Сутністно змістова еволюція терміну “потенціал”

В даний час слово “потенціал” застосовують для позначення засобів, запасів і джерел, що маються в наявності і можуть бути використанні для досягнення визначеної мети, рішення якої-небудь задачі, а також можливостей окремої особи, суспільства, держави в якій-небудь області. В вітчизняній економічній літературі “потенціал” в широкому розумінні бачиться як можливості, наявні сили, запаси, засоби які можуть бути використанні або рівень потужності в будь-якому відношенні, сукупність засобів необхідних для чого-небудь. В іноземній літературі під цим терміном також розуміють “ступінь потужності (скриті можливості) у якому-небудь відношенні. Таким чином термін “потенціал” означає наявність у кого-небудь скритих можливостей, що ще не проявилися або хисту до діяльності у відповідних сферах. Еволюція терміну “потенціал”. У працях професорів Вейца і Воблого 1924 року знайшли обгрунтування ідеї щодо потенціалу виробничих сил, як потенційної можливості країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення. Пізніше у 1954 році академік Струмілін ввів поняття “економічний потенціал” під яким розумів сукупну виробничу силу праці всіх працездатних членів суспільства. У 1967 році академік Немчимов досліджував “потенціал розширеного виробництва” який характеризує ресурсні можливості національної економіки у здійсненні економічного росту. У 1973 році Анчишкін визначає виробничий потенціал, а у 1981 академік Балкін висунув нову трактовку терміну потенціал – як узагальнена збірна характеристика ресурсів прив’язаних до місця і часу. У розвитку сучасного уявлення про потенціал можливо виділити 3 напрямки: 1. (Білов, Черніков) – стверджують, що потенціал це сукупність необхідних для функціонування і розвитку системи різних видів ресурсів. 2. (Іванов, Андреєв) – потенціал це система матеріальних і трудових факторів, що забезпечує досягнення мети виробництва. 3. Потенціал – це здатність комплексу ресурсів економічної системи вирішувати, поставлені перед нею задачі.

В науці найбільшого розповсюдження набув ресурсний підхід до концепції потенціалу підприємства,при цьому виділяють три ресурсні напрями: Представники першого напряму стверджують,що потенціал – це сукупність різних видів ресурсів необхідних для функціонування або розвитку системи без врахування їх взаємозв’язків і участі в процесі виробництва. Особливості другого напряму полягає у трактування потенціалу,як системи матеріальних і трудових факторів,що забезпечують досягнення мети виробництва, тобто здатних виробляти певну кількість матеріальних благ. Представники третього напряму розглядають потенціал, як здатність комплексу ресурсів системи вирішувати поставлені задачі з урахуванням єдності їх структури та взаємозв’язку.

В сучасних умовах, для оцінки перспективних можливостей підприємства використовують поняття «стратегічний потенціал», що включає основні види ресурсів необхідних для розвитку підприємства. Потенціал підприємства – це сукупність можливостей підприємства визначати, фомувати і максимально задовольняти потреби споживачів та суспільства в цілому, при оптимальній взаємодії з зовнішнім середовищем і за умов раціонального використання ресурсів.