Поняття, зміст та види адміністративних процесуальних правовідносин

⇐ ПредыдущаяСтр 14 из 106Следующая ⇒

Однією із основних правових категорій адміністративного процесуального права є правовідносини, завдяки яким здійснюється адміністративне судочинство, стає можливим реалізація адміністративного процесу, розгляд та вирішення публічно-правових спорів.

Саме через адміністративні процесуальні правовідносини і реалізуються права та обов'язки учасників адміністративної справи та адміністративного суду. Вступаючи у такі правовідносини, фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування набувають відповідного

Адміністративний процес України

адміністративного процесуального статусу: сторін, третіх осіб, свідків, перекладачів.

Правовідносини, які виникають, розвиваються, змінюються та припиняються у зв'язку із розглядом та вирішенням адміністративної справи в адміністративному суді, у своїй сукупності утворюють так званий предмет адміністративного процесу і визначають його як окрему процесуальну галузь права. Саме наявність масиву специфічних, однорідних правовідносин і обумовлює формування абсолютно самостійної галузі права, впливаючи також на її (галузі права) зміст, побудову правових інститутів, цільову спрямованість.

Процесуальні правовідносини В. М. Горшеньов називав тою вихідною, визначальною правовою категорією у складі процесуальних проваджень, яка безпосередньо виконує своєрідну технологічну функцію у механізмі правового регулювання, переносить нормативність права на упорядкованість суспільних відносин і тим самим сприяє зміцненню режиму законності і правопорядку. Дослідження таких правовідносин полегшує науковий пошук рекомендацій щодо удосконалення процесуального законодавства і практики його застосування'.

Важливо знати, що правовідносини є результатом впливу норм права відповідної галузі на суспільні відносини, які постійно виникають, розвиваються та припиняються внаслідок різноманітних життєвих обставин (юридичних фактів). Переважна більшість відносин (або зв'язків), які виникають у людському суспільстві є правовими, тобто такими, шо врегульовані нормами конституційного, кримінального, цивільного, адміністративного, фінансового права ^.

Разом з тим з об'єктивних обставин (традицій, світогляду) не всі існуючі відносини потрапляють під вплив норм права, а відтак не вважаються правовими. Наприклад, не можна охарактеризувати як правові дружні чи внутрішньо-сімейні стосунки людей, відносини між юнаком та дівчиною, що виникають на грунті закоханості тощо.

Розкриваючи сутність правовідносин, слід також відзначити, що вони,

по-перше, є результатом зв'язку виключно між людьми (ї х спільнотами), який стає можливим завдяки закріпленню у законодавстві суб'єктивних прав та юридичних обов'язків'.

По-друге, правовідносини — це завжди вольові відносини, тобто ті, які виникають завдяки волевиявленню його учасників. Для адміністративних процесуальних правовідносин характерним є те, що вони, як правило, виникають внаслідок волевиявлення не усіх їх учасників, а лише деяких із них. Так порушення адміністративної справи відбувається внаслідок волевиявлення позивача та адміністративного суду, тоді як для такого порушення волевиявлення відповідача абсолютно не потрібне.

Отже, правовідносини (англ. іе§аі геїаііоп)— урегульовані нормами права і забезпечені державою вольові суспільні відносини, що втілюються в конкретному зв 'язку між правомочними і зобов'язаними суб'єктами^.

Розглянувши деякі загальнотеоретичні положення інституту правовідносин, перейдемо до з'ясування сутності адміністративних процесуальних правовідносин, підстав їх виникнення, структури та видів.

Існування адміністративних процесуальних правовідносин обумовлене матеріальними правовідносинами, тому перші є похідними від останніх, мають щодо них підлеглий, службовий характер, виконують роль своєрідної процесуальної "надбудови" над матеріально-правовим "базисом"^.

Так, якщо особа перебуває на державній службі в органах державної влади то, відповідно, вона вступає у матеріальні правовідносини, реалізуючи право на працю та дотримуючись обов'язків державного службовця. Спірні ж правовідносини, які можуть виникнути з приводу здійснення таких прав та дотримання обов'язків, закріплених матеріальними нормами права, відповідно до КАС України, розглядаються в межах адміністративного процесу, що обумовлює виникнення процесуальних правовідносин.

