Послідовність технологічних операцій

Техніка різьблення

Щоб виконувати складні орнамен­тальні композиції, початківець пови­нен засвоїти деякі прийоми геоме­тричного різьблення. Тримаючи різак у правій руці, виконують вправу: ріжуть окремі лінії уздовж й упо­перек шарів деревини. Дошку потріб­но тримати перпендикулярно до на­пряму руху різака (іл. 10.14).

Для початкових вправ краще брати дошку з деревини липи або осики розміром 10 X 20 X 2 см. Вирізувати легше уздовж шарів деревини, важ­че — упоперек. Треба навчитися пра­вильно тримати різак і водити ним у різних напрямах з неоднаковим нахилом (іл. 10.15).

Під час роботи треба стежити за тим, щоб своєчасно змінювати напрям руху різака згідно з вирізуваним рисунком незалежно від напряму шарів деревини.

Вправа 1. Мета — різьблення пара­лельних ліній (уздовж шарів).

На поверхні дошки за допомогою лінійки та косинця наносять паралельні лінії на відстані 8—10 мм одна від одної. Дошку закріплюють і підтримують лівою рукою. З нахи­лом у правий бік під кутом 45 ° ведуть різак на себе по наміченій лінії. При цьому п'ятка різака повин­на бути на 3 мм піднята над пло­щиною дошки. В кінці лінії рух руки з різаком треба трохи при­тримати, щоб не було зарізування. Потім дошку повертають на 180 ° і знову проводять різаком по цій самій лінії і під таким самим кутом, але вже з другого боку, тобто роблять підрізку. Натискуючи на кінчик рі­зака, відокремлюють стружку три­кутного перерізу.

Повторення нарізування і підрізу­вання прямих смуг зверху вниз допомагає засвоїти різьблення пара­лельних ліній уздовж шарів дере­вини.

Вправа 2. Різьблення паралельних ліній упоперек шарів деревини вико­нується так само, як і уздовж шарів (іл. 10.16, б). У цьому випадку рух різака дещо утруднений, бо доводить­ся перерізати торцеві частини шарів деревини, які завжди твердіші. Виконуючи цю вправу не слід забувати піднімати п'ятку різака: рух його тоді буде вільнішим.

Добре засвоївши різьблення пря­мих паралельних ліній уздовж і впо­перек шарів, можна приступати до виконання складніших вправ, в осно­ві яких — сполучення горизонталь­них та вертикальних смуг, а також навчитися відчувати можливості ма­теріалу, інструментів, підкоряти їх своїм рукам.

Вправа 3. Мета — вирізьбити сітку з квадратів (сторона 10 мм) за до­помогою перетину горизонтальних та вертикальних ліній.

На дошку наносять рисунок сітки, після чого закріплюють її на верста­ку. Різьблення починають з прорі­зування серединної лінії. Кінчик рі­зака ставлять вертикально на по­чатку лінії так, щоб п'ятка інструмен­та була трохи вище від площини дошки. Рухом до себе прорізають лінію приблизно на глибину 3 мм. В кінці лінії п'ятку різака опускають у деревину з тим, щоб прорізати кінець смуги. У такий спосіб ріжуть усі середні лінії. Робити це треба чітко по лініях рисунка вертикально і на одній глибині (див. впр. 1).

Прорізаючи горизонтальні лінії, рі­зак тримають обома руками: ручка різака у правій руці, а ліва при­тримує і спрямовує інструмент.

Середню лінію виїмки ріжуть вер­тикальним надрізом зліва направо, а бічні грані виїмки — також зліва направо, але з нахилом різака від себе й до себе. Закінчивши вирізуван­ня виїмок, підрізають кінчики струж­ки.

Вправа 4. Мета — навчитися різати діагональну сітку.

На підготовлену дошку наносять рисунок з діагональних ліній. Зро­бивши першу надрізку ліній сітки справа наліво, повертають дошку і роб­лять другу надрізку зліва направо. Після цього в тому ж порядку під­різають кінчики стружки.

Виконуючи вправи, необхідно сте­жити за нахилом різака та рівно­мірністю ширини смужок.

Вправа 5. Мета — навчитися різати прості тригранні виїмки-кути На дошку наносять рисунок сітки з горизонтальних та вертикальних ліній на відстані 10 мм одна від одної. Потім за допомогою похилих ліній у кожному квадраті будують трикутники. Тримаючи різак верти­кально, надрізають сторони трикут­ників від вершин до основи. Надрізку треба робити вертикально і на одна­кову глибину, стежачи за тим, щоб не торкатися різаком горизонтальних ліній. Зробивши надрізки, нахиляють різак до себе і вздовж основи трикут­ника роблять підрізку. Відкол має ви­гляд рівнобедреного трикутника. Біля основи трикутника глибина підрізки незначна, але біля вершини вона може бути від 1 до б мм.

Засвоївши різьблення кутів, можна виконувати різні орнаментальні мо­тиви у вигляді смуг з кутів, як-от: «зубчики», «кривулька», «дубелтові зубчики», або «глибока різьба» та ін. (іл. 10.20).

Вправа 6. Мета — навчитися різь­блення тригранних виїмок із за­глибленням у центрі.

На дошку наносять рисунок сітки з квадратними клітинами. За допомо­гою косинця проводять похилі лінії з лівих та правих кутів квадратів, утворюючи ними трикутники. При цьому основним буде центральний трикутник у кожному квадраті, в яко­му буде різьба.

