Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Поняття та види судових витрат в адміністративному процесі





Розгляд та вирішення адміністративним судом публічно-право­вого спору, участь у адміністративному процесі інших осіб (сторони, треті особи, їх представники, свідок, експерт, спеці­аліст, перекладач), вчинення ними окремих процесуальних дій, неминуче обумовлює певні фінансові витрати, які у КАС Ук­раїни отримали назву судових витрат.

"Судові витрати" — поняття неоднорідне і до його змісту входять: 1) судовий збір' та 2) витрати, пов'язані із розглядом справи (ч. 1 ст. 87 КАС України).

/. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. Так, відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року^ платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Державне мито в адміністративному процесі справляється із: 1) позовних заяв; 2) апеляційних скарг на ріщення судів;

3) касаційних скарг на рішення, що набрали законної сили;

4) за видачу судами копій документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 КАС України особа, яка зверта­ється до адміністративного суду із позовною заявою, апеляцій­ною чи касаційною скаргою, скаргою за винятковими обстави­нами, заявою про перегляд справи за нововиявленими обстави­нами, повинна сплатити судовий збір.

Зокрема, за подання скарг на неправомірні дії органів дер­жавного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян, ставка державного мита встановлюються у розмірі 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Як за­кріплено, зокрема, у п. 22.5 ст. 22 Закону України "Про пода­ток з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року' неопо­датковуваний мінімум доходів громадян становить 17 гривень, відтак при зверненні фізичних чи юридичних осіб до адмініст­ративного суду вони сплачуют судовий збір у розмірі З гривні 40 копійок.

2. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать (ч. З ст. 87 КАС України):



1) витрати на правову допомогу; *

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із при­буттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, пере­кладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Розглянемо особливості кожного виду витрат, які так чи інакше пов'язані із розглядом справи.

Так, витрати на правову допомогу (ст. 90 КАС України) представляють собою витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають пра­вову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених зако­ном. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компен­саціївитрат на правову допомогу урегульований постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компен­сації витрат пов'язаних з розглядом цивільних та адміністра­тивних справ, іпорядок їх компенсації за рахунок держави" від 27 квітня 2006 року'.

Відповідно до зазначеної постанови, витрати, пов язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення іяка не є суб'єктом владних повноважень, компенсу­ються таким чином:

• якщо компенсація сплачується суб'єктом владних повнова­жень—не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків роз­міру' мінімальної заробітної плати за годину її роботи;

• якщо компенсація, відповідно до закону, сплачується за ра­хунок держави — не перевищує суму, що обчислюється ви­ходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, ви­плачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, означають витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також винайманням житла. Такі витрати несуть сторони (ст. 91 КАС України).

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення іяка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачує інша сторона а) добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також б) компенсацію за втрачений заробіток чи в) відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений за­робіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісяч­ного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних за­нять — пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати^.

Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пунк­ту, та за винаймання житла — стороні, на користь якої ухва­лено судове рішення іяка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, пе­рекладачам та експертам —«е можуть перевищувати вста­новлених законодавством норм відшкодування витрат на відрядження.



Постановою Кабінету Міністрів України "Про норми від­шкодування витрат на відрядження в межах України та за кор­дон" від 23 квітня 1999 року' закріплені такі норми відшкоду­вання витрат на відрядження:

— у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування, для відря­джень у межах України для працівників підприємств, уста­нов і організацій всіх форм власності (крім державних служ­бовців, а також інших осіб, які направляються у відряджен­ня підприємствами, установами та організаціями, що пов­ністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів), встановлено граничні норми добових ви­трат у розмірі 25 гривень;

— державним службовцям, а також іншим особам, які на­правляються у відрядження в межах України і за кордон підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок кош­тів бюджетів, за наявності оригіналів підтверджувальних документів відшкодовуються витрати — на проїзд (вклю­чаючи перевезення багажу) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження;

— гранична норма відшкодування витрат на винаймання жит­лового приміщення за добу становить не більш як 120 гри­вень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27 квітня 2006 року компенсація за втрачений заробіток — стороні, на користь якої ухвалено су­дове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду — обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати осо­би, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 По­рядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100' Загальний розмір виплати не може перевищувати суму' розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із цією ж постановою Кабінету Міністрів України від ^7 квітня 2006 року, компенсація за відрив від звичайніа занять — стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичай­них занять

Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, пе-рекладачів та проведенням судових експертиз, спласує сторо­на, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спе­ціаліста, перекладача та проведення судової експертизи (ст. 92 КАС України).

Так само, як і сторонам, їх представникам та свідкам, ек­спертам, спеціалістам, перекладачам оплачують проїзд, а та­кож добові в разі переїзду до іншого населеного пункту відпо­відно до постанови Кабінету Міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" від 23 квітня 1999 року.