Перш за все, розглядаючи сутність адміністративних процесуальних правовідносин, не можна обійти увагою структуру

цих відносин. Традиційно ця структура розглядається у поєднанні трьох елементів:

1) суб'єктів; 2) об'єкта; 3) змісту.

Цікаво те, шо ця структура правовідносин науковцями принципово не переглядається принаймні з двадцятих років минулого століття. Так, визначаючи об'єкта публічних відносин, видатний вітчизняний вчений-адміністративіст О. Ф. Євтихієв зазначав, що складовими елементами публічно-правових відносин є а) суб'єкти, б) дії і в) об'єкти'.

Суб'єктами^ адміністративних процесуальних правовідносин виступають, по-перше, адміністративний суд, який відповідно до чинного законодавства уповноважений розглядати та вирішувати публічно-правові спори, по-друге, будь-яка фізична або юридична особа, права, свободи та інтереси якої порушені або невизнані суб'єктом владних повноважень і яка зацікавлена у постановленні позитивного для неї рішення суду, по-третє, органи державної влади, місцевого самоврядування, а також інші суб'єкти, дії, рішення чи бездіяльність яких оскаржуються зацікавленими особами до адміністративного суду, по-четверте, суб'єкти, які у розгляді та вирішенні адміністративної справи особисто не зацікавлені, однак, своїми діями забезпечують нормальне функціонування суду, а також сприяють постановленню об'єктивного та обґрунтованого судового рішення по справі.

Отже, усіх суб'єктів адміністративних процесуальних правовідносин можна об'єднати у три основні групи:

1) суб'єкти, які здійснюють адміністративне правосуддя: а) місцеві (окружні) адміністративні суди — суди першої інстанції; б) апеляційні адміністративні суди — суди другої (апеляційної) інстанції; в) суд касаційної адміністративної інстанції, суд третьої інстанції—Вищий адміністративний суд України.

Суд є обов'язковим і головним учасником адміністративних процесуальних правовідносин, оскільки відповідно до конституційних норм виключно у судовому порядку здійснюється правосуддя щодо публічно-правових спорів, не допускається делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами. Саме судовий орган захищає та поновлює порушені, оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних і юридичних осіб. Розгляд і вирішення публічно-правового спору та постановлення по адміністративній справі офіційного рішення поза судом неможливі;

2) особи, які беруть участь у справі: а) з метою захисту власних прав, свобод та інтересів (сторони — позивач та відповідач; треті особи) (ст. 47 КАС України); б) з метою захисту прав, свобод та інтересів інших осіб (представники сторін та третіх осіб, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у суді) (ст.ст. 56, 60 КАС України).

Фізичні та юридичні особи, які звертаються за захистом до адміністративного суду (позивач) та залучаються до розгляду позову (відповідач), після адміністративного суду є провідними учасниками адміністративного процесу, оскільки саме завдяки їхнім діям порушується, розглядається та набуває логічного завершення адміністративна справа.

Крім того, обов'язковим учасником адміністративних процесуальних відносин є також і суб'єкт владних повноважень. Тільки наявність у цих правовідносинах суб'єктів владних повноважень характеризує їх як публічно-правові і лише у такому випадку вони можуть бути предметом розгляду та вирішення в адміністративному суді.

Особами, які беруть участь у справі з метою захисту прав, свобод та інтересів інших осіб, відповідно до ст. 60 КАС України є: І) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, 2) прокурор, 3) органи державної влади, 4) органи місцевого самоврядування, 5) фізичні та юридичні особи.

Характерною ознакою осіб, що беруть участь у справі, яка принципово відрізняє їх від інших учасників адміністративної справи, є те, що виключно цій групі осіб властивий певний інтерес, а саме — процесуальний або матеріальний.

Отже характер юридичної зацікавленості учасників адміністративного процесу не є однаковим, обумовлюється цей інтерес процесуальним статусом окремого суб'єкта. Деякі з них мають матеріально-правовий інтерес в результаті спразі _це сторони та треті особи; інші мають процесуально-правовий інтерес — це представники сторін та третіх осіб';

3) особи, які сприяють здійсненню правосуддя (особи, які є іншими учасникалми адміністративного процесу): секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач.

