Практична робота. Дослід 1. Якісна реакція на 17-кетостероїди сечі

Дослід 1. Якісна реакція на 17-кетостероїди сечі.

17-кетостероїдами називають всі стероїди, які мають кето-групу біля 17-го вуглецевого атома, такі як андростерон. Вони утворюються із стероїдів, які мають ОН-групу в 17-му положенні (кортизол, кортизон та ін.).

Принцип методу. Метод базується на реакції 17-кетостероїдів з m-динітробензолом у лужному середовищі з утворенням продуктів конденсації фіолетово-рожевого кольору (максимум поглинання в межах 530 нм). Інтенсивність забарвлення пропорційна кількості 17-кетостероїдів у сечі.

Матеріальне забезпечення: 30 % розчин їдкого натру, розчин м-динітробензолу, сеча, калібрувальний графік.

Хід роботи: В пробірку наливають 5 крапель сечі, 5 крапель 30 % розчину їдкого натрію, обережно нашаровують 0,5 мл розчину м-динітробензолу. Через 2 – 3 хв з’являється вишнево-червоне забарвлення, характерне для 17-кетостероїдів..

Зробити висновок.

Клініко-діагностичне значення. Максимальна екскреція 17-кетостероїдів у чоловіків та жінок спостерігається в 25-річному віці, після чого починається поступове її зниження.

При стресових станах кількість 17-кортикостероїдів в крові і сечі збільшується. При патології вміст в крові 17-кетостероїдів змінюється в залежності від гіпо- чи гіперфункції наднирників. При хворобі Аддісона (гіпофункції) екскреція 17-кетостероїдів низька (1/3 – 1/5 норми), їх вміст зменшується при гіпертиреозі, важких формах хвороб печінки (цироз), пухлинах наднирників (синдром Іценко-Кушінга).

Паралельне визначення вільних 17-кетостероїдів у сечі дає можливість більш повно оцінити функціональний стан кори наднирників.

Дослід 2. Якісна реакція на йод в розчині тироксину.

Принцип методу. При руйнуванні молекули тироксину утворюється йодистий калій, з якого йод легко витісняється йодноватим калієм. Йод, який виділився, дає синє забарвлення з крохмалем.

5 КІ + КІО₃ + 3 H₂SO₄ ® 3 І₂ + 3 K₂SO₄ + 3 H₂O

I₂ + крохмаль ® синє забарвлення

Матеріальне забезпечення: тироксин, 10 % розчин H₂SO₄, 10 % розчин йодноватого калію, крохмаль, лакмус.

Хід роботи: До 24 крапель охолодженого гідролізату тироксину додають 10 % розчину H₂SO₄ до кислої реакції на лакмус. Після підкиснення додають 3 краплі 10 % розчину йодноватого калію (не потрібно додавати надлишок). При цьому виділяється йод, наявність якого виявляють, додаючи до реакційної суміші декілька крапель розчину крохмалю. За наявності йоду спостерігають утворення сполуки синього забарвлення. Зробити висновок.

Клініко-діагностичне значення. При дефіциті йоду у питній воді та продуктах харчування розвивається захворювання ендемічний зоб, який спостерігається у місцевостях, що знаходяться високо над рівнем моря. Гіпофункція щитоподібної залози при ендемічному зобі усувається додаванням солей йоду до кухонної солі або інших харчових продуктів.

Контроль виконання лабораторної роботи

1. Виявлення йодовмісних гормонів. Поясніть принцип методу. Які гормони відносяться до цієї групи.

2. Яким методом можна виявити метаболіти гормонів стероїдної природи? Які гормони відносяться до цієї групи? Поясніть принцип методу.

3. Чим пояснити виникнення синього забарвлення розчину у якісній реакції на тироксин?

4. Хворий довгий час отримував кортикостероїдні гормони, а потім різко припинив їх приймати. Які зміни в обміні речовин можливі?

5. При захворюванні жінок на рак молочної залози, одним із засобів лікування є усунення яєчників. Крім цього додатково вводять чоловічі статеві гормони. Поясніть біохімічні основи такого лікування.

6. При ураженні наднирників розвивається характерна пігментація шкіри, м’язова слабість, різке порушення водно-сольового обміну, обмін білків і вуглеводів. Чим це пояснити?

7. 33-річна пацієнтка скерована до Консультації Тиреоїдної Патології сімейним лікарем. Протягом 6 місяців відчувала неспокій, швидку втому, підвищену чутливість до тепла, втрату ваги тіла при збереженому апетиті, серцебиття та підвищену пітливість. При обстеженні встановлено: пульс 130 уд/хв, теплі і вологі долоні, тремтіння, сповільнене закриття повік і екзофтальм, а також м’який, збільшений зоб. Результати тестування: тироксин – 260 нмоль/л (норма 50 – 150).

Приклади тестів “Крок-1”

1. Який основний представник мінералокортикостероїдів?

А. Кортикостерон

В. Гідрокортизон

С. Дигідрокортикостерон

D. Альдостерон

Е.Синестрол

2. Як впливають глюкокортикоїди на обмін вуглеводів у печінці?

