Методичні підходи до оцінки машин і обладнання

В процесі оцінки машин і обладнання використовуються методи доходного, порівняльного та витратного підходів.

Доходний підхід в оцінці машин і обладнання базується на оцінці очікувань інвестора та передбачає розрахунок поточної (дисконтованої) вартості доходів, які за прогнозами можуть бути отримані від володіння об'єктом. Застосування методів дисконтованих грошових потоків або капіталізації прибутку доцільно в тому випадку, якщо здійснюється «системна оцінка» машин і обладнання, під час якої потік доходів і витрат може бути співвіднесений з об'єктом оцінки, або об'єктом оцінки виступає обладнання, за допомогою якого виконуються безпосередньо оплачувані роботи. Обмеження сфери застосування доходного підходу пов'язане з тим, що доход створюється не тільки за рахунок використання машин і обладнання, але й інших елементів виробничої системи, що складається, крім того, з будівель, споруд, передавальних пристроїв, оборотних і нематеріальних активів.

Використання методів дохідного підходу передбачає здійснення розрахунків у такій послідовності:

1. Розрахунок чистого операційного доходу від функціонування виробничо-технологічної системи (підприємства в цілому, цеху або ділянки).

2. Визначення за допомогою методу залишку частини доходу, що може бути локалізований і співвіднесений з оцінюваними машинами й обладнанням.

3. Визначення вартості об'єктів машин і обладнання за допомогою методів дисконтування або капіталізації.

Приклад. Визначити вартість вантажного автомобіля вантажопідйомністю 10 т, який експлуатується на міжміських перевезеннях. Показники експлуатації об’єкту оцінки наведено в таблиці 7.1.

Таблиця 7.1 - Показники експлуатації вантажного автомобіля

Рішення. З урахуванням наведої інформації вартість вантажного автомобіля дорівнює капіталізованому доходу від його експлуатації, який може бути розрахований як різниця між доходом, що отримується від функціонування бізнесу з транспортування вантажів узагалі, та доходом, що відноситься на будівлі.

Так, щорічний чистий операційний доход, що отримується від транспортування вантажів, дорівнює:

78? 6,5 × (1,5 – 1,44) = 30,4 (тис. грн).

Годинки доходу, що відноситься на будівлі, дорівнює:

10 × 0,25 = 2,5 (тис. грн.).

Частка доходу, що отримується від експлуатації автомобіля, за методом залишку становить:

30,4 – 2,5 = 27,9 (тис. грн.).

Вартість вантажного автомобіля за методом капіталізації дорівнює:

27,9/0,35 = 79,7 (тис. грн.).

При використанні витратного підходу вартість машин і обладнання визначається витратами на їх створення, придбання й установку. Цей підхід застосовується, в основному, під час оцінки спеціальних об'єктів, що не мають близьких аналогів.

Базою розрахунків у цьому випадку, так само як і під час оцінки будівель і споруд, є вартість відновлення або вартість заміщення, яка потім коректується на величину сукупного зносу.

Під вартістю відновлення машин і обладнання розуміють вартість відтворення їх повної копії в поточних цінах на дату оцінки або вартість придбання нового об'єкта, цілком ідентичного (функціонально, конструктивно та параметрично) об'єкту оцінки в поточних цінах.

Вартість заміщення машин і обладнання – мінімальна вартість придбання аналогічного нового об'єкта в поточних цінах.

Витратний підхід до оцінки вартості (відновлення або заміщення) машин і обладнання реалізується в методах:

– розрахунку за ціною однорідного об'єкта;

– поелементного (поагрегатного) розрахунку;

– індексному (трендовому);

– розрахунку вартості за укрупненими нормативами.

Метод розрахунку за ціною однорідного об'єкта заснований накоректуванні собівартості конструктивно подібного об'єкта виходячи з припущення, що величини собівартості виготовлення об'єкта оцінки й однорідного об'єкта формуються під впливом загальних виробничо-технологічних факторів. Розрахунки за даним методом здійснюються в такій послідовності:

1. Вибір об'єкта, однорідного з об'єктом оцінки за технологією виготовлення, використовуваними матеріалами, конструкції. Ринкова ціна такого об'єкта повинна бути відомою.

