Вагові коефіцієнти для кількісних даних і даних експертних спостережень у кожному факторному індексі конкурентоспроможності країни

Після визначення восьми факторних індексів вони об’єднуються в один зведений індекс конкурентоспроможності. Метою є побудувати такий індекс, щоб він високо корелювався із економічним зростанням на душу населення. Для утворення зведеного індексу факторні індекси підсумовуються з ваговими коефіцієнтами, сума яких дорівнює 1. Більшу вагу мають чинники, які більшою мірою впливають на економічне зростання. Значення індикаторів для окремих країн, побудованих на підставі опитування експертів, визначено як середнє значення оцінок експертів за семибальною шкалою: 7 балів — якщо експерт повністю погоджується з наведеним після назви індикатора твердженням (так або ні), 1 бал — якщо абсолютно не погоджується.

За результатами оцінок світового економічного форуму у 1998 році найбільш конкурентоспроможними економіками знову, як і в 1997 році, стали Сінгапур і Гонконг, незважаючи на кризу у Східній Азії. Обидві економіки характеризуються відкритою торгівлею, малим (за видатками і втручаннями) урядом, розвиненою інфраструктурою. США (3-й рейтинг) є найбільш конкурентоспроможними серед великих країн. Франція (22-й), Німеччина (24-й) і Італія (41-й) відстають за рахунок недостатньо ефективних уряду і ринків праці. Наприкінці списку залишаються Україна (53-й) і Росія (52-й рейтинг). Ранжування конкурентоспроможності країн в 1998 році подано в табл. 14.4.

Таблиця 14.4

Зведений рейтинг конкурентоспроможності 53-х країн (вибірково)

Такий низький рейтинг України спричинений не тільки труднощами перехідного періоду, а й суперечливим характером реформ, малоефективною державною політикою. Світовий звіт про конкурентоспроможність окремих національних економік поширює свій аналіз на охоплення влади корупцією і на посадові злочини не тільки тому, що добре управління допомагає політичній стабільності, а й тому, що це стало критичним чинником у міжнародній конкурентоспроможності. Існує достатньо емпіричних свідчень про те, що поширена корупція перешкоджає спроможності країни до залучення прямих іноземних інвестицій і взагалі підвищує витрати на ведення торгівлі в країні.

Моделювання індексу людського розвитку за Програмою ООН. У сучасній статистичній теорії і практиці існує кілька підходів до узагальнювальних показників рівня життя населення. Як приклад розглянемо індекс людського розвитку (ІЛР), запропонований групою спеціалістів Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) [3]. Індекс людського розвитку є середньоарифметичним індексом із трьох зазначених далі індексів, які відбивають найважливіші аспекти рівня життя:

· індекс очікуваної тривалості життя при народженні I₁;

· індекс рівня освіти I₂;

· індекс реального обсягу ВВП в розрахунку на душу населення I ₃ в доларах США за паритетом купівельної спроможності національної валюти.

Індекс кожного показника розраховується за формулою:

де x_i — фактичне значення i -го показника; x_{i min} та x_{i max} — відповідно мінімальне та максимальне значення i -го показника.

Для розрахунку індексу очікуваної тривалості життя при народженні I ₁ мінімальне значення беруть таким, що дорівнює 25 рокам, а максимальне — 85 рокам, тоді формула для розрахунку має вигляд:

Індекс рівня освіти I ₂ розраховується як середня арифметична зважена за двома субіндексами: індексом грамотності серед дорослого населення за віком 15 років і старшого i ₂₁ вагою 2/3 та індексу сукупної частки учнів початкових середніх та вищих навчальних закладів i ₂₂ вагою 1/3:

Розраховуючи індекс грамотності серед дорослого населення (за віком 15 років і старшого), x_{i min} беруть таким, що дорівнює нулю, а x_{i max} — 100 %. Індекс сукупної частки учнів розраховується для осіб, молодших 24 років, а граничні значення частки беруться такі самі, як і в індексі грамотності (0 і 100 %).

