Оцінка потенціалу підприємства: основні цілі та сфери застосування

Оцінка – це результат визначення і аналізу якісних, кіль-х характеристик об’єкту, а також процесу управління ним. При оцінці ПП повинно враховувати такі аспекти: об’єктні складові ПП (кількісна оцінка); суб’єктні складові (якісна оцінка). ПП необхідно оцінювати з 2-х позицій. Для об’єктних складових ПП краще використовувати кількісну оцінку. Якісна оцінка включає експертні методи, що дають можливість оцінити суб’єктні складові – якісні. Для оцінки ПП необхідна система показників, при чому в основу конструювання такої системи повинна бути покладена структурна модель, що враховує не тільки фактичну динаміку, але й теоретичні передумови. Механізм процесу ОПП В рамках заг системи управлінні розробляються інструменти процесу оцінки: критерії, одиниці, або ж шкала вимірювання, показник, система показників. Оцінка вартості ПП – це упорядкований, цілеспрямований процес визначення у грошовому виразі вартості об’єкту з урахуванням потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу в умовах конкретного ринку. Оцінку бізнеса проводять у цілях: збіл ефективності поточного управління під-ом або фірмою; визначення вартості цінних паперів у випадку куплі –продажу акцій під-ва на фондовому ринку; визначення вартості під-ва у випадку куплі- продажу цілком; при реструктуризації під-ва; при розробці розвитку; при визнач-ні кредитоспроможності під-ва і вартості залогу при кредитуванні; страхування в процесі якого виникає необ-ть визнач –я вартості активів; при оподаткуванні; при прийнятті обгрунтованих управ рішень для того щоб виправити помилки у фін звітності, що були викликанні інфляційними процесами.

21. Поняття вартості та її модифікації.

Вартість — це грошовий еквівалент, який покупець готовий обміняти на будь-який предмет або об’єкт. Незважаючи на явну схожість, у теорії оцінки поняття вартості, витрат і ціни прийнято відрізняти. Вартість — це міра того, скільки гіпотетичний покупець готовий заплатити за оцінювану вартість.

Витрати — це міра затрат, необхідних для того, щоб створити об’єкт, подібний до оцінюваного. Витрати впливають на ринкову вартість, але однозначно її не визначають. Дорогий об’єкт може мати низьку корисність і відповідно — невисоку вартість.

Ціна — це історичний факт, який відображає витрати на покупку подібних об’єктів у минулих угодах, а також теперішній факт відображення ціни запиту продавця. Ціни минулих угод і ціни продавця не обов’язково являють собою обґрунтовану міру вартості на дату оцінки. Вартість поділяється на дві широкі категорії: вартість в обміні та вар­тість у користуванні.

Вартість в обміні — це ціна, яка переважає на вільному, відкритому конкурентному ринку. Вона визначається на основі рівноваги між реальними економічними факторами, тому її називають об’єктивною вартістю. Найбільш поширеною формою об’єктивної вартості є ринкова вартість. Також до цієї модифікації належать: ліквідаційна, страхова, заставна, орендна вартість.

Вартість у користуванні — це міра цінності власності окремого користувача або групи користувачів, що є складовою діючого підприємства без урахування найбільш ефективного її використання і величини грошового еквівалента від можливого продажу. Оскільки вартість власності в користуванні задовольняє потреби конкретного користувача, то її часто називають суб’єктивною вартістю. Різновидами споживчої вартості є інвестиційна, балансова, податкова, заміщення, відтворення, митна, скрапова, утилізаційна, залишкова та інші вартості.

22.Принципи оцінки ринкової вартості потенціалу підприємства.