Умови, в яких повинна надаватись медична допомога. Хворі на остеопороз важкого ступеня з наявністю патологічних переломів підлягають стаціонарному лікуванню в спеціалізованих ортопедо-травматологічних

Хворі на остеопороз важкого ступеня з наявністю патологічних переломів підлягають стаціонарному лікуванню в спеціалізованих ортопедо-травматологічних відділеннях обласних чи міських лікарень. Хворі на підтверджений денситометрично остеопороз можуть знаходитися під наглядом лікарів ортопеда-травматолога, ревматолога за місцем проживання в районних поліклініках. При постменопаузальному остеопорозі обов’язковий нагляд гінеколога, ендокринолога.

Тривалість стаціонарного лікування в спеціалізованих ортопедо-травматологічних відділеннях визначається локалізацією та важкістю патологічного перелому.

Діагностика

Критерії ВООЗ (1994 р.)

(за даними денситометрії:)

· норма- зміна МЩК* у межах одного стандартного відхилення (SD) від референтного значення, отриманого в результаті виміру МЩК в осіб молодого віку;

· остеопенія (зменшення кісткової маси) - зниження МЩК > 1 SD і < 2,5 SD від референтного значення;

· остеопороз —зниження МЩК > 2,5 SD від референтного значення;

· важкий остеопороз —зниження МЩК > 2,5 SD від референтного значення в сполученні з одним або більше переломами кісток.

* МЩК—мінеральна щільність кісток.

Рентгенологічні критерії:

1. Поява крупнопетлистої кісткової структури.

2. Розширення кістково-мозкового каналу.

3. Витончення кортикального шару.

4. Спонгіозування кортикального шару.

5. Особлива чіткість контурів кортикального шару навколо всієї кістки.

Лабораторні критерії:

Рівень кальцію, фосфору, лужної фосфатази (особливо її кісткового ізоферменту) і гідроксипроліну, тартрат-резистентної кислої фосфатази.

Лікування

1. Застосування препаратів кальцію.

2. Застосування вітамінів групи D (D₂,D₃).

3. Застосування базових антиостеопоретичних засобів.

Основні принципи профілактичних і лікувальних заходів при вторинному остеопенічному синдромі на тлі ревматичних захворювань, у тому числі обумовленому фармакотерапією:

1. Контроль активності аутоімунного запального процесу; підтримка тривалої ремісії захворювання.

2. Використання як можна менших доз ГКС і скорочення терміну їхнього використання.

3. Використання препаратів з незначно вираженим остеопоретичним ефектом, а також зміна способу введення препаратів – при ревматичних захворюваннях найкраще чергування перорального прийому з парентеральним, у тому числі периартикулярним і т.д.

4. Використання пульс-терапії, що менше впливає на процеси ремоделювання, ніж постійний прийом ГКС.

5. Зниження негативного впливу інших факторів розвитку остеопорозу – паління, зловживання алкоголем, малорухомого способу життя, тривалого голодування тощо.

6. Своєчасне лікування супутньої патології, що впливає на кістковий метаболізм – гіпертіреоідизму, гіперпаратіреоідизму, ураження нирок і системи крові і т.д.

7. Збереження і підтримка позитивного кальцієвого балансу (дієта, додатковий прийом препаратів кальцію в поєднанні з вітаміном D або його активними метаболітами).

8. Призначення пацієнтам з вираженою остеопенією або остеопорозом «базисних» антиостеопоретичних препаратів.

9. За відсутності протипоказань у жінок у постменопаузальний період - препарати замісної гормональної терапії; у жінок у предменопаузальний період при порушеннях оваріальноменструального циклу – контроль 17β-естрадіолу і, при необхідності – препарати замісної гормонотерапії, в тому числі андрогени з урахуванням гормонального профілю.

10. У чоловіків – контроль рівня тестостерону; при необхідності – замісна терапія андрогенами.

11. Проведення контрольного денситометричногообстеження в ревматологічних хворих, що мають підвищений ризик розвитку остеопорозу а також пацієнтів, яким планується призначення ГКС (що знаходяться на ГКС – терапії).

12. Щорічний денситометричний контроль показників мінеральної насиченості і мінеральної щільності кісткової тканини у хворих РЗ з загрозою розвитку остеопенії або вже при наявності зниження кісткової маси в поєднанні з контролем лабораторних маркерів метаболізму.

Критерії ефективності та очікувані результати лікування

1. Відсутність нових патологічних переломів.

2. Нормалізація чи збільшення показників мінеральної насиченості та мінеральної щільності кісткової тканини за даними кісткової денситометрії.