Середні значення показників рівня життя населення країн за кластерами

^*) Статистичний щорічник України. — К.: Держкомстат, 1998.

Ще одним методом, який можна використати для розрахунку інтегрального показника, є багатовимірна середня [4].

Оцінювання конкурентоспроможності країни потребує комплексної характеристики за допомогою системи показників. Оскільки показники системи, як правило, різнойменні, то об’єднання їх в інтегральну оцінку передбачає стандартизацію –– приведення до одного виду, тобто однакових одиниць вимірювання. У процесі стандартизації індивідуальні значення показників замінюються відносними величинами, стандартними відхиленнями тощо.

У разі стандартизації за допомогою відносних величин базою порівняння може бути або еталонне значення (норма, стандарт), або середнє значення показника p_ij за сукупністю:

де x_ij — значення i -го показника в j -го елемента сукупності; x_{i, ст} — еталонне, стандартне значення цього показника; –– середнє значення показника для сукупності.

Серед показників системи виокремлюють стимулятори і дестимулятори. Показники-стимулятори свідчать про високий рівень i -го показника при p_ij > 1; дестимулятори — при p_ij < 1. Щоб привести їх до однозначної характеристики, для дестимуляторів p_ij обчислюють як обернену величину.

Середня величина з відносних m ознак, тобто багатовимірна середня, є інтегральною оцінкою j -го елемента сукупності:

Якщо показники системи вважаються нерівновагомими, кожному з них надається певна вага d_i, а розрахунок багатовимірної середньої ведеться за формулою середньоарифметичної зваженої:

При рівень явища в j -го елемента вищий за середній у сукупності або за нормативний; при , навпаки, нижчий.

Багатовимірна середня як методичний підхід була використана при побудові індексу конкурентоспроможності національної економіки.

Моделювання індексу конкурентоспроможності української економіки в контексті європейської інтеграції. Базовими документами, що визначають засади інтеграції України до ЄС у галузі конкурентної політики, є такі:

· Конституція України;

· Угода про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною, яка була підписана 16.06.94 і набула чинності 01.03.98;

· Стратегія інтеграції України до ЄС, затверджена Указом Президента України від 11.06.98 №615/98.

На основі цих документів Антимонопольним комітетом України було розроблено Концепцію розвитку відносин з ЄС у галузі конкурентної політики та законодавства (затверджена 25.08.98) та Програму інтеграції України до ЄС у галузі конкурентної політики.

У контексті європейської інтеграції конкуренція країн має будуватись за правилами, установленими в Європі. А це, у свою чергу, висуває вимогу до відповідної конкурентоспроможної на європейському рівні і високоефективної державної політики. Отже, необхідний всебічний аналіз кількісних і якісних параметрів усієї соціально-економічної системи щодо її відповідності європейським критеріям. Надзвичайно багату інформацію для такого аналізу дає знайомство з матеріалами світового звіту про конкурентоспроможність окремих національних економік за 1998 рік. Звіт є результатом досліджень великої групи вчених із різних країн світу [13].

Концентрованим результатом дослідження є зведений індекс конкурентоспроможності різних країн світу у 1998 році. Керівним принципом при визначенні індексу було побудувати такий показник, який є висококорельованим з економічним зростанням країн світу. При побудові індексу комбінувалося два основних види даних. Перший — кількісні дані: вони є індикаторами економічного становища країни, технологічних можливостей та інфраструктури, які зібрані у широкому колі виданих статистичних джерел. Другий вид даних — дані експертних спостережень, які вимірюють сприйняття ситуації провідними представниками ділових кіл (понад 3000 респондентів із 53-х країн, що представлені у звіті). Інформація від цих експертних спостережень охоплює такі факти щодо кожної країни, які не вимірюються кількісними статистичними даними.

Для огляду стану справ у світі щодо конкурентоспроможності було дібрано 53 країни, серед них із країн колишнього СРСР — Україну і Росію [11].

