Продуктивність паралельних комп’ютерів

Необхідність оцінювання продуктивності комп’ютерів виникла з початку їх виникнення. Основна задача оцінювання – знайти оптимальний критерій для визначення ефективності роботи, що буде універсальним для вибору комп’ютера.

Однією з одиниць оцінки продуктивності є пікова продуктивність, тобто кількість операцій, що виконує комп’ютер у найбільш сприятливих умовах (конвеєри заповнені, дані в регістрах, немає конфліктів з пам’яттю). Проте пікова продуктивність – це лише теоретичний показник. На одних задачах продуктивність може досягати до пікової продуктивності, а на інших задачах буде досягати лише 2% пікової продуктивності.

Користувача цікавить, наскільки продуктивно комп’ютер буде працювати на його програмах, тому показник пікової продуктивності не є універсальним при виборі комп’ютера.

Ще один спосіб оцінки продуктивності – це обрахунок кількості операцій за секунду. Вимірюється в МІРS-ах. Для визначення цього показника достатньо порахувати кількість операцій процесора за одиницю часу. Цей показник також не є універсальним, так як кожний процесор має свій власний набір інструкцій і програма користувача може на різних процесорах утворювати різну кількість операцій. Наприклад, операція а+b на процесорах Intel буде потребувати 3 мікрооперації, 2 з яких – зчитування значень з пам’яті, а третя – безпосередньо додавання. На інших процесорах ця операція може мати іншу кількість мікрооперацій.

Інший приклад – комп’ютер ILLIAC IV. Продуктивність комп’ютера – 10 мільярдів операцій/с. проте продуктивність досягалась тільки при роботі з даними розмірності «байт». На більших розмінностях продуктивність різко падала. Ще один недолік використання даного показника – це неможливість точного вимірювання продуктивності з використанням співпроцесора. Якщо співпроцесор існує, то всі операції з плаваючою комою покладаються на нього, тобто головний процесор виконує меншу кількість операцій. Якщо ж співпроцесора немає, то головний процесор регулює його роботу, тобто починає виконувати велику кількість операцій для виконання дій з плаваючою комою, тобто фактично кількість збільшується. Виникає протиріччя: з використанням співпроцесора кількість інструкцій зменшується, а отже, продуктивність зменшується, проте операції з плаваючою комою виконуються швидко; а коли співпроцесора немає, кількість інструкцій за секунду велика, а отже, продуктивність велика, проте реально операції над числами з плаваючою комою виконуються повільніше.

Отже, при оцінці продуктивності комп’ютерних систем не варто користуватися лише апаратними показниками, потрібно також враховувати програмно-апаратне середовище. На основі деяких критеріїв формуються еталонні тестові програми, які при запуску на кожній комп’ютерній системі показують продуктивність даної системи. Ці програми називають benchmark.

Однією з найпопулярніших тестових програм є тест LINPACK, який для тестового завдання розв’язує систему рівнянь із щільною матрицею. Спочатку в цьому тесті розв’язується система із ста рівнянь. Проте продуктивність сучасних систем є настільки великою, що дана система рівнянь вирішується надзвичайно швидко і оцінити продуктивність стає неможливо. Тому дана програма поставляється з відкритим кодом і кожен користувач може змінювати розмірність матриці.

Також існує ще ряд тестових програм, наприклад STREAM для тестування векторних операцій, LFK, PERFECT та багато інших. Проте жоден з цих тестів не покаже реальну продуктивність системи. Тому потрібно проводити комплексне тестування системи, також потрібно чітко розуміти призначення комп’ютерної системи та які задачі вона буде вирішувати.

Date: 2015-07-17; view: 397; Нарушение авторских прав