Виявлення жовчних кислот (Проба Петтенкофера)

Принцип методу. Метод базується на здатності жовчних кислот давати яскраво-червоне забарвлення з оксиметилфурфуролом, який утворюється при дії концентрованої сульфатної кислоти на сахарозу.

Матеріальне забезпечення: концентрована сульфатна кислота, 10 % розчин сахарози, пробірки, піпетки.

Хід роботи: У пробірку наливають 2-3 мл сечі, додають 1-2 краплі 10 % розчину сахарози, суміш струшують. Потім обережно по стінці пробірки нашаровують 1-2 мл концентрованої сульфатної кислоти. При наявності жовчних кислот з’являється яскраво-червоне забарвлення на межі двох рідин.

За результатами проведеного експерименту зробити висновки.

Клініко - діагностичне значення. При механічній жовтяниці внаслідок закупорки загальної жовчної протоки каменем або пухлиною жовчні капіляри переповнюються жовчю. Внаслідок цього печінкові клітини стискаються і жовч проникає у кров. У цих випадках відбувається посилене виділення жовчних пігментів (білірубін, білівердин) і жовчних кислот з сечею.

Контроль виконання лабораторної роботи

1. Сеча хворого на подагру при нанесенні на індикаторний папірець „Ріфан” показує сильно кислу реакцію? Про наявність якого складника сечі це свідчить?

А. Гомогентизинової кислоти

В. Параамінобензойної кислоти

С. δ–Амінолевуленової кислоти

D. Пангамової кислоти

Е. Сечової кислоти

2. З сечею немовляти провели реакцію з FeCl₃ і отримали позитивну реакцію. Яке захворювання можна припустити?

А. Фенілкетонурію

В. Тирозиноз

С. Галактоземію

D. Алкаптонурію

Е. Аміноацидурію

3. Для діагностики захворювання мутну сечу, що має лужну реакцію, підкислили і підігріли. При цьому осад зник. Чим зумовлена каламуть сечі?

А. Слизом із сечовидільних шляхів

В. Мікрофлорою, що розкладає сечовину з утворенням NН₃

С. Гноєм з уретри

D. Білком ниркового походження

Е. Кальцій та магній фосфатами та уратами

4. У хворого закупорка загальної жовчної протоки. Як це впливатиме на хімічний склад сечі? Спрогнозуйте можливі наслідки такого стану.

5. У харчовому раціоні людини переважають білки і практично виключені вуглеводи. Як це впливатиме на фізико–хімічні властивості та хімічний склад сечі?

6. Дайте фізико-хімічну характеристику показників сечі (кількість, колір, запах, прозорість, реакція, густина), методи визначення та їх клініко–діагностичне значення.

7. Як хімічно розрізнити організований осад від неорганізованого? Клініко–діагностичне значення.

8. Яким методом можна виявити та кількісно визначити білок в сечі? Клініко–діагностичне значення цих методів.

9. Якими якісними реакціями можна виявити моно–і дисахариди в сечі? Поясніть принципи методів та їх клініко–діагностичне значення.

10. Якою пробою можна виявити кров у сечі? Клініко-діагностичне значення.

11. Який принцип методу виявлення жовчних кислот (проба Петтенкофера)? Клініко-діагностичне значення.

Приклади тестів „ Крок – 1”

1. У пацієнта 18 років при лабораторному обстеженні виявлено наявність глюкози в сечі при нормальній концентрації її в плазмі крові. Найвірогіднішою причиною цього є порушення:

А. Секреції інсуліну

B. Клубочкової фільтрації

C. Секреції глюкокортикоїдів

D. Канальцевої секреції

E. Канальцевої реабсорбції

2. Чоловік 65 років, який хворіє на подагру, скаржиться на болі в області нирок. При УЗД обстеженні встановлена наявність ниркових каменів. Підвищення концентрації в сечі якої речовини є найбільш ймовірною причиною утворення каменів у даному випадку?

А. Білірубіну

B. Сечової кислоти

C. Сечовини

D. Цистину

E. Холестерину

3. Хворий скаржиться на поліурію (5 л сечі на добу) і спрагу. Біохімічні показники: вміст глюкози в крові 5,1 ммоль/л, питома густина сечі 1,01. Глюкоза та кетонні тіла відсутні. Яка можлива причина такого стану?