Зібрані кількісні дані і дані експертних спостережень класифікуються і поділяються за групами — чинниками конкурентоспроможності. Це вісім чинників — Відкритість, Уряд (державна влада), Фінанси, Інфраструктура, Технологія управління, Праця (людські ресурси) і Інститути. Вісім основних груп чинників містять понад 200 окремих індикторів (питань), які наводяться в дод. 4. Крім того, окрему нульову групу чинників утворюють основні економічні показники, а дев’яту — додаткові показники.

Вісім основних груп чинників конкурентоспроможності за змістом інтерпретуються так:

1. Відкритість. Цей чинник вимірює відкритість до зовнішньої торгівлі й інвестицій, відкритість до іноземних прямих інвестицій і фінансових потоків, до політики обмінних курсів і легкості експорту.

2. Уряд (державна влада). Цей чинник вимірює роль держави в економіці. Сюди включається повний тягар урядових видатків, фіскальні дефіцити, норми державних заощаджень, граничні ставки оподаткування і загальна компетентність державної служби.

3. Фінанси. Фінанси вимірюють, наскільки ефективно фінансові посередники спрямовують заощадження у виробничі інвестиції, рівень конкуренції на фінансових ринках, стабільність і платоспроможність ключових фінансових інститутів, рівень національних заощаджень та інвестицій, кредитні рейтинги, які дають зовнішні фахівці.

4. Інфраструктура. Цей чинник вимірює якість доріг, залізниць, портів, телезв’язку, вартість авіаперевезень і загальні інвестиції в інфраструктуру.

5. Технологія. Цей чинник вимірює використання комп’ютерів, поширення нових технологій, здатність економіки сприймати нові технології, рівень та якість наукових досліджень і розробок.

6. Управління. Цей чинник вимірює загальну якість управління, маркетинг, підготовку кадрів і методи мотивації, ефективність компенсаційних схем і якість систем внутрішнього фінансового контролю.

7. Праця (людські ресурси). Цей чинник вимірює ефективність і конкурентоспроможність внутрішнього ринку праці. Він комбінує вимірювання рівня вартості праці у країні порівняно з міжнародними нормами разом із вимірюванням ефективності ринків праці (наприклад, перешкоди щодо найму і звільнення робітників), рівень базової освіти і навичок, ступінь перекручень цін через оподаткування праці.

8. Інститути. Цей чинник вимірює ступінь конкуренції у бізнесі, якість юридичних інститутів і юридичної практики, ступінь корупції й уразливості організованою злочинністю.

Моделювання восьми факторних індексів.

Після того, як дані було об’єднано у вісім груп чинників, вони були трансформовані, щоб усунути розбіжності, пов’язані з розміром країни, та стандартизовані, щоб усунути вплив одиниць вимірювання на ранжування.

Потім для кожного чинника було побудовано індекс, що поєднував дані з використанням деревоподібної структури. Цю процедуру проілюструємо на прикладі чинника відкритості (див. додаток).

1. Індекс відкритості = (¾ індексу кількісних даних + ¼ індексу даних експертних спостережень).

1.а. Індекс кількісних даних = Середнє з трьох змінних показників: тарифи, обмеження рахунку капіталу, конкурентність обмінного курсу.

1.б. Індекс даних спостережень = Середнє з чотирьох підіндексів:

1.б.1. Обмеження імпорту (середнє з показників питань 1, 2, 3, наведених у додатку).

1.б.2. Експортна політика (середнє з показників питань 4, 5).

1.б.3. Рівень і стабільність обмінного курсу (середнє з показників питань 6, 7, 8).

1.б.4. Відкритість для спільних підприємств з іноземним капіталом і прямих інвестицій (середнє з показників питань 14, 15).

Для кожного чинника (факторного індексу) беруться з певною вагою кількісні показники і показники експертних спостережень. По змозі, кількісним даним надається більша вага. Вагові коефіцієнти для всіх восьми чинників наведено в табл. 14.3.

Таблиця 14.3