Крім того, експертам, спеціалістам і перекладачам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу.

Питання оплати праці експертів, спеціалістів і перекладачів у адміністративному процесі урегульовані постановою Кабіне­ту Міністрів України "Про затвердження Інструкції про поря­док і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушен­ня, та виплати державним науково-дослідним установам судо­вої експертизи за виконання їх працівниками функцій екс­пертів і спеціалістів" від І липня 1996 року.

Так, розмір винагороди експерту або спеціалісту, який виконує свої функції не в порядку службового завдання, ви­значається залежно від його кваліфікації та складності завдан­ня у межах ВІД 5 до 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи.

У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір винагороди збільшується на 25 відсотків.

Перекладачам, залежно від їх кваліфікації та складності роботи, встановлюються такі розміри винагороди:

— за письмові переклади — від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один авторський аркуш (40 тис. друкованих (рукописних) знаків);

— за усні переклади — від 5 до 10 відсотків неоподатковува­ного мінімуму доходів громадян за годину роботи.

Переклади з рідкісних мов, з письмовою в'яззю, своєю фа-фікою, ієрогліфами, клинописом, а також з стародавніх мов, так само, як і переклади на іноземні мови, що віднесені до рідкісних мов, які мають писемність в'яззю, свою графіку, на­писані ієрогліфами, клинописом, оплачуються із збільшенням ставок на 25 відсотків.

Дещо інші нормативи вартості експертизи у перерахунку на одну експертогодину встановлені у науково-дослідних устано­вах судової експертизи Міністерства юстиції:

— експертиза проста14,53 гривні одна експертогодина;

— експертиза середньої складності18,16 гривні одна екс­пертогодина;

— експертиза особливої складності 21,80 гривні одна екс­пертогодина.

У разі несплати за виконання судової експертизи у строк, встановлений судом, суд може скасувати ухвалу про призна­чення судової експертизи.

Якщо виклик свідків, призначення експертизи, залучення перекладачів, спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у разі звільнення від сплати судових витрат або змен­шення їх розміру відповідні витрати компенсуються за раху­нок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витрати, пов 'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. відшкодовує сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотання про вчинення відповідних дій за­явлено обома сторонами, витрати за них сплачують обидві сторони рівномірно (ст. 93 КАС України).

Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, не

можуть перевищувати 50 відсотків розміру мінімальної заро­бітної плати за сукупність дій, необхідних для розгляду спра­ви (постанова Кабінету Міністрів України "Про граничні роз­міри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27 квітня 2006 року).

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухва­лою: зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від іх оплати повністю або частково, чи відстрочи­ти або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Зменшення розміру судових витрат, звільнення від них можливе за умови, якщо суд визнає, що майновий стан відпо­відної сторони не достатній аби оплатити у повному обсязі

одночасно усі витрати.

Своєю чергою відстрочка судових витрат представляє со­бою виплату усієї суми таких витрат не в даний момент (на­приклад, порушення адміністративної справи), а лише через деякий час, згодом. Натомість розстрочка — це встановлення періодичності виплати незначних для відповідної сторони су­дових витрат, які (виплати) тривають певний час.

Однак у будь-якому разі такі пільгові виплати судових ви­трат мають завершитись повним розрахунком усієї суми до моменту завершення розгляду та вирішення адміністративним судом публічно-правового спору. Тобто, згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України, уся сума судових витрат має бути виплачена не пізніше ніж через два місяці з дня відкриття провадження у справі.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не бу­дуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або ви­трати розподіляються між сторонами відповідно до судового ріщення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі (ст. 88 КАС України).

Якщо ж судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, то відповідна сплачена частина збору повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила (ч. 2 ст. 89 КАС України).

За клопотанням особи, яка сплатила судовий збір, ухвалою суду він може бути повністю повернутий за таких обставин (ч. З ст. 89 КАС України):

1) у разі повернення позовної заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги;

2) у разі відмови у відкритті провадження у справі;

3) у разі залишення позовної заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги без розгляду (крім випадку, якщо такі заяви залишено без розгляду внаслідок повторного не­прибуття позивача або за його клопотанням).

Важливим питанням при постановленні адміністративним судом остаточного рішення по справі є розподіл судових ви­трат між сторонами.

Такий розподіл здійснюється із урахуванням: а) ряду зако­нодавчо закріплених фактичних обставин адміністративної справи, б) повноти задоволення вимог і заперечень сторін та в) особливостей змісту прийнятого адміністративним судом рішення.

Крім того, особливості розподілу судових витрат між сто­ронами в адміністративному процесі залежить від стадії, під час якої відбувається такий розподіл.

