Матричні системи

В даній матричній системі елементами матриці являються процесори зі своєю власною оперативною пам’яттю. Вершини графа обчислювально процесу розподіляються між процесорами матриці, а вказані зв’язки на управління даними, що реалізуються за допомогою мережі, яка об’єднує ці процесори.

Ефективність функціонування даної системи вимагає однорідності під задач по часові виконання, а також однорідності по ресурсах тобто однорідність апаратної реалізації повинна відповідати однорідності задач, які будуть виконуватись на даній матричній системі. При умові, що на будь-якому процесорі однорідної матричної системи кожна під задача виконується за однаковий час. Паралельні вітки в графі обчислювального процесу будуть закінчуватися одночасно. Виконання такої умови забезпечує використання однорідної системи мінімізуючи тим самим час переходу на наступний етап.

Зрозуміло, що така ідеологія пов’язана із надлишковістю однорідності матриці. Так як мінімальна необхідна кількість процесорних елементів рівна максимальній кількості паралельних етапів в графі обчислювального процесу.

Відмітимо, що проблема розподілення задачі на однорідні етапи повинна вирішуватись програмістом. В зв’язку із тим, що різні задачі мають різні шрафи обчислювального процесу реально задіяна структура процесорних елементів та зв’язків суттєво міняється для різних задач. Тому такі системи отримали назву однорідні матричні системи, що перебудовуються.

Рис. 25. Однорідна процесорна матриця

Ідея однорідних систем була запропонована на початку 60-х років минулого століття у вигляді трьох принципів побудови системи:

- паралельність під задач в алгоритмах;

- змінність логічної структури;

- однорідність елементів та зв’язків між ними.

- матриці хвильового фронту даних;