Ці суб'єкти відіграють у адміністративному процесі забезпечувальну роль, оскільки лише виконують процесуальні функції допоміжного характеру, реалізують процесуальні дії, які допомагають розглядати публічно-правовий спір та вирішувати його по суті. Тому і вважається, що вони сприяють здійсненню правосуддя, забезпечують його належну якість та повноту.

Функції правосуддя секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач не здійснюють, тому їх не можна віднести до першої групи суб'єктів адміністративних процесуальних правовідносин. Суб'єкти, які сприяють здійсненню правосуддя, не мають також ні матеріального, ні процесуального інтересу в результатах адміністративної справи.

По суті, секретареві судового засідання, судовому розпоряднику, свідку, експерту, спеціалісту чи перекладачу абсолютно байдуже, на користь кого саме буде постановлено рішення по адміністративній справі, у якій вони виконували допоміжну, сприяючу роль. Участь таких осіб у адміністративному процесі обумовлюється і водночас обмежується лише тим обсягом повноважень, який покладений на них чинним адміністративним процесуальним законодавством.

Завдяки цим суб'єктам фіксується перебіг адміністративного процесу від початку до кінця (секретарем ведеться протокол судового засідання), підтримується порядок у залі судового засідання (обов'язок судового розпорядника), надаються необхідні для з'ясування обставин справи пояснення (свідок), робляться висновки або надаються консультації з питань, які потребують застосування спеціальних знань (такі висновки може подавати експерт чи спеціаліст), забезпечується вільне спілкування суду із іншими учасниками адміністративного процесу (здійснюється переклад).

Суб'єктами адміністративних процесуальних правовідносин слід визнати не будь-яку фізичну чи юридичну особу, державний орган, підприємство, установу, організацію, а лише тих учасників адміністративної справи, які відповідають таким вимогам:

1) суб'єкти адміністративних процесуальних правовідносин мають бути наділені адміністративною процесуальною пра-восуб'єктністю (правоздатністю та дієздатністю). Як правило, носіями такої правосуб'єктності виступають зацікавлені особи та суб'єкти владних повноважень. Особа, яка не має права брати участі у розгляді та вирішенні справи, за рішенням адміністративного суду до адміністративного процесу не допускається. Так, наприклад, відповідно до ст. 58 КАС України повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового засідання;

2) адміністративна справа має належати до компетенції того адміністративного суду, до якого звертається зацікавлена особа із вимогою про порушення такої справи. У разі, якщо адміністративний позов подано до адміністративного суду із порушенням правил підсудності чи взагалі не належить до його юрисдикції, то відповідно справа не порушується і не підлягає розгляду або у даному адміністративному суді, або в адміністративному суді взагалі.

У загальному розумінні об'єкт—1) зовнішній світ, що існує поза нами, незалежно від людської свідомості і є предметом пізнання, практичної дії суб'єкта; 2) предмет, явище, на які спрямована якась діяльність. Об'єктом правовідносин є те, з приводу чого вони виникають, на що вони націлені.

Як правило, адміністративні процесуальні правовідносини виникають у зв'язку із необхідністю захисту та поновлення адміністративними судами порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Зокрема, такий захист гарантований ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.

Об'єктом адміністративних процесуальних правовідносин є спір про право.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, як і громадяни та юридичні особи України.

Враховуючи існування у структурі адміністративного процесу окремих проваджень та стадій, слід визнати, що загальний об'єкт правовідносин поділяється на окремі підвиди. Так, об'єктом правовідносин, пов'язаних із порушенням адміністративної справи у суді, є відкриття провадження у справі, подальший розгляд та вирішення публічно-правового спору.

Внаслідок відсутності у юридичній літературі єдиного розуміння об'єкта правовідносин (у тому числі і об'єкта адміністративних процесуальних відносин) деякі автори небезпідставно таким об'єктом визнають також дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб^.