2. Визначення рентабельності однорідного об'єкта. Для спрощення розрахунків припустимо приймати коефіцієнт рентабельності (К_рент) для продукції, що користується підвищеним попитом, в інтервалі 0,25 - 0,35; для продукції, що має середній попит – 0,1-0,25; для низькорентабельної продукції – 0,05 - 0,1 [57]. Якщо ж об'єкт не користується попитом на ринку, то К_рент = 0, а вартість такого об’єкта знаходитися на рівні його собівартості.

3. Розрахунок повної собівартості однорідного об'єкта за формулою:

(7.1)

де Сп_од – повна собівартість виробництва однорідного об'єкта;

ПДВ – ставка податку на додану вартість;

ПП – ставка податку на прибуток;

К_рент – показник рентабельності продукції;

Ц_од – ціна однорідного об'єкта.

3. Розрахунок повної собівартості об'єкта оцінки. Для цього в собівартість однорідного об'єкта вносяться коректування, що враховують розходження в конструктивних параметрах об'єктів.

, (7.2)

де Сп - повна собівартість виробництва оцінюваного об'єкта;

К_oц, К_од – конструктивний параметр об'єкта оцінки й однорідного об'єкта відповідно.

4. Розрахунок повної відновлювальної вартості об'єкта оцінки (без ПДВ):

, (7.3)

де В_оц – повна відбудовна вартість об'єкта оцінки.

Приклад. Визначити відновлювальну вартість спеціальної шафи для збереження продукції в знепиленому середовищі. Шафа виготовлена за індивідуальним замовленням і на ринку обладнання аналогів не має. Габаритні розміри шафи 800 × 800 × 450 мм.

Як однорідний об'єкт обрано медичну шафу, габаритні розміри якої дорівнюють 600 ´ 1100 ´ 2200 мм. Ціна медичної шафи 2000 грн. Коефіцієнт рентабельності для даної продукції, що користується попитом, 0,25. Ставка податку на прибуток – 25 %, ставка податку на додану вартість – 20 %.

Рішення.

1. Повна собівартість однорідного об'єкта за формулою (7.1) складає:

(грн.)

2. Повна собівартість об'єкта оцінки за формулою (7.2) дорівнює:

(грн.)

3. Повна відновлювальна вартість об'єкта оцінки без ПДВ за формулою (7.3) дорівнює:

(грн.)

Метод поелементного (поагрегатного) розрахунку («оцінка на основі ресурсно-технологічної моделі» [65]) використовується у випадках, коли гіпотетично оцінюваний об'єкт можна зібрати власними силами з наявних на ринку складових частин, ціни на які відомі. Застосування даного методу здійснюється в декілька етапів:

1. Складання переліку основних складових частин об'єкта оцінки (комплектуючих вузлів, агрегатів, блоків, пристроїв).

2. Збір цінової інформації за кожною складовою частиною та її приведення до дати оцінки (шляхом індексації).

3. Розрахунок повної собівартості об'єкта оцінки за формулою:

(7.4)

де Сп – повна собівартість об'єкта оцінки;

В_i – ринкова вартість і-го комплектуючого вузла, агрегату, блоку, пристрою;

К_і – кількість і-х комплектуючих вузлів, агрегатів, блоків, пристроїв;

В_з – вартість збирання.

4. Розраховується відновлювальна вартість об'єкта оцінки за формулою 7.3.

Індексний (трендовий) метод оцінки. Застосування даного методу засновано на актуалізації базової вартості об'єкта оцінки (первісної балансової або відновлювальної вартості за попередньою переоцінкою) на дату оцінки за допомогою індексу зміни цін або динамічних рядів індексів цін по відповідній групі машин або обладнання за відповідний період.

_баз × І, (7.5)

де В_баз – базова вартість об'єкта;

І – індекс (динамічний ряд індексів) зміни цін.

Як індекси цін, що використовуються для приведення вартості машин і обладнання до дати оцінки, можуть застосовуватися: зведений індекс цін виробників промислової продукції, індекси інфляції, застосовувані для індексації вартості основних фондів, середні індекси цін по галузях і товарних групах, що розробляються Держкомстатом України, індекси загальної інфляції та валютні курси.

