Конференція міністрів вищої освіти Європи, 19-20 травня 2005року, Берген. Четвертий саміт Болонського процесу було проведено у м

Четвертий саміт Болонського процесу було проведено у м. Бер­ген (Норвегія) 19-20 травня 2005 p., де зібралися міністри вищої освіти 45 європейських країн для того, щоб оцінити досягнуті успіхи та встановити пріоритети й нові завдання на наступні роки. До Болонської співдружності долучилися нові країни-учасниці -Вірменія, Азербайджан, Грузія, Молдова, Україна.

У вступній частині Комюніке звучить привітання п'яти нових країн-учасниць Болонського процесу. Зазначено, що конференція у м. Бергені відбувається на середині шляху від Болонської декла­рації до 2010 р., а тому має узагальнити досягнуті результати [62].Особливо наголошено на провідній ролі у цьому процесі ви­щих навчальних закладів.

У Комюніке вказано, що аналізи стану справ та доповіді, по­дані на конференцію, стосуються виконання доручень саміту в Берліні, який орієнтував усіх на:

1) розвиток нової структури дипломів (degree system);

2) моніторинг і забезпечення якості вищої освіти (quality assu­rance);

3) подальше спрощення процедури визнання дипломів і періо­дів навчання (recognition of degrees and periods of study).

Прогрес за 1999-2005 pp. у виконанні першого завдання поля­гає в тому, що більше ніж половина студентів ВНЗ університетсь­кого рівня в більшості країн отримує двоступеневу вищу освіту. Тим часом невирішеними залишаються дві важливі проблеми: пе­рехід з першого ступеня на другий і сприйняття диплома бакалав­ра на ринку праці (подібні труднощі характерні для України, Росії й багатьох інших держав, де раніше такий диплом був відсутній). Тому учасники саміту рекомендують продовжити по­ширення нової триступеневої структури (бакалавр - магістр — доктор філософії) як інтегруючої форми для всіх національних но­менклатур дипломів, які можуть використовувати і «проміжні кваліфікації» (intermediate qualifications).

У Комюніке Бергенського саміту крім того вказано, що «майже всі країни зробили певні кроки для створення системи забезпечен­ня якості, яка б спиралася на визначені критерії», що, як відомо, запропоновані Європейською мережею забезпечення якості (European Network of Quality Assurance in Higher Education -ENQA). Водночас для вирішення питання забезпечення якості освіжи, для поглиблення міжнародної співпраці, поєднання внутрішніх механізмів і зовнішнього оцінювання, а також актив­ної участі студентів необхідно докласти багато зусиль.

На конференції акцентовано питання щодо взаємовизнання дипломів і періодів навчання в зарубіжних ВНЗ, оскільки лише 36 із 45 учасників Болонського процесу ратифікували Лісабонську конвенцію про визнання дипломів вищої освіти в європейському регіоні. Учасники саміту в Бергені закликають завершити без зволікань ратифікацію Лісабонської конвенції, виконувати її по­ложення і посилити співпрацю з наявною європейською мережею агентств з порівняння та визнання дипломів. Пропонується особ­ливу увагу звернути на визнання компетентними органами поєднаних дипломів, що присуджуються двома чи більше країна­ми, які входять до європейського простору вищої освіти.

Серед важливих для подальшого прогресу завдань Болонського процесу вказуються теми: «Вища освіта і наукові дослідження», «Соціальний вимір», «Мобільність», «Привабливість європейсь­кої вищої освіти та співпраця з іншими частинами світу».

Розвиток наукових досліджень не випадково поставлено першим, адже останнім часом країни Західної Європи доклада­ють дуже великих зусиль для відновлення прискореного розвитку точних наук, вважаючи їх основним засобом техно­логічного прогресу.

Для інтенсифікації наукових досліджень у Комюніке пропо­нується узгодити вимоги до докторського рівня (нормативна три­валість має складати 3-4 роки і включати не стільки навчання, скільки самостійні наукові дослідження) і значно посилити підго­товку здібної молоді за пріоритетними для Європи профілями. До саміту 2007 року доручено підготувати особливу доповідь щодо узгодження вимог і стандартів.

Стосовно решти вказаних тем Комюніке нагадує про обов'язок урядів забезпечувати доступ до вищої освіти здібної молоді, не­обхідність виділяти максимальний обсяг коштів на розвиток мобільності, ліквідацію всіх формальних перешкод (візових та інших). Подібні дії не лише вирішать внутрішні проблеми, а й зроб­лять європейський простір вищої освіти більш привабливим для молоді з інших частин світу.

Як і Комюніке попередніх самітів, Бергенське містить перелік таких найважливіших завдань, на яких учасники мають зосере­дити увагу до наступної зустрічі 2007 року в Лондоні:

· упровадження європейських стандартів якості вищої освіти і засобів їх забезпечення (за пропозиціями ENQA);

· упровадження національних рамок для номенклатури ква­ліфікацій;

· присудження і визнання поєднаних дипломів, включаючи і докторський рівень;

· створення умов для гнучкої вищої освіти, а також різно­манітності шляхів навчання, включаючи визнання його попе­редніх періодів.

Наголошено також на необхідності кращої акумуляції даних про обміни, стан соціального забезпечення студентів у різних країнах у майбутніх матеріалах для Лондонського саміту мініс­трів європейських країн 2007 р.

У заключних абзацах Комюніке наголошується на особливій суспільній ролі об'єднаного європейського простору вищої освіти і науки, який має бути побудований на триступеневій моделі і за­безпечувати ефективну й якісну підготовку нових поколінь працівників.

На Бергенський саміт підготували звіти всі учасники Болонсь­кого клубу, зокрема і нові - Вірменія, Азербайджан, Грузія, Молдо­ва, Україна [63; 64]. Порівняння цих документів дає змогу зробити слушні висновки про орієнтацію державної політики в кожній країні та її зацікавленість в участі у Болонському процесі.

На наш погляд, доповідь України характеризується значним обсягом і змістовністю: переконливо обґрунтовано зацікав­леність України в Болонському процесі та європейській інтег­рації, висвітлено великий обсяг зробленого не лише за останні два роки, а й раніше. Обмежимося лише одним прикладом: в Ук­раїні десятки ВНЗ беруть участь у створенні й експериментально­му випробуванні європейської побудови навчальних курсів та обліку обсягу навчання у кредитах.

Отже, Болонський процес за період 1999-2005 pp. досягає значних успіхів, хоча загалом досягнення могли бути і вищими -лише на середині шляху в нього включилися майже всі євро­пейські країни (виняток — Білорусія), а вирішення більшості проблем з узгодження навчальних планів та визнання періодів навчання перебуває на початковій стадії. Та головне те, що країни Європи поділяють прагнення утворити спільний простір вищої освіти і науки. Бергенська зустріч міністрів освіти 45 країн незаперечним доказом.