Зміст адміністративних процесуальних правовідносин становить сукупність прав та обов'язків (повноваження) учасників таких відносин.

Залежно від ряду обставин (критеріїв) ці права та обов'язки класифікуються на різні види.

Так, з урахуванням, по-перше, адміністративного процесуального статусу учасників адміністративної справи слід розрізняти:

— повноваження адміністративного суду;

— повноваження сторін (позивача і відповідача) та їх представників;

— повноваження третіх осіб та їх представників;

— повноваження суб'єктів, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб — Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб;

— повноваження інших учасників адміністративного процесу— секретаря судового засідання, судового розпорядника, свідка, експерта, спеціаліста, перекладача.

Повноваження учасників адміністративної справи диференціюються, по-друге, залежно від стадії адміністративного процесу:

— повноваження суб'єктів адміністративного процесу на стадії порушення адміністративної справи;

— повноваження суб'єктів адміністративного процесу на стадії підготовки адміністративної справи до судового розгляду;

— повноваження суб'єктів адміністративного процесу на стадії судового розгляду адміністративної справи;

— повноваження суб'єктів адміністративного процесу на стадії апеляційного оскарження рішень адміністративних судів першої інстанції;

— повноваження суб'єктів адміністративного процесу на стадії касаційного оскарження рішень адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій;

— повноваження суб'єктів адміністративного процесу на стадії провадження за винятковими обставинами;

— повноваження суб'єктів адміністративного процесу на стадії провадження за нововиявленими обставинами;

— повноваження суб'єктів адміністративного процесу на стадії виконання судових рішень, постановлених по адміністративній справі.

По-третє, залежно від процесуальної мети, якої намагається досягги той чи інший суб'єкт адміністративних процесуальних відносин, слід виділити такі повноваження:

— повноваження щодо порушення адміністративної справи;

— повноваження щодо розгляду адміністративної справи та постановлення по ній судового рішення;

— повноваження щодо впливу на хід адміністративного процесу, його зміну чи припинення.

На відміну від щойно наведеної групи повноважень, більш систематизовану класифікацію процесуальних прав пропонує О. М. Пасенюк'. Зокрема, вчений зазначає, що для повноцінного захисту в адміністративному суді своїх прав, свобод та інтересів особи, які беруть участь у справі, мають комплекс процесуальних прав, які умовно можна поділити на диспозитивні та змагальні.

Диспозитивні права означають можливість сторін, що визначена в законі, на свій розсуд розпоряджатися предметом адміністративного позову. Натомість, змагальні права — це також визначені законом можливості сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо доведення своєї позиції перед судом та спростування позиції іншої сторони.

За своєю соціальною та правовою природою адміністративні процесуальні правовідносини є різноманітними і на їх класифікацію впливають такі критерії як: І) суб'єкти правовідносин; 2) цільова спрямованість процесуальних дій, внаслідок яких формуються правовідносини; 3) підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин; 4) провадження і стадії адміністративного процесу, 5) судова інстанція, яка розглядає та вирішує адміністративну справу.

Як зазначалося раніше, найголовнішим учасником адміністративного процесу виступає суд, тому усі адміністративні процесуальні правовідносини утворюються виключно завдяки йому, інакше правовідносини не будуть судовими.

Отже, залежно від суб'єктного складу можуть бути такі адміністративні процесуальні правовідносини:

— правовідносини між судом та сторонами;

— правовідносини між судом і третіми особами;

— правовідносини між судом і представниками сторін і третіх осіб;

— правовідносини між судом і особами, які виконують допоміжну роль у адміністративному процесі;

— правовідносини між адміністративним судом, який розглядає і вирішує адміністративну справу, та іншою судовою установою як адміністративної, так і іншої юрисдикції;

— правовідносини між окремими учасниками адміністративного процесу (між позивачем і відповідачем; між відповідачем і третьою особою тощо).

Суб'єктний склад адміністративних процесуальних правовідносин також обумовлює утворення двох їх видів: 1) прості (два учасники — правовідносини, які виникають між позивачем і відповідачем на стадії підготовки адміністративної справи до судового розгляду, коли ці особи на основі взаємних поступок намагаються примиритися) і 2) складні (три і більше учасників — правовідносини, які виникають під час дебатів між адміністративним судом, сторонами, третіми особами).