Починаючи різьблення, треба по­ставити кінчик різака в центр трикут­ника так, щоб його п'ятка була спря­мована в один з кутів. Центр можна визначити приблизно, на око. Трима­ючи різець вертикально, роблять надрізку від центра до кута. У кожному трикутнику треба зробити по три над­різи.

Таким чином, на поверхні кожного квадрата в центральній його частині утворюються три трикутники.

Зробивши надріз, ставлять різак у нижньому лівому куті трикутника і, нахиливши його до себе під кутом близько 60 °, зрізають нижню грань так, як різали кути (див. впр. 5). Зрізаючи праву грань, різак три­мають у правій руці кінчиком до себе. Кінчик ставлять у нижній пра­вий кут трикутника і, нахиливши різак управо, зрізають і цю грань. Великий палець лівої руки, впира­ючись у ребро різака, допомагає його руху. Так само, нахиливши різак уліво, зрізають ліву грань.

Виконуючи цю вправу, необхідно добиватися, щоб лінії сторін трикут­ників були чіткі і прямі.

Вправа 7. Мета — навчитися різати багатопроменеву розетку. Кожний про­мінь — витягнута тригранна виїмка. У роботі користуються тими сами­ми прийомами, що й у різьбленні тригранних виїмок із заглибленням у центрі (іл. 10.21).

На дошку наносять рисунок ква­дратів. З кутів квадратів проводять діагоналі. З центра квадрата цирку­лем креслять два концентричних ко­ла. Радіус зовнішнього кола більший від радіуса внутрішнього на 3 — 5 мм (залежно від розміру розетки). Вели­ке коло ділять на 16 секторів, мале — на 32. Кінцеві точки радіусів внут­рішнього і зовнішнього кіл сполучають прямими.

Різьблення починають з вертикаль­них надрізів, їх зручно робити рухом до себе, тому дошку повертати по колу. Потім ріжуть грані променів від центра розетки рухом до себе з нахилом різака вправо і вліво. При цьому однією рукою притриму­ють дошку і поступово повертають її у процесі вирізування, а другою рукою ріжуть. Третю коротку грань променя ріжуть в останню чергу. Це роблять так само, як і підрізуван­ня кутів (див. впр. 5), але в цьому випадку різак рухається не по пря­мій, а по дузі.

Треба пильнувати, щоб грані про­менів були прямими, чіткими, а ши­рина та глибина їх — однаковими. Від цього залежить краса орнаменту.

Скобоподібне або нігтеподібне різь­блення є різновидом плоско-рельєф­ного. В основі його лежить заглиблен­ня у вигляді скоби, підківки, яке можна зробити напівкруглою стамес­кою.

Скобоподібне різьблення найчасті­ше зустрічається в творах полтав­ських та чернігівських майстрів. За допомогою овальних заглиблень — «зернят» або «пелюсток» різьбярі створюють різноманітні композиції, поєднуючи ці елементи з геометричним та плоским різьбленням.

Щоб вільно володіти скобоподіб­ним різьбленням, необхідно виконати вправи із скобами уздовж та впо­перек шарів деревини.

Вправа 8. Мета — навчитись вирі­зувати скоби уздовж шарів деревини.

На підготовлену дошку наносять сітку з прямокутників. У кожному з них ріжуть скобоподібні елементи. Розмір стамески добирають з таким розрахунком, щоб вона була на 2 мм вужча від майбутньої виїмки.

З лівої сторони кожного трикутни­ка на відстані 2—3 мм роблять стамескою неглибокі надрізи, тобто у прямокутниках зліва будуть на­півкруглі угнуті лінії. Після цього справа в напрямі надрізок уздовж шару деревини роблять рух стамес­кою до угнутої лінії, внаслідок чого утворюється виїмка з напівкруглими краями.

Вправа 9. Мета — навчитись віль­но володіти скобоподібними елемен­тами у різьбленні впоперек шарів деревини.

Для цієї вправи добре гострять лезо стамески, бо в процесі різьблення упоперек шарів деревини можливі відколи. Виконуючи це завдання, тре­ба пам'ятати, що надрізати потрібно «на себе», тримаючи стамеску угну­тою стороною на себе, а підрізати — «від себе».

Такі елементи, як «зернятка» або «пелюстки», ріжуть напівкруглою та кутовою стамесками. Ці елементи можна різати із заглибленням біля овального контуру (тоді середня лі­нія буде опуклою) або із заглиблен­ням всередині.

Особливості обробки поверхні різьблених виробів

Одним з найдавніших способів є по­криття виробу розчином бджолиного воску в скипидарі.

На поверхню виробу наносять суміш (у 100 г підігрітого скипидару розчи­няють 2 — З гр. дрібно нарізаного воску, добре перемішуючи), скипидар випаро­вується, а віск залишається в деревині. Після цього поверхню натирають сукон­кою, внаслідок чого утворюється рівно­мірна красива матова поверхня.

Приємного оксамитового полиску по­верхні деревини надає полірування, яким користуються гуцульські майстри.

У наш час поширеним способом обробки дерев'яних поверхонь є лаку­вання. Різьблені вироби лакують так, щоб блискучою була опукла частина орнаменту, а заглибини залишались матовими