Так, розподіл судових витрат може відбуватись: І) після розгляду та вирішення адміністративним судом публічно-пра­вового спору по суті та постановлення відповідного рішення; 2) під час розгляду та вирішення публічно-правового спору до постановлення відповідного рішення.

Відтак, розглянемо порядок розподілу судових витрат після розгляду та вирішення адміністративним судом публіч­но-правового спору по суті та постановлення відповідного рі­шення.

По-перше, критерієм присудження судових витрат на раху­нок певної сторони є те, на чию користь ухвалено судове рішення по конкретній адміністративній справі. Із урахуван­ням того, хто саме із сторін вигравав публічно-правовий спір у суді, то, відповідно, судові витрати відносяться на рахунок сторони, яка такий спір програла. Так, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних пов­новажень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 94 КАС України).

По друге судові витрати виплачуються конкретною сторо­ною по-різному, залежно від того, хто саме є цією стороною в адміністративній справі — фізична, юридична особа чи суб'єкт владних повноважень.

Тобто, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сто­рони не всі судові витрати, а лише документально підтвер­джені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та прове­денням судових експертиз (ч. 2 ст. 94 КАС України). Бачимо, що у разі, коли стороною виступає фізична чи юридична осо­ба, яка, за рішенням суду, має сплатити судовий збір, то вона сплачує не всі наявні по справі судові витрати, а лише ті, які необхідно компенсувати у зв'язку із роботою залучених у справу сторонніх осіб — свідків чи експертів. Згідно із п. 5 ст. 13 Закону України "Про судову експертизу" незалежно від виду судочинства, судовий експерт має право одержувати ви­нагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням.

Крім того, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем — фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягую­ться (ч. 4 ст. 94 КАС України).

По-третє, процесуальним законом передбачено порядок виплати сторонами судових витрат за умови, що адміністра­тивний позов задоволено судом частково (ч. З ст. 94 КАС Ук­раїни). Так, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмов­лено. Тобто у даному випадку судові витрати присуджуються позивачеві та відповідачеві пропорційно до задоволених і відмовлених у задоволенні вимог, відповідно.

По-четверте, якщо має місце відмова у задоволенні позов­них вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду, то су­дові витрати, яких зазнав відповідач, компенсуються за рахунок Державного бюджету України (ч. 5 ст. 94 КАС України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повер­таючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтепер проаналізуємо особливості розподілу витрат під час розгляду та вирішення публічно-правового спору до пост­ановлення відповідного рішення.

Своєю чергою, підставами для розподілу витрат під час розгляду та вирішення публічно-правового спору є: 1) відмова позивача від адміністративного позову та 2) примирення сто­рін.

Так, у разі відмови позивача від адміністративного позову, понесені ним витрати відповідач не відшкодовує, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім ви­падків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від адміністративного позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання ад­міністративного позову, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (ст. 95 КАС України).

Якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторо­на у справі погашає половину судових витрат (ст. 96 КАС Ук­раїни).

Суд за клопотанням однієї із сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані (ст. 97 КАС України).

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується по­становою або ухвалою суду. Якщо ж такий розподіл стосуєть­ся інтересів осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, вони можуть оскаржити судове рі­шення щодо судових витрат (ст. 98 КАС України).

Отже, судові витрати в адміністративному процесі харак­теризуються такими ознаками:

1. Компенсують витрати, яких зазнали сторони, треті особи, їх представники, свідки, спеціалісти, перекладачі, експерти у зв'язку із розглядом адміністративним судом публічно-пра­вового спору та встановленням об'єктивної істини у справі.

2. Судові витрати в адміністративному процесі, як правило, виникають виключно у зв'язку із діяльністю чітко визначе­ного законом кола осіб: адміністративного суду, сторін, їх представників, свідків, спеціалістів, перекладачів.

3. Судові витрати, а саме судовий збір —є своєрідним спосо­бом наповнення державного бюджету. 4 Попереджають недобросовісне порушення адміністративної справи у суді, зловживання наданим правом судового за­хисту законних прав, свобод та інтересів. 5. Спрямовані на оплату роботи адміністративного суду щодо розгляду та вирішення ним публічно-правового спору. Тому, по-перше, судові витрат иурегульована чинники законодавством сплата грошових коштів за рахунок сторін або держави, пов'язана із необхідністю розгляду та вирішен­ня адміністративний судом публічно-правового спору.

По-друге, судові витрати це фінансові правовідносини, які виникають між сторонами, іншими учасниками та адміністративним судом щодо здійснення останнім адміністра­тивного судочинства.






Date: 2015-07-22; view: 481; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2019 year. (0.01 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию