Управління формуванням, розподілом та використанням фінансови­х результатів

В умовах економічної кризи та фінансової нестабільності спостерігається тенденція до значного зниження рівня рентабельності виробництва, що свідчить про збитковість багатьох підприємств. Стратегічні цілі функціонування суб’єктів господарювання в усіх сферах національної економіки враховують побудову такої системи управління, спрямованої на формування своєчасних управлінських рішень, як відповідь на зміни економічної ситуації у зовнішньому середовищі з урахуванням внутрішніх можливостей. Ефективне функціонування підприємства вимагає вдосконалення методів прогнозування та оцінки фінансових результатів. Чим більше уваги приділяється управлінню прибутком, тим ефективніше функціонує підприємство. Це зумовлює необхідність дослідження теоретичних і методичних засад оцінки та прогнозування фінансового результату в системі управління прибутком та його впливу на ефективність діяльності підприємства та економіки в цілому.

Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є збиток або прибуток. Прибуток утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (товарів, послуг). Крім того, підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або зменшують розмір прибутку від інвестиційної діяльності [7, с.9].

Зважаючи на економічну кризу, проблема формування фінансових результатів у обліково-аналітичній системі підприємств набуває все більшого значення, оскільки впливає на прибуток, який отримують суб’єкти господарювання.

Прибуток є однією з найскладніших категорій, якими оперує ринкова економіка, і вважається головною рушійною силою її розвитку. Він створює фінансову базу для самофінансування, розширення виробництва, рішення проблем соціальних та матеріальних благ трудових колективів.

Збитки – перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати.

Показники прибутку є важливі для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства, вся діяльність підприємства спрямована на його утворення. Він є джерелом сплати податків.

Отже, прибуток – це найважливіша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва, і зрештою свідчить про якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості.

Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства складає різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво й реалізацію продукції.

Аналізуючи показники фінансових результатів, оцінюють якість прибутку. Якість прибутку – поняття комплексне і деякою мірою абстрактне. Методика оцінки в кількісному плані не є чітко вираженою і включає ряд критеріїв, які можуть бути визначені експертним шляхом, тобто в суб’єктивному порядку [31, с.88].

При аналізі беруться до уваги такі критерії:

- стабільна позитивна динаміка прибутку фірми;

- стабільність співвідношення структури фінансового результату до оподаткування;

- частка прибутку від основної операційної діяльності у заробленому прибутку;

- наявність або відсутність негативних факторів формування валового прибутку;

- динаміка показників котирування цінних паперів цього підприємства на фондовому ринку;

- ділова репутація керівництва фірми та прогнози щодо кадрових змін у її керівному складі [7, с.13].

Такий аналіз якості прибутку (висока, низька) здійснюється на підприємствах і враховується в умовах розвинутого ринку для оцінки надійності суб’єкта як один із напрямків запобігання ризику.

Існує декілька сотень різноманітних фінансово-економічних коефіцієнтів, які можна визначити за даними фінансової звітності. Значне поширення та різноманітність відносних показників (коефіцієнтів) зумовлюється наступними їх перевагами [24, с.76]:

- стандартністю подання вихідної інформації (форми фінансової звітності), що дозволяє проводити їх розрахунок в умовах будь-якого підприємства;

- можливістю мінімізувати вплив інфляційного чинника;

- можливістю порівняння показників у часі та просторі;

- простотою проведення розрахунків із застосуванням різноманітних комп’ютерних програм.

У процесі виробничо-господарської діяльності порту постійно відбувається кругообіг грошових коштів. Їх вкладення в портове виробництво з метою виконання робіт, надання послуг та отримання виручки характеризує кругообіг грошових коштів в порту.

Вхідні грошові потоки за їх джерелами можна поділити на внутрішні, які надходять із джерел самого порту, і зовнішні, які мобілізуються на фінансовому ринку.

Доходи від основної (операційної) діяльності – це виручка від виконання перевантажувальних і поза портових робіт, зберігання вантажів, перевезення вантажів і пасажирів місцевим флотом, роботи автотранспорту, послуг, які надаються судновласникам і вантажовласникам [27, с.55].

Доходи від іншої операційної діяльності порт одержує за рахунок реалізації оборотних коштів, іноземної валюти, від операційної оренди, курсової різниці; отриманих штрафів, неустойок; від списання кредиторської заборгованості і т.п.

Доходи від фінансових операцій можуть бути отримані від спільної діяльності, за рахунок отриманих дивідендів.

Фінансові інвестиції зумовлені потребою ефективного використання вільних фінансових ресурсів, коли кон'юнктура фінансового ринку дає можливість отримати набагато більше прибутку на вкладеному капіталі, ніж операційна діяльність на портовому ринку.

У цінні папери варто інвестувати тільки фінансові ресурси, які в надлишку. У портах повинні обов'язково залишатися готівкові кошти у вигляді грошового залишку на банківських рахунках або високоліквідних цінних паперів на випадок надзвичайних ситуацій. Така ситуація не характерна для сучасного етапу розвитку національної портової системи. Тимчасово вільні грошові кошти порти можуть вносити на депозитні рахунки в комерційних банках за обумовлений відсоток.

Доходи від іншої звичайної діяльності передбачають реалізацію фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів, ліквідацію необоротних активів, наявність не операційної курсової різниці, безоплатно отриманих оборотних активів, уцінку необоротних активів і фінансових інвестицій.

Доходи від надзвичайних подій – це відшкодування збитків від надзвичайних ситуацій, інші надзвичайні доходи.

Порт має право здавати в оренду нерухомість за відповідну плату або здійснювати фінансовий лізинг у випадках, які передбачені чинним законодавством. Порт може отримувати додаткову курсову різницю по валютних рахунках і операціям в іноземній валюті.

Валовий дохід – грошовий вираз вартості новоствореного продукту. Він визначається як перевищення виручки над матеріальними витратами і амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції. Цей показник характеризує рівень ефективності діяльності порту. У той же час він є основним джерелом формування фінансових ресурсів порту, держбюджету та позабюджетних фондів. У відтворювальному процесі валовий дохід поділяється на оплату праці і чистий дохід. Чистий дохід виражає в грошовій формі вартість додаткового продукту і визначається як перевищення виручки від реалізації продукції над вартістю матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань, заробітної плати або як різниця між валовим доходом і заробітною платою. Чистий дохід реалізується у вигляді ПДВ, відрахувань в обов'язкові фонди, а також у формі прибутку [17, с.93].

Головною метою управління прибутком є визначення шляхів найбільш ефективного його формування та оптимального розподілу, що спрямовано на забезпечення розвитку діяльності підприємства та зростання його ринкової вартості. Система управління формуванням прибутку підприємства повинна бути направлена на максимізацію розміру прибутку, який відповідає ресурсному потенціалу суб’єкта господарювання та забезпечити оптимальні пропорції між рівнем прибутку та допустимим рівнем ризику, забезпечити високий рівень якості прибутку, підтримку конкурентоспроможності, ліквідності та інвестиційної привабливості підприємства у довгостроковому періоді.

Система управління розподілом прибутку підприємства повинна забезпечити власникам необхідний рівень доходу, достатній обсяг фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до завдань стратегічного розвитку підприємства та забезпечення ефективності програм участі персоналу в фінансових результатах підприємства [1, с.7].

Розрахований загальний прибуток господарюючого суб'єкта підлягає розподіленню. При його розподіленні має забезпечуватись як формування доходу держави, так і покриття потреб підприємств по розширенню виробництва, матеріальному стимулюванню робітни­ків і вирішенню соціальних питань. У цьому зв'язку механізм розпо­ділення прибутку господарюючих суб'єктів у ринкових умовах госпо­дарювання повинен бути побудований таким чином, щоб забезпечити оптимальне співвідношення частини прибутку, акумульованого в до­ходах бюджету для забезпечення виконання функцій держави, і який залишається в розпорядженні підприємств для стимулювання роз­витку виробництва і підвищення його ефективності.

