Опорний конспект. Стародавні мореплавці говорили: «Пливу не так, як вітер дме, а як парус поставлю!» Багато менеджерів надмірно орієнтуються на процес діяльності

Стародавні мореплавці говорили: «Пливу не так, як вітер дме, а як парус поставлю!» Багато менеджерів надмірно орієнтуються на процес діяльності, на корисність дії і недостат­ньо — на кінцеву мету, тобто на результативність. Багато менеджерів надають перевагу:

• правильно робити справи замість того, щоб робити правиль­ні справи;

• вирішувати проблеми, замість того, щоб створювати творчі альтернативи;

• зберігати засоби замість того, щоб оптимізувати використані засоби;

• виконувати обов'язки замість того, щоб досягти результатів;

• знижувати витрати замість того, щоб підвищувати прибуток.

Успіх кожного керівника залежить не тільки від матеріально-економічних величин, а й від того, як він розпоряджається своїм часом.

Ефективне і раціональне використання часу є результатом на­укової організації своєї праці, режиму робочого часу і відпочин­ку, вміння визначити пріоритетні завдання, повага до іншої лю­дини в процесі ділового спілкування.

Ефективне використання часу — це культура управління. Ефективне використання часу — це етика та культура ділових стосунків.

Ефективне використання часу — це етика ділового спілкування.

Успішні керівники мають різні риси характеру і якості. Але одна риса поєднує їх: вони свідомо і системно використовують свій час і звільняються для виконання істинно управлінських функ­цій і для відпочинку.

Знаходьте час для роботи — це умова успіху.

Знаходьте час для роздумів — це джерело сили.

Знаходьте час для гри — це секрет молодості.

Знаходьте час для читання — це основа знань.

Знаходьте час для дружби — це умова щастя.

Знаходьте час для мрії — це шлях до зірок.

Знаходьте час для кохання — це істинна радість життя.

Знаходьте час для веселощів — це музика душі.

Передумовою того, що в вашому режимі дня щось зміниться, насамперед є уявлення про те, на що витрачається ваш час, що конкретно і як ви робите. Часто це уявлення є досить помил­ковим. Ви навіть не уявляєте, скільки вашого часу марнується.

Людина, гуляючи в лісі, зустріла лісоруба, який довго і вперто пи­ляв повалене дерево. Перехожий підійшов ближче, щоб роздивитися, чому робота дається так важко, і сказав: «Вибачте, але мені здається, що ваша пилка тупа. Чи не хотіли б ви її погострити?» Лісоруб прос­тогнав: «Та для цього у мене немає часу — повинен пиляти!» Так час­то і ми буваємо в ролі лісоруба, якому ніколи погострити пилку.

Отже, по-перше, людина повинна чітко усвідомлювати свої життєві позиції, а також — трудові досягнення.

Постановка мети означає погляд у майбутнє, орієнтацію і концентрацію наших сил, активності на тому, чого потрібно до­сягти. Таким чином, мета передбачає кінцевий результат. Справа не в тому, що ви робите, а в тому, для чого ви це робите. Саме мета спонукає до дії. Без мети відсутні критерії оцінки, за якими ви можете виміряти свої затрати праці. Навіть найкращий метод роботи нічого не значуще, якщо ви завчасно чітко і однозначно не визначили, чого саме ви хочете.

Троє будівельників працювали. «Що ти робиш? — запитали першого. «Кладу цеглу», — відповів той. «Що ти робиш?» — за­питали другого. «Заробляю на життя». «А що ти робиш?» — за­питали третього. «Будую храм», — сказав він.

Передумова планування, а значить, і успіху полягає у визна­ченні того, що саме, коли, в яких масштабах необхідно досягнути.

Постановка мети є безумовною передумовою планування, прийняття рішень і повсякденної роботи.

До життєвих цілей належать:

Особисті цілі (по відношенню до сім'ї, дітей, близьких лю­дей), які можуть бути:

• довгострокові (на основі життєвих принципів, кредо);

• середньострокові (5 років);

• короткострокові (12 місяців).

Професійні цілі:

• довгострокові (цілі кар'єри);

• середньострокові (5 років);

• короткострокові (12 місяців).

Кожна мета має смисл тільки тоді, коли встановлені строки її реалізації і сформульовані бажані результати.

При цьому необхідно пам'ятати про свій фізичний стан, самоос­віту, підвищення рівня кваліфікації, про свій культурний розвиток.

Щоб правильно виконувати свої функції і досягти своїх цілей, необхідно зрозуміти, наскільки обмежений бюджет часу.

Основне правило планування часу включає 60 % запланованої активності, 20 % непередбаченої активності (ресурси часу і неплановані дії) і 20 % спонтанної активності (управлінська діяль­ність, творчість).

Деякі з основних проблем керівників полягають у тому, що вони:

* часто прагнуть одразу виконати великий об'єм роботи;

* розподіляють свої сили на окремі, часто незначні, але які здаються необхідними, справи.

Тому встановити пріоритет — означає прийняти рішення про те, яким із завдань необхідно надати першочергове, другочергове значення тощо.

Свідоме встановлення однозначних пріоритетів, послідовне і системне виконання завдань, включених у план, відповідно до їх значення — основне завдання керівника, менеджера в організації своєї праці.

Відоме таке співвідношення 80:20 — принцип Парето, який сформу­льований італійським економістом Вільфредо Парето (1848—1923 рр.), він багаторазово був підтверджений на практиці в різних сферах.

Принцип Парето свідчить, що всередині кожної групи чи множини малі частини мають набагато більшу значимість, ніж це відповідає їх відносній частці в цій групі:

20 % запасів зазвичай становить 80 % вартості обладнання;

20 % клієнтів (товарів) дають 80 % обороту чи прибутку;

80 % клієнтів (товарів) приносить 20 % обороту чи прибутку;

20 % помилок обумовлюють 80 % втрат тощо.

У повсякденній роботі це означає, що не слід братися за най­легші, цікаві чи ті, що потребують мінімальні витрати, справи. Необхідно починати завдання, справи, відповідно до їх значення та важливості.

Спочатку — нечисленні життєво важливі проблеми, а вже по­тім — багаточисленні другорядні.

Організація і управління на основі пріоритетів — це результат еволюції трьох поколінь теорії управління часом.

Кожне покоління теорії ґрунтується на основі попередньої і кожна з цих теорій дає все більше можливостей керувати своїм часом та своїм життям.

Перше покоління характеризується записками, пам'ятками, наявністю записних книжок. Це була спроба упорядкувати і сис­тематизувати все, що вимагає від нас витрат часу і сил.

Друге покоління характеризується появою календарів і ділових щоденників. Це спроба подивитися вперед, спланувати події і свою діяльність на майбутнє.

Третє покоління — це сучасний етап управління часом, для якого характерна ідея виділення пріоритетів, цінностей і порів­няння значимості різних справ. Це також постановка конкретних цілей — довгострокових, проміжних і короткострокових, а також щоденне планування. Це націлює на відповідну продуктивність та ефективність роботи.

Нині вже існує четверте покоління. Воно характеризується тим, що фокусує нашу увагу на збереженні й розвитку відносин із людьми і, як результат, — на досягненні відповідних успіхів, тобто концентрація на підтриманні балансу вкладання ресурсів та отримання результату.

Ми схильні вирішувати проблеми термінові та неважливі. Важ­ливі — це ті, що мають відношення до кінцевого результату, до на­ших життєвих цілей. Саме ці проблеми бомбардують нас щоденно.

Що в результаті дає нам їх виконання?