Метод розрахунку вартості за укрупненими нормативами дозволяє за наявності технологічної спільності серед різнотипних машин і обладнання розраховувати собівартість за єдиною методикою та єдиними укрупненими нормативами виробничих витрат. Під нормативами витрат розуміють відносні або питомі показники, що характеризують витрати будь-якого ресурсу на одиницю фактора, що впливає на ці витрати. Такі фактори вибираються залежно від специфіки об'єкта та його виробництва. Нормативи, що поєднують кілька статей витрат, вважаються укрупненими.

Після розрахунку відновлювальної вартості машин і обладнання на дату оцінки розраховується величина сукупного зносу: фізичного, функціонального та зовнішнього.

Для оцінки фізичного зносу використовуються методи строку життя або укрупненої оцінки технічного стану.

Процент фізичного зносу при застосуванні методу строку життя, як і при розрахунку зносу будівель і споруд, розраховується як відношення ефективного віку машин і обладнання до строку їх економічного життя.

Використання методу укрупненої оцінки технічного стану засновано на експертній оцінці процента фізичного зносу за спеціальною оціночною шкалою (табл. 7.2) [4, 57, 78].

Функціональний знос – втрата вартості об'єкта, викликана або появою більш дешевих машин і обладнання, або виробництвом більш економічних і

Таблиця 7.2. - Оціночна шкала для визначення фізичного зносу машин і обладнання

продуктивних аналогів і визначається, як правило, експертно.

Зовнішній знос пов'язаний із втратою вартості об'єкта в результаті зміни стану зовнішнього середовища і визначається методом парних продажів як різниця в цінах продажів двох об'єктів, один із яких має ознаки зовнішнього зносу, а інший - ні.

Порівняльний підхід передбачає визначення ринкової вартості на основі інформації про сформовані ціни на аналогічні машини й обладнання, угоди з купівлі-продажу яких не є одиничними. Даний підхід реалізується в таких методах:

– прямого порівняння (ринкових порівнянь);

– статистичного моделювання ціни.

Метод ринкових порівнянь є найбільш універсальним і очевидним під час проведення оцінки машин і обладнання в умовах наявності ефективно функціонуючого ринку та різноманітної інформації про нього. Практичне застосування цього методу передбачає:

1. Аналіз ринку машин і обладнання та збір цінової інформації. Джерелами такої інформації можуть бути каталоги машин і обладнання, цінові довідники, газети, журнали, довідкові ціни, розповсюджувані через комп'ютерні мережі, біржові бюлетені, тендерна документація, періодичні виставки та ярмарки виробників машин і обладнання і т. ін.

2. Виявлення аналогів і визначення ступеня їх подібності з об'єктом оцінки. Основними вимогами, що висуваються до аналога, є його тотожність об'єкту оцінки за функціональним призначенням, повна кваліфікаційна подібність та часткова конструкторська подібність.

3. Внесення поправок до цін аналогів і одержання підсумкової ринкової вартості об'єкта оцінки за формулою:

В_О = В_ан × К₁ × К₂… × К_n× I, (7.6)

де В_О – вартість об'єкта оцінки;

В_ан – вартість аналога;

К₁, К_2,, …К_n – поправочні коефіцієнти;

I – індекс цін за період між датою оцінки і датою продажу аналога.

Розрахунок поправочних коефіцієнтів (К_j) на технічні параметри здійснюється за формулою 7.7 (якщо j-а характеристика збільшує величину оціночної вартості об'єкта):

К_j = , (7.7)

або за формулою 7.8 (якщо j -а характеристика зменшує величину оціночної вартості об'єкта):

К_j = , (7.8)

де П(о)_j – j-а характеристика об'єкта оцінки;

П(а)_j – j-а характеристика аналога.

Загальна поправка на технічні параметри розраховуються за формулою:

К = (7.9)

де Зн_j – значимість (ваговий коефіцієнт) j- тої характеристики.

Якщо аналогами виступають кілька об'єктів, то для кожного з них здійснюються розрахунки за формулами 7.6 – 7.9, а отримані результати усереднюються.

Приклад. Визначити ринкову вартість за станом на 20 липня 2004 р. трактора гусеничного сільськогосподарського призначення марки Т-4АС4. Кандидатами в аналоги обрано трактори гусеничні сільськогосподарського призначення ДТ-175 і ДТ-75, ринкова вартість яких за станом на 01.01.04 складала 16700,0 грн.. і 15000,0 грн. відповідно. Індекс цін на промислову продукцію за період між датою оцінки і датою визначення ринкових цін аналогів склав 1,05.

Техніко-економічні показники порівнюваних машин, вагові коефіцієнти (коефіцієнти значимості характеристик) наведені в таблиці 7.3.

Таблиця 7.3 – Техніко-економічні показники об'єкта оцінки й аналогів

Рішення. На основі даних таблиці 7.3 розрахуємо окремі та загальну поправки на технічні параметри:

1) при порівнянні об'єкта оцінки з об'єктом ДТ-175:

– поправка на тягову потужність К₁:

К₁ = 76/90 = 0,84;

– поправка на ресурс до першого ремонту К₂:

К₂ = 6000/8000 = 0,75;

– поправка на витрати палива К₃:

К₃ = 331/245 = 1,35;

– поправка на масу К₄:

К₄ = 7420/7955 = 0,93;

– разом загальна поправка на технічні параметри:

К_техн = 0,84 × 0,25 + 0,75 × 0,4 + 1,35 × 0,25 + 0,93 × 0,1 = 0,93.

2) при порівнянні об'єкта оцінки з аналогом ДТ-75Н:

– поправка на тягову потужність К₅:

К₅ = 76/55= 1,38;

– поправка на ресурс до першого ремонту ДО₆:

К₆ = 6000/7000 = 0,86;

– поправка на витрати палива К₇:

К₇ = 312/245 = 1,27;

– поправка на масу К₈:

К₈ = 6020/7955 = 0,76;

– разом загальна поправка на технічні параметри:

К_техн = 1,38 × 0,25 + 0,86? 0,4 + 1,27? 0,25 + 0,76? 0,1 = 1,09.

Таким чином, за результатами порівняння трактора Т-4А з аналогом ДТ-175 ринкова вартість об’єкта оцінки за формулі (7.6) складає:

В₁ = 16700 × 0,93 × 0,95 × 1,05 = 15492,2 грн.

Якщо аналогом є трактор ДТ-75Н, одержуємо інше значення оціночної вартості:

В₂ = 15000 × 1,09 × 0,95 × 1,05 = 16309,1 грн.

Усереднюючи ці результати, визначаємо остаточну величину оціночної вартості трактора Т-4А:

В = (В₁ +В₂) / 2 = (15492,2 +16309,1)/2 = 15900,7 грн.

Метод статистичного моделювання ціни передбачає розгляд об'єкта оцінки як представника певної сукупності однорідних об'єктів з відомими цінами. Для цієї сукупності розробляється парна (однофакторна) або багатофакторна регресійна модель залежності ціни від одного або декількох споживчих параметрів. Одержувана в результаті розрахунків середньостатистична ціна коректується за допомогою коректувальних коефіцієнтів.

Питання для обговорення

1. Які відмітні особливості машин і обладнання як об’єктів оцінки?

2. За яких умов доцільно застосовувати оцінку «розсипом», «групову» та «системну» оцінку вартості машин і обладнання?

3. Назвіть види машин та обладнання за функціональним призначенням.

4. Чому в оцінній діяльності виділяють класифікацію машин і обладнання за стадією життєвого циклу?

5. Що таке стандартизоване та нестандартизоване обладнання?

6. За яких умов доцільно використовувати методи доходного підходу до оцінки машин?

7. Що таке вартість відновлення та вартість заміщення обладнання?

8. Охарактеризуйте основні методи витратного підходу до оцінки вартості машин і обладнання.

9. Які існують види зносу машин та обладнання?

10. Що є основною умовою застосування методів порівняльного підходу до оцінки вартості машин і обладнання?

12. Охарактеризуйте основні методи порівняльного підходу до оцінки вартості обладнання.