А. Стимулюють глікогенез із глюкози

В. Стимулюють глюконеогенез

С. Стимулюють гідроліз глікогену

D. Стимулюють фосфороліз глікогену

Е. Підвищують активність глікогенфосфорилази

3. В організмі людини деякі амінокислоти перетворються у гормони. Вкажіть, у яку гормоноподібну сполуку може перетворитися триптофан?

А. Гістамін

В. Серотонін

С. ГАМК

D. Кортикостерон

Е. a-Аланін

4. Деякі речовини підвищують проникність внутрішніх мембран мітохондрій для Н⁺, що призводить до роз’єднання процесів дихання із фосфорилуванням та до припинення синтезу АТФ. Вкажіть цю сполуку:

А. Адреналін

В. Вазопресин

С. Тироксин

D. Інсулін

Е. Окситоцин

5. У вагітних жінок виникає потреба у підвищеній кількості холекальциферолу, один із метаболітів якого є потужним синергістом паратгормону, який стимулює процес кісткової резорбції і виходу кальцію і фосфатів у кров. Що це за метаболіт?

А. 1,25-Дигідроксихолекальциферол

В. 1-Гідроксикальциферол

С. Холекальциферол

D. Ергокальциферол

Е. 25-Гідроксикальциферол

6. Білкові гормони регулюють біохімічні процеси через збільшення концентрації іонів кальцію в клітині. Назвіть сполуку, яка збільшує концентрацію іонів кальцію?

А. Фосфатидил-інозитол-4,5-дифосфат

В. Інозитол-1,4,5-трифосфат

С. Інозитол-3, 6-дифосфат

D. Інозитол-6-фосфат

Е. Інозитол

Індивідуальна самостійна робота студентів

1. Перетворення арахідонової кислоти в організмі людини та вплив її продуктів на біохімічні процеси.

Література

Основна:

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія.- Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С.330-385.

2. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Вінниця: Новакнига, 2009. – С. 396- 463.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С.154-174, 180-182, 191-203.

4. Вороніна

5. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.

6. Біохімічний склад рідин організму та їх клініко-діагностичне значення. Довідник / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Здоров’я, 2004. – 191 с.

Додаткова:

1. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1990. – С. 170 –182, 184-197.

2. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1998. – С. 248 – 297.

3. Кулинский В.И., Колесниченко Л.С. Молекулярные механизмы действия гормонов. Рецепторы, нейромедиаторы. Системы со вторыми посредниками. // Биохимия. – 2005. – том 70, вып. 1. – с. 33 – 50.

4. Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека. Т.2. – М.: Мир; Бином. Лаборатория знаний, 2009. – С. 147 – 273.

Тема №7. Дослідження нервової тканини. Патохімія психічних порушень.

Мета заняття: Знати склад і біохімічні особливості обміну речовин у нервовій тканині, її функціонування в нормі і при деяких захворюваннях. Оволодіти методом визначення холінестерази.

Актуальність теми: Головний і спинний мозок є основними органами, через які реалізується функція ЦНС в організмі людини. Нервова тканина має особливості метаболізму в залежності від віку людини, від механізму виникнення патологічного стану в ній. При багатьох захворюваннях нервової системи і особливо при стресах важливо знати вміст не тільки нейромедіаторів, а й активність відповідних їм ензимів, наприклад, ацетилхолінестерази в сироватці крові.

Конкретні завдання:

Ø Пояснювати особливості хімічного складу білої і сірої речовин мозку.

Ø Трактувати особливості обміну речовин мозкової тканини.

Ø Пояснювати роль нейромедіаторів у розвитку алкоголізму та наркоманії.

Ø Аналізувати зміни активності ацетилхолінестерази при різних захворюваннях.

Ø Аналізувати відмінності спинномозкової рідини від плазми крові.

Теоретичні питання

1. Особливості біохімічного складу та метаболізму нервової тканини

· хімічний склад головного мозку;

· нейроспецифічні білки та ліпіди (гангліозиди, цереброзиди, холестерол);

· особливості амінокислотного складу мозку;

· роль системи глутамінової кислоти; ГАМК – шунт.

2. Енергетичний обмін в головному мозку людини:

· значення аеробного окислення глюкози;

· зміни в умовах фізіологічного сну та наркозу;

3. Нейромедіатори (ацетилхолін, норадреналін, дофамін, серотонін, збуджувальні та гальмівні амінокислоти).

4. Молекулярні основи біоелектричних процесів на мембранах нейронів.

5. Рецептори для нейромедіаторів та фізіологічно активних сполук

6. Пептидергічна система головного мозку. Опіоїдні пептиди (енкефаліни, ендорфіни, динорфіни).

7. Порушення обміну медіаторів та модуляторів головного мозку при психічних розладах.

8. Нейрохімічні механізми дії психотропних засобів (нейролептиків, антидепресантів анксіолітиків, ноотропів).

9. Ферменти, що забезпечують біосинтез та розщеплення нейромедіаторів (декарбоксилази амінокислот, ацетилхолінестераза, моноаміноксидаза, диаміноксидаза).