Ціноутворення в рамках товарної номенклатури

Підхід до ціноутворення принципово інший, якщо товар є частиною товарної номенклатури. У такому разі підприємство розробляє систему цін, що може забезпечити одержання максимального прибутку по товарній номенклатурі в цілому. Визначення цін ускладнюється тим, що різні товари взаємозалежні — з погляду попиту і витрат і стикаються з різним ступенем конкурентної протидії. Розглянемо чотири типові ситуації.

Установлення ціни в рамках товарного асортименту. Підприємство звичайно пропонує на ринок не окремий товар, а товарний асортимент. У цьому випадку виникає необхідність установлення східчастих цін на різні товари. Визначаючи цінову схо­динку, варто враховувати розбіжності у витратах на різні товари, в оцінках їх властивостей споживачами, а також ціни конкурентів. Завдання продавця полягає в тому, щоб визначити якіс­ні розбіжності виробів, відчувані покупцем, які обґрунтовують різницю в цінах.

Установлення цін на супутні товари. Багато підприємств разом з основним товаром пропонують і деякі додаткові, допоміжні вироби. Тут складність полягає у визначенні того, що варто включити в ціну як стандартний комплект, а що запропонувати як супутні вироби. Якщо укомплектувати товар великою кількістю супутніх виробів, ціна може зрости настільки, що споживачі відмовляться від купівлі. У разі ж продажу товарів без супутніх виробів, споживачі можуть відмовитися від купівлі їх через необхідність додаткової плати за супутні вироби, що їх цікавлять.

Установлення цін на обов’язкові пристосовання. У деяких галузях промисловості до товарів, що випускаються, виробляють так звані обов’язкові пристосовання, використовувані разом з основним товаром. Виробники основних товарів часто встановлюють на них відносно низькі ціни, а на обов’язкові пристосовання — високі ціни. В результаті їм вдається одержати високий прибуток за рахунок продажу цих пристосовань. Іншим же виробникам, які не пропонують власних обов’язкових пристосовань, для одержання валового доходу в тому розмірі доводиться встановлювати на основний товар більш високу ціну.

Установлення цін на побічні продукти виробництва. Деякі галузі і виробництва часто пов’язані з одержанням побічних продуктів (наприклад, металургійне виробництво). Якщо побічні продукти незначимі за своєю цінністю, а переробка їх коштує недешево, рівень ціни основного виробу підвищується. Як правило, ви-
роб­ник прагне реалізувати ці побічні продукти і, найчастіше, готовий продати їх за будь-яку ціну, якщо вона відшкодовує витрати зі зберігання їх та доставки. Це дає змогу знизити ціну на основний товар і зробити його конкурентоспроможнішим.