Суб’єкти власності. Типи, форми і види відносин власності

Власніст існує в певних формах: приватна, колективна, державна. Тобто суб’єктами є особа, держава, колектив. Західні вчені в своїй більшості визначають дві форми: приватну та державну, колективної немає, а є сукупна приватна.

· Приватна власність виступає як власність дрібного товаровиробника. Ця власність поєднує у собі товаровиробника і власника; системи стимулювання не має; дає повну свободу товаровиробнику. Приватна власність мілкого товаровиробника не є і не може бути пануючою формою власності.

· Приватна власність капіталіста, підприємця. Дуже пристосована до ринку; їй притаманний найсильніший стимул – прибуток. Недоліком цієї форми є те що вона повязана з привласненням власником часки продукту який виробляє найманий робітник, крім того підприємєць не звертає увагу на шкоду яку він завдає навколишньому середовищу (бо головне прибуток).

В деяких галузях виробництва таких як с/г, торгівля ця форма наібільш прийнятна.

Колективна власність. Забезпечує більший потенціал для ефективної організації виробництва ніж приватна власність. Ця форма забезпечує високий ступінь справедливого розподілу і високий рівень соціального захисту. Проте недоліком є те, що вона не дає змогу побудувати гнучку систему управління; створює інколи умови для гальмування технічного прогресу.

Державна власність- це власність що належить всьому суспільству, вона забезпечує найбільш ссправедливу форму розподілу і найбільший рівень соціального захисту. Недоліком є те, що підприємства засновані на цій формі найменш пристосовані до ринку. Проте там де існує природна монополія (атомні електр) вона найбільш ефективна.

Види власності – це ті самі форми власності, але згруповані відносно особливостей субєкта власності.

В межах приватної виділяють одноособову – субєкт одна людина, сімейна- в межах сімї, індивідуальна із залученям найманих працівників.

Колективна власність реалізується через діяльність корпорацій, кооперативів, релігійних та громадських обєднань та організацій, трудових колективів.

В межах державної виділяють загальнодержавну(урядові, центральні структури, НБУ), муніципальну (комунально-муніципальні служби та інші органи місц самовряд).

В межах змішаної виділяють державно- колективну, державно-приватну, приватно-колективно, спільну із залученням іноземного капіталу.

Типи власності – певна історична система відносин власності.

1. Первіснообщинний тип. Субєктом власності виступає община, племя, родина; обєктом – земля, засоби виробництва якими її обробляють.Виділяють:

· Азіатська форма- земля розподілена між членами общини, але нею розпоряджаються жрець, староста.

· Антична – виникає власність окремої сімї на засоби виробництва, а друга частина засобів виробництва і землі належить державі.

· Германська – панує приватна власність, а общині належать вигони, пасовища.

2. Рабовласницький. субєкт – рабовласник і вільний незалежний товаровиробник(поступово скорочується), держава. Обєкт – земля, засоби виробництва, людина(раб)

3. Феодальний. Субєкт – землевласник, феодал. Держава та незалежний товаровиробник не відіграють суттєвої ролі.Обєкт – земля, засоби виробництва, людина(кріпак).Відносно кріпака з боку феодала існує неповна власність.

4. Капіталістичний – панує приватна власність незалежного, вільного товаровиробника. В надрах цього типу починається процес формування власності капіталста, великого підприємця. Цей процес іде у формі первісного нагромадження капіталу, наслідком якого виступає формування власності капіталіста, а з іншого боку втрата деякими товаровиробниками своєї власності і утворення найманих виробників.В Англії цей процес отримав назву “огородження”

5. Соціалістичний – головний субєкт держава і народ. Базується на суспільній, колективній формі власності. Обєкт – засоби виробництва, земля. Інші форми носять підлеглий характер.

Сьогодні формується ще один тип відносин власності, який характерний для постіндустріального суспільства. Харктерна особливість: субєкт – держава, окрема особа і колектив які мають відносно рівні права.

Date: 2015-07-17; view: 427; Нарушение авторских прав