Організація роботи на основних етапах уроку

У першому стовпчику перелічуються основні елементи структури уроку. У другому - записується зміст нового навчального матеріалу, представленого у вигляді сюжетної розповіді, образного опису, що узагальнює характеристики і т. д. Тут же зазначені прийоми роботи вчителя, засоби вивчення нового, висновки і підсумкові узагальнення; пізнавальні завдання; дані вказівки про місце і прийоми роботи з дже­релами знань.

Третій стовпчик розкриває пізнавальну діяльність учнів з кожного питання нової теми. У ньому записуються передбачувані відповіді учнів під час перевірки знань; результати виконання завдань по ходу вивчення нового; передбачувані відповіді учнів при закріпленні і по­вторенні; дані про виконання завдань зі складання схем, таблиць, діаграм. Зміст цього стовпчика допоможе вчителю дати на уроці роз'яснення неправильних, неповних відповідей учнів.

Якщо частина уроку чи урок у цілому присвячені контролю і ко­рекції або систематизації та узагальненню знань, то сторінка конспек­ту набуває наступного вигляду:

Результатом підготовки вчителя до уроку має стати його відповід­ність таким вимогам.

I. Вимоги до змісту навчального матеріалу, що опрацьовується на уроці:

· повноцінність історичного змісту, педагогічного задуму уроку, його відповідність очікуваним результатам;

· науковість навчального історичного матеріалу уроку;

· вірогідність історичних фактів;

· застосування різноманітних джерел знань;

· достатність і структурованість навчального історичного матеріалу для формування базових знань та розв'язання ключових проблем.

II. Вимоги до методики проведення уроку:

Ø мотивація і диференціація навчання;

Ø високий ступінь самостійної розумової діяльності учнів, їх пізна­вальної активності;

Ø охоплення роботою всіх учнів;

Ø виховання інтересу до історії;

Ø правильний вибір типу і структури уроку, засобів і методів його проведення;

Ø відповідність прийомів навчання педагогічному задуму, змісту і пізнавальним можливостям учнів.

III. Психолого-гігієнічні вимоги до організації уроку:

□ педагогічний такт учителя;

□ культура мовлення, емоційність, темп мовлення;

□ врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

□ контакт з класом, наявність активної взаємодії та співпраці;

□ дотримання санітарно-гігієнічних норм.

26. Загальна характеристика традиційної системи навчання.

27. Традиційний урок: основні типи та форми.

===УРОК ЯК ОСНОВНА ФОРМА НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ===

Основні поняття теми: форми організації навчання, урок, типи і форми уроку, структура уроку, очікувані результати уроку, те­матичне і поурочне планування.

v Підходи до класифікації уроку історії

групи форм навчання:

1) форми організації всієї системи навчання, навчально-виховного процесу;

2) форми організації навчальної діяльності учнів.

Форми навчання відповідно поділяються на групи за такими озна­ками:

1) кількість учнів (індивідуальне, групове, фронтальне);

2) місце навчання (шкільне, позашкільне, екстернат);

3) тривалість (час регламентується педагогами, батьками, учнями).

Становлення форм організації системи навчання відбувалось по мірі розвитку суспільства. Першим виникло індивідуальне навчання. Наступним етапом став індивідуально-груповий спосіб навчання (вчитель навчав групу дітей, однак навчальна робота носи­ла індивідуальний характер).

Наприкінці XVI - на початку XVII ст. як індивідуальна, так і інди­відуально-групова форми організації навчання вже не відповідали потребам суспільства. В братських школах України, Білорусії та ряді інших країн виникло групове навчання, яке стало основою класно-урочної форми навчання.

У 20-х pp. XX ст. в Україні виник новий спосіб навчання - колек­тивний. Навчання відбувалось без уроків та розкладу у формі органі­зованого діалогу пар учнів, які, вивчивши різноманітні теми, по черзі навчали один одного. Повністю на цей спосіб навчання не перейшла ні одна сучасна школа, але елементи цієї форми навчання широко викорис­товуються навіть і сьогодні (наприклад, в інтерактивних технологіях).

Основною в сучасній школі залишається класно-урочна система, за якої провідною фор­мою організації навчальної роботи виступає урок. Кількість уроків визначає навчальний план школи, а їх зміст - шкільні програми і Держстандарт.