Основними принципами розподілу прибутку господарюючих суб’єктів у ринкових умовах господарювання є [42, с.30]:

- розподіл прибутку між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом повинен проводитись з урахуванням інтересів дер­жави в формуванні на відповідному рівні бюджетів і зацікавленос­ті підприємств у стимулюванні їх діяльності;

- залучення відповідної частини прибутку державою до бюджету у вигляді податків має проводитись по твердих, невисоких ставках,
встановлених державою в законодавчому порядку, розміри яких не
повинні змінюватися довільно;

- прибуток, який залишається в розпорядженні господарюючого суб'єкта, має спрямовуватися, передусім, на нагромадження, яке
забезпечуватиме подальший розвиток підприємства, а в частині,
яка залишилася, — на споживання для задоволення матеріальних
і соціальних потреб робітників.

Згідно з Господарським кодексом України [14, с.32] порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган відповідно до статуту підприємства і чин­ного законодавства. При цьому державний вплив на напрям і обсяги використання прибутку господарюючих суб'єктів здійснюється через установлені нормативи, податки, податкові пільги тощо. Отже, зако­нодавчо розподілення прибутку господарюючих суб'єктів регулюєть­ся в тому розмірі, який надходить до бюджетів різних рівнів у вигля­ді податків і інших обов'язкових платежів. З огляду на це отриманий господарюючими суб'єктами загальний прибуток використовуєть­ся, насамперед, на сплату до бюджету встановлених законами Украї­ни податків і платежів — податку на прибуток, а також інших плате­жів до бюджету, які сплачуються за рахунок прибутку. Залишений після цього прибуток вважається чистим прибутком підприємства і розподіляється на його розсуд згідно з порядком, зафіксованим у статуті.

Згідно статуту торговельного порту, чистий прибуток підприємства – це прибуток, який залишається після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, оплати відсотків по кредитах банків, сплати передбачених чинним законодавством України податків та інших платежів до бюджету та відрахувань у цільові та інші фонди, залишається у повному його розпорядженні та використовується відповідно до законодавства [47, с.12].

Прибуток торговельного порту визначається відповідно до законодавства України та положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Розподіл прибутку здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану підприємства з урахуванням вимог законодавства України. Відповідно у фінансовому плані порту затверджуються суми коштів, які спрямовуються державі як власнику і зараховуються до державного бюджету.

Підприємство може утворювати за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з його діяльністю:

- амортизаційний фонд;

- фонд розвитку виробництва;

- фонд споживання (оплата праці);

- резервний фонд;

- інші фонди.

Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

Складення, затвердження та контроль за виконанням фінансового плану торговельного порту здійснюється в установленому законодавством України порядку. Підприємство самостійно складає річний фінансовий план, який затверджується відповідно до вимог законодавства України.

Портова галузь України перебуває у кризовому становищі, саме тому найбільша частина прибутку морських торговельних портів спрямовується на розвиток виробництва, що свідчить про постійне вдосконалення основної діяльності порту, також на модернізацію та автоматизацію виробничих ресурсів порту. Значна частина прибутку відводиться на погашення зобов’язань перед державними та місцевими бюджетами та цільовими фондами.

Слід зауважити, що характерною ознакою сучасних підприємств водного транспорту відсутність коштів у резервних фондах, що має негативний вплив на діяльність порту.

Розглянемо схему, за якою здійснюється розподіл чистого прибутку порту (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Розподіл чистого прибутку

Спрямування прибутку на розвиток виробництва надає змогу фінансувати витрати на технічне переозброєння виробництва, освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів, нове будівництво виробничих потужностей, удосконалення техноло­гій і організацію виробництва, фінансується поповнення власних обі­гових активів, погашаються довгострокові кре­дити, взяті на виробничий розвиток, і відсотки по них тощо.

За рахунок прибутку, який спрямовується на інші цілі, покриваються суми штрафів і пені, які сплачуються підприємствами за порушення нормативних актів про охорону праці, навколишнього середо­вища, за порушення податкового законодавства по платежах до бюд­жету, позабюджетних і державних цільових фондів, проценти за про­строчені кредити тощо.

Отже, для подолання збитковості підприємств, що масово проявилася в період останньої фінансово-економічної кризи, і забезпечення їх фінансової стійкості, платоспроможності та прибутковості у довгостроковій перспективі, необхідно впроваджувати поліпшувати фінансове управління підприємством через впровадження системи заходів, спрямованих на забезпечення збільшення грошових потоків за одночасного скорочення витрат.

Date: 2015-07-10; view: 693; Нарушение авторских прав