А. Мікседема

B. Стероїдний діабет

C. Цукровий діабет

D. Тиреотоксикоз

E. Нецукровий діабет

4. Під час обстеження хворого виявлено, що вміст глюкози в сечі становить 0,9 %. Дані клінічного обстеження без патології. Вміст глюкози в крові становить 4,2 ммоль/л. Анамнез без особливостей. Яка можлива причина появи глюкози в сечі?

А. Ниркова глюкозурія

В. Цукровий діабет

С. Нецукровий діабет

D. Аліментарна гіперглікемія

Е. Гіпоглікемія

5. У сечі новонародженої дитини виявлено цитрулін та підвищення концентрації аміаку. Утворення якої речовини найімовірніше порушене при цьому?

А. Аміаку

B. Сечової кислоти

C. Сечовини

D. Цитрату

E. Креатину

6. У хворого на алкаптонурію хлопчика віком 2 роки сеча набуває чорного забарвлення після відстоювання. Інші ознаки захворювання не спостерігаються. Ця хвороба є спадковим порушенням…

А. Обміну аланіну

B. Синтезу сечовини

C. Синтезу сечової кислоти

D. Обміну тирозину

E. Обміну цистеїну

Індивідуальна самостійна робота студентів

1. Патобіохімія нирок. Клініко–біохімічні зміни при гломерулонефриті, амілоїдозі, пієлонефриті, гострій та хронічній нирковій недостатності.

2. Біохімічні механізми регуляції водно-сольового обміну та роль нирок в утворенні сечі.

Література

Основна:

1. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Вінниця: Новакнига, 2009. – С. 551 - 559.

2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 588 – 592, 595 – 604.

3. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред.проф. О.Я. Склярова. –Медицина, 2010. – 360 с.

4. Біохімічні показники в нормі і при патології. Довідник / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2007. – 320 с.

5. Клінічна біохімія: Підручник / За ред. проф. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2007. – 432 с.

6. Обмін вуглеводів: Біохімічні та клінічні аспекти. / Скляров О.Я., Сергієнко О.О., Фартушок Н.В. та ін. – Львів: Світ, 2004. – 113 с.

7. Практикум з біологічної хімії / За ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – 298 с.

Додаткова:

1. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. М.: Медицина, 1998. – С. 608 - 624.

2. Дядик О.І. Роль дослідження сечового синдрому у клінічній практиці // Лаб. діагностика. – 2002. – № 2. – С. 61 – 68.

3. Клінічна біохімія. Навчальний посібник / За ред. проф. О.П. Тимошенко. – Київ: Професіонал, 2005. – 292 с.

Тема № 10. Дослідження біохімічних складників сполучної тканини.

Мета заняття: Знати склад і біохімічні особливості метаболізму сполучної тканини, її функціонування в нормі і при патології. Уміти кількісно визначати гідроксипролін (оксипролін) у сечі для діагностики захворювань сполучної тканини.

Актуальність теми: Однією з важливих проблем сучасної медицини є дослідження порушення метаболізму в сполучній тканині при набутих та спадкових захворюваннях, для чого необхідно володіти біохімічними тестами з метою своєчасної діагностики та правильного лікування.

Конкретні завдання:

Ø Давати морфологічну та біохімічну характеристику компонентам сполучної тканини (фібрилярні структури, основна міжклітинна речовина).

Ø Пояснювати біохімічні зміни в сполучній тканині при старінні та деяких патологічних станах (мукополісахаридозах, колагенозах).

Ø Оволодіти методом кількісного визначення гідроксипроліну та якісною реакцією виявлення глікозамінгліканів (мукополісахаридів) у сечі, давати оцінку отриманим результатам.

Теоретичні питання

1. Загальна характеристика біохімічного складу міжклітинної речовини сполучної тканини: волокна (колагенові, ретикулярні, еластичні) й основна аморфна речовина.

2. Білки волокон сполучної тканини: колагени, еластин, глікопротеїни та протеоглікани.

3. Біосинтез колагену та утворення фібрилярних структур.

4. Структура та роль складних вуглеводів основного аморфного матриксу сполучної тканини – глікозаміногліканів (мукополісахаридів). Механізми участі молекул глікозаміногліканів (гіалуронової кислоти, хондроїтин-, дерматан-, кератансульфатів, гепарину) у побудові основної речовини сполучної тканини. Розподіл різних глікозаміногліканів в органах і тканинах людини.

5. Патобіохімія сполучної тканини: біохімічні механізми виникнення мукополісахаридозів і колагенозів, їх клініко-біохімічна діагностика.