Для класно-урочної системи організації процесу навчання харак­терні такі елементи:

ü основною одиницею занять є урок;

ü учні об'єднуються в класи за віком та рівнем підготовки;

ü існує постійний склад класу на весь період шкільного навчання;

ü заняття є обов'язковими для всіх;

ü існує розклад занять, перерв, єдиний навчальний рік і канікули;

ü робота всіх учнів у класі відбувається одночасно і по одній темі за єдиним планом;

ü навчальним процесом керує вчитель.

під уроком розуміють основну одиницю освітнього проце­су, чітко обмежену часовими рамками (45 хвилин), планом роботи та складом учнів (класом). По відношенню до процесу навчання урок відіграє інтегруючу роль, оскільки відбиває та поєднує такі його компонен­ти, як мета, зміст, методи, засоби навчання, взаємодія вчителя та учнів.

Незважаючи на широке визнання в світі, класно-урочна система має багато недоліків. Найбільш істотними з них є: орієнтованість на середнього учня; часто висока складність навчання для слабких учнів як за рахунок темпу, так і змісту навчання; неможливість повної реалі­зації в навчальному процесі індивідуальних особливостей учнів. Тому у XX столітті до уроку долучились такі форми, як консультації, за­ліки, семінари, практичні заняття тощо.

Спроби вдосконалити і сам урок як специфічну форму організації навчально-виховного процесу не припиняються. Були розроблені і апробовані такі варіанти класно-урочної форми, як беллланкастерська система взаємного нав­чання, батавська система, мангеймська система лабораторна система (Дальтон-план). За радянських часів в Україні значна увага приділялась розробці нових типів уроку, вдосконаленню його струк­тури та основних елементів такої структури.

Тип уроку - це поняття, пов'язане з варіюванням структури уроку його змістових елементів.

Далее много буков о развитии подходов к типам уроков в СССР…читайте в учебнике…

…тип уроків за основним дидактичним завданням:

ü урок вивчення нового ма­теріалу

ü перевірки знань

ü повторювально-узагальнюючий

ü комбінова­ний.

…Жодна з типологій уроків історії, створених у 60—80-ті pp., не ста­ла у вітчизняній теорії і практиці загальноприйнятою. У сучасних ви­даннях плутанина у критеріях характеристики уроків історії особливо очевидна.

В умовах переходу на дванадцятирічну шкільну освіту і змінами, що вона тягне за собою, є неминучим новий спалах суперечок про типіза­цію, форми, види шкільних занять. Виходячи з цього, на основі напрацювань пропонується наступна класифікація уроків, що не пре­тендує на завершеність. У її основу закладено такі вихідні моменти:

- тип уроку визначається його основною дидактичною метою;

- форма уроку визначається способами його організації, методами проведення.

Обираючи тип уроку, учитель керується місцем цього уроку в темі, його завданнями, особливостями змісту нового матеріалу, педагогіч­ним задумом, віком учнів, їхніми уміннями і навичками. Тип уроку за­лежить також від наявних у школі засобів навчання, підготовленості вчителя й інших факторів.

Уроки одного типу можуть бути проведені у різних формах, в за­лежності від домінуючого методу. Наприклад, урок засвоєння нового матеріалу можна провести у вигляді лекції, екскурсії чи бесіди, поєд­нання розповіді і бесіди. Визначаючи систему уроків з розділу і теми, варто мати на увазі, що вивчення нового спирається на вже відоме, а в процесі вивчення нового закріплюється раніше вивчене.

Різноманітність форм проведення уроку - одна з умов розвитку в учнів інтересу до історії як до предмета, підвищення якості навчання. Одні форми уроку носять традиційний характер, інші з'явилися остан­нім часом і усе більш завойовують популярність серед вчителів і учнів.

У сучасній дидактиці існує кілька підходів до класифікації уроків: за дидактичною метою¹⁶⁶, за метою організації пізнавальної діяльно­сті¹⁶⁷, основними етапами навчального процесу¹⁶⁸, методами навчан­ня, способами організації навчальної діяльності учнів¹⁷⁰.

Дидактична мета є найважливішою складовою, пусковим момен­том процесу навчання, тому класифікація за цією ознакою найбільш близька до реального уроку. У цій класифікації розрізняють:

1) уроки засвоєння нового навчального матеріалу;

2) уроки формування і вдосконалення умінь та навичок;

3) уроки закріплення та застосування знань, умінь та навичок;

4) уроки узагальнення та систематизації знань;

5) уроки контролю і корекції знань, вмінь та навичок;