Метод розрахунку індексу реального обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу населення складніший. Реальний обсяг ВВП розраховується в доларах США на підставі паритету купівельної спроможності (ПКС) валют, а потім коригується з урахуванням того, що для пристойного рівня життя необов’язково мати надто великий дохід. За порогове значення, достатнє для розумно високого рівня добробуту, взято середньодушовий обсяг ВВП у світі в цілому в 1995 році, що дорівнює 5990 дол. ПКС. Отже, граничний доход Д_гр = 5990. Якщо фактичний дохід Д_ф у даній країні перевищує пороговий рівень Д_гр, тобто якщо Д_ф > Д_гр, то перевищення доходу дисконтується виходячи із передумови про те, що значущість вищого доходу різко зменшується. Дисконтований, або корисний, дохід Д_к розраховується за такими формулами:

Якщо , то при розрахунку індексу реального обсягу ВВП I ₃ береться фактичне значення цього показника. Мінімальне значення реального обсягу ВВП в розрахунку на душу населення береться таким, що дорівнює 100 дол. США за ПКС, а максимальне дисконтоване значення становить 6311 дол. США (ПКС в дол. США) [12].

Таким чином,

.

Якщо , то при розрахунку індексу реального обсягу ВВП І ₃ береться дисконтований дохід Д_к за формулою:

або для .

У результаті індекс людського розвитку (ІЛР) визначається за формулою

Але методологія розрахунку індексу людського розвитку ПРООН постійно вдосконалюється.

За рейтингом індексу людського розвитку було в 1994 році диференційовано ПРООН 175 країн на три групи таким чином [3]:

I. Країни з високим рівнем індексу людського розвитку () — від 1-ї до 64-ї країни:

II. Країни із середнім рівнем індексу людського розвитку () — від 65-ї до 130-ї країни:

III. Країни з низьким рівнем індексу людського розвитку — всього 45 країн (від 131-ї до 175-ї країни).

Проблема ролі державного управління та забезпечення більш справедливого та стійкого людського розвитку постійно перебуває в центрі обговорень на міжнародному та національному рівнях. Усупереч вельми поширений думці уряди можуть виконувати важливу роль у регулюванні ринкової економіки і вкладати кошти в розвиток людських ресурсів. Ця роль не перешкоджає економічному зростанню, але надає йому прискорення та забезпечує його стійкість.

Стійкий людський розвиток означає підхід до розвитку, в якому центральну роль відіграє населення. Як концепцію, це поняття було сформульовано в Доповідях про людський розвиток у світі, які щорічно публікуються ПРООН, починаючи з 1990 року.

Для ПРООН, як активного поборника стійкого людського розвитку, настав час для перегляду ролі держави в досягненні такого розвитку в країнах, відомих як країни з перехідною економікою. Вивчення досвіду країн Східної Європи і колишнього СРСР дало змогу побачити, до чого призводять реформаторські зусилля, що фокусуються не на реструктуризації економіки, а на зменшенні ролі держави в регулюванні перехідних процесів: уряди самоусунулись від своєї центральної ролі без підвищення потенціалу державного управління, без упровадження належних механізмів подолання нерівності в доходах, запобігання зростанню бідності, що виникають як результат нерегульованої ринкової економіки. Призменшення ролі держави супроводжується значним погіршенням показників охорони здоров’я, освіти, зростанням загального рівня смертності в результаті зниження середньої тривалості життя. Жахливі масштаби зростання злочинності і кількості вбивств, самогубств слугують ознакою послаблення єдності суспільства, значної диференціації в розподілі доходів і багатства, підвищення рівня безробіття і бідності [9].

Вакуум, який виник, буде миттєво заповнюватись ізоляцією і корупцією, які ще більше послаблять можливості уряду в боротьбі зі злиднями та його здатність забезпечувати стягнення податків, у результаті чого будуть зменшуватися державні кошти на суспільні потреби. Настав час перейти від зменшення ролі держави до іншої практики — розвитку умілого державного управління.

У другій половині XX століття країни з найбільш розвиненою ринковою економікою дійшли такого висновку: як само собою зрозуміле має сприйматися те, що уряди і держави несуть відповідальність за забезпечення своїх громадян соціальним захистом і рівним, однаковим доступом до задоволення основних потреб людини, таких, як освіта, охорона здоров’я та визначений гарантований рівень достатку. Це записано як святе правило в Декларації прав людини ООН. ПРООН вважає, що уряди потрібно оцінювати за їхніми досягненнями в забезпеченні розвитку людських ресурсів.

Додаток