Ліберальний напрям в економічній теорії

Виникнення лібералізму як течії західної економічної думки відноситься до ХVIII століття. У його основі лежить політична філософія лібералізму, кредо якого - знаменитий принцип "laisser faire" ("не заважайте діяти") - можна розкрити, як дозволити людям робити, що вони хочуть, надати їм право бути самими собою в економічній діяльності та у віросповіданні, культурі, повсякденному житті і думки.
НеолHYPERLINK "http://ua-referat.com/%D0%9D%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BC"ібералізм - напрям в економічній науці і практиці господарської діяльності, що має в основі принцип саморегулювання економіки, вільної від зайвої регламентації.
Сучасні представники економічного лібералізму слідують двом, певною мірою традиційним, положень: по-перше, вони виходять з того, що ринок (як найбільш ефективна форма господарювання) створює найкращі умови для економічного зростання, і, по-друге, вони відстоюють пріоритетне значення свободи учасників економічної діяльності. Держава повинна забезпечити умови для конкуренції і здійснити контроль там, де відсутні ці умови. Практично (і це в більшості випадків змушені визнавати неоліберали) держава тепер втручається в економічне життя в широких масштабах і в різних формах.
По суті, під назвою неолібералів виступає не одна, а декілька шкіл. До неолібералізму прийнято відносити чиказьку (М. Фрідман), лондонську (Ф. Хайєк), фрайбурзькой (В. Ойкен, Л. Ерхард) школи.
Сучасних лібераліHYPERLINK "http://ua-referat.com/%D0%9B%D1%96%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB"в об'єднує спільність методології, а не концептуальні положення. Одні з них дотримуються правих (противники держави, проповідники абсолютної свободи), інші - лівих (більш гнучкий і тверезий підхід до участі держави в економічній діяльності) поглядів. Прихильники неолібералізму зазвичай виступають з критикою кейнсіанських методів регулювання економіки. У США і в деяких інших західних країнах сучасна неоліберальна політика спирається на ряд економічних підходів, що одержали найбільше визнання. Це - монетаризм, який передбачає, що капіталістична економіка має внутрішні регулятори і управління повинне спиратися переважно на грошово-кредитні інструменти; економічна теорія пропозиції, що надає важливе значення економічним стимулам; теорія раціональних очікувань: наявність інформації дозволяє передбачити наслідки економічних рішень.
У цілому зміцненню ідей лібералізму в значній мірі сприяв успіх економічної політики, заснованої на принципах економічної свободи, яку в різні періоди проводили уряди провідних країн Заходу. Найбільш показовим у цьому відношенні може слугувати досвід Німеччини, Великобританії і США. Міжнародний валютний фонд також багато в чому будує свою діяльність, виходячи з ідей лібералізму, зокрема, монетаризму.

Date: 2015-07-17; view: 343; Нарушение авторских прав