За цільовою спрямованістю слід виділяти правовідносини:

— організаційного характеру, тобто ті, що виникають у зв'язку із забезпеченням проведення належним чином адміністративного процесу, підготовкою адміністративної справи з метою швидкого та вичерпного розв'язання по суті. Це наприклад, правовідносини, що виникають між адміністративним судом та свідком, коли суд залучає останнього для повідомлення обставин, що належить з'ясувати у справі;

— функціональні, тобто ті зв'язки, що безпосередньо утворюються під час розгляду адміністративним судом публічно-правового спору по суті та постановлення остаточного рішення, яким завершується вирішення адміністративної справи;

— правозахисні правовідносини, що утворюються, по-перше, між судом апеляційної або касаційної інстанції та, по-друге, між іншими учасниками адміністративної справи з приводу перевірки законності і обґрунтованості постанов адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій;

— правореалізаційні правовідносини, які виникають з приводу примусового виконання органами державної виконавчої служби постановленого адміністративним судом рішення щодо публічно-правового спору.

Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин за своїм змістом різноманітні і, відповідно, обумовлюють виникнення різних за своїм змістом видів правовідносин.

До таких підстав, зокрема, можна віднести:

— певні процесуальні дії, які обумовлюють такі види правовідносин, як: а) правовідносини, що виникають у зв'язку із підготовкою адміністративної справи до судового розгляду;

б) правовідносини, що формуються під час допиту свідків чи пояснень третьої особи тощо; в) правовідносини, у межах яких знаходить прояв постановлення адміністративним судом рішення по справі;

_юридичні факти, тобто життєві обставини, з настанням

яких правовідносини або виникають, або змінюються, або припиняються.

Наприклад, у разі смерті особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступ-ництва, суд закриває провадження (ч. 1 п. 5 ст. 157 КАС України). У даному випадку правовідносини між адміністративним судом та стороною у справі припиняються взагалі.

Якщо ж сторона чи третя особа вибувають із відносин, щодо яких виник спір, то суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником (ст. 55 КАС України).

Враховуючи існуючі в адміністративному процесі провадження і стадії, можна навести такі види адміністративних процесуальних правовідносин:

— правовідносини, що виникають під час: 1) провадження у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень; 2) провадження у справах пов'язаних із виборчим процесом чи процесом референдуму; 3) провадження у справах за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

— правовідносини, що виникають з приводу: І) порушення адміністративної справи; 2) підготовки адміністративної справи до судового розгляду; 3) розгляду та вирішення публічно-правового спору у суді першої Інстанції; 4) апеляційного оскарження рішень адміністративних судів першої інстанції; 5) касаційного оскарження рішень адміністративних судів першої та апеляційної Інстанцій; 6) провадження за винятковими обставинами; 7) провадження за нововияв-леними обставинами; 8) виконання судових рішень, постановлених по адміністративній справі.

Судова інстанція, яка розглядає та вирішує адміністративну справу, обумовлює появу адміністративних відносин: 1) в адміністративному суді першої Інстанції; 2) в адміністративному суді апеляційної інстанції; 3) в адміністративному суді касаційної інстанції — вищому адміністративному суді України.

Викладене дозволяє зробити висновок, що адміністративні процесуальні правовідносини — і(е урегульовані нормами адміністративного процесуального права соціальні зв 'язки, які виникають, видозмінюються та припиняються у межах визначеного законодавством певного кола суб'єктів, з приводу порушення, розгляду адміністративної справи та постановлення по ній рішення.

Розглянуті однорідні процесуальні правовідносини, які виникають під час розгляду та виріщення адміністративним судом публічно-правового спору, є своєрідною системоутворюючою правовою категорією, яка обумовлює формування нової самостійної процесуальної галузі права адміністративного процесуального права.

⇐ Предыдущая 9 10 11 12 131415 16 17 18 Следующая ⇒

Date: 2015-07-22; view: 676; Нарушение авторских прав
Понравилась страница? Лайкни для друзей:

mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.024 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию