Амортизація та її норма. Методи розрахунку амортизації

Процес перенесення вартості основних виробничих фондів на готовий продукт в міру фізичного зношування називається амортизацією. Щоб своєчасно замінити зношені основні ви­робничі фонди, на підприємствах утворюється амортизацій­ний фонд, до якого перераховуються відповідні кошти.

Проте у розвинутих країнах світу не чекають, поки основні фонди повністю фізично зносяться. Під впливом внутрішньої і особливо міжнародної конкурентної боротьби підприємці і держава переважно орієнтуються на моральне зношування. Так, у США ще в 1981 р. держава встановила такі строки аморти­зації: для транспортних засобів — 3 роки, устаткування — 5 років, виробничих будівель і споруд — 15 років. Це означає прискорене відтворення основних виробничих фондів.

У колишньому СРСР, в т.ч. в Україні, середні строки амор­тизації у 80-х рр. становили 12—14 років. В Україні з початку 90-х рр. оновлення основних виробничих фондів майже при­пинено (застаріла техніка не замінюється новою). Внаслідок цього майже призупинився або надмірно затягується їх обо­рот. З 1 січня 1997 р. в Україні введені нові річні норми амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів: для будівель, споруд та передавальних пристроїв — 5%; для транспортних засобів, інформаційних систем — 25%; для інших основних фондів — 15%.

Оборот фондів має місце тоді, коли гроші, витрачені під­приємцем на придбання засобів праці, повністю повертаються до нього. Це означає, що фонди підприємства здійснили один оборот.

Час обороту виробничих фондів складається з часу вироб­ництва і часу обороту. Час виробництва включає: 1) робочий період — кількість робочих днів, протягом яких виготовляєть­ся продукт. Наприклад, легковий автомобіль на сучасних за­водах сходить з конвейєра кожних 3—4 секунди, а корабель треба будувати кілька років; 2) час дії природних сил на про­дукт (наприклад, час, коли достигає зерно); 3) час перебуван­ня сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та інше у виробничих запасах на складах. Вирішальне значення для ско­рочення цього часу мають своєчасні поставки продукції; 4) час перерв у процесі праці (на поточний ремонт тощо).

Час обороту виробничих фондів — це час, який витрача­ється на закупівлю засобів виробництва, і час реалізації гото­вого продукту.

Оборотні фонди (сировина, паливо, електроенергія та ін.) здійснюють свій оборот протягом кожного виробничого цик­лу. Тому їх оборот відбувається значно швидше.