ефективності використання капіталу підприємства та на основі збільшення частки власних фінансових ресурсів сприятиме фінансовій стабілізації підприємства.