Організація основних виробничих процесів при вирощуванні ячменю

На виробництві зерна виконують такі основні виробничі процеси – оранку, боронування, культивацію, догляд за посівами і збирання. Розглянемо деякі особливості їх організації.

Організація оранки. Оранка – один з важливих виробничих процесів у землеробстві. Основні вимоги щодо якості її такі: додержання заданої глибини, проведення в оптимальні строки, якісне заорювання гною, післяжнивних решток і якісне кришення пласта, прямолінійність борозен, скорочення розгінних борозен і звальних гребенів, відсутність огріхів і високоякісний обробіток поворотних смуг. Під зернові культури провадять звичайну оранку на глибину 20 – 22 см, а на Поліссі – на глибину орного шару.

Оранку провадять врозгін і всклад. Якщо її розпочинають із зовнішнього боку загінки і, закінчують посередині – то це оранка врозгін, а якщо з середини загінки закінчують на зовнішніх межах, то це оранка всклад. Під час оранки врозгін агрегат робить повороти вліво і рухається до середини загінки, а при оранці всклад робить поворот вправо». Щоб зменшити час холостих переїздів і підвищити продуктивність агрегату, поле для оранки розбивають на загінки, по можливості прямокутної форми.

Орієнтовно ширина загінок становить: при довжині загінки 300–500 м – 40–60 м, при довжині загінки 500–1000 м – 50 – 100 і при довжині загінки 1000–2000 м – 70 – 140 м. Для тракторів меншої потужності ширина загінки менша, а для тракторів вищої потужності – більша.

Тепер оранку здійснюють груповим способом 2 – 4 агрегатами: Ширину загінки для групи тракторів визначають за наведеною вище формулою, де ширина захвату (Ш) залежатиме від кількості агрегатів. На обох кінцях гонів відбивають поворотні смуги, ширина яких забезпечує нормальний поворот агрегату. Їх орють після закінчення оранки поля.

Боронування ріллі провадять на глибину 6 – 8 см. При цьому треба зруйнувати кірку, зарівняти гребені і створити пухкий шар ґрунту. Озимі при закритті вологи боронують на глибину 3 – 4 см, щоб не допустити пошкодження рослин. Ріллю боронують групою агрегатів, здебільшого круговим способом, а посіви – упоперек рядків. Культури, посіяні перехресним способом, боронують по діагоналі.

Культивація. Завданням культивації ріллі та пару є вирівнювання і розпушування верхнього шару ґрунту і знищення бур'янів. Першу культивацію провадять упоперек напряму оранки, а наступні – упоперек напряму попередньої культивації. Передпосівну культивацію провадять на глибину загортання насіння. В кінці гонів залишають поворотні смуги шириною 3 – 4 захвати агрегату, які оброблюють після закінчення культивації всього поля. Якщо можливий поворот за межами поля, поворотних смуг не залишають. Під час культивації агрегат рухається човниковим способом з грушоподібними поворотами на кінцях загінки. Перший прохід його прямолінійний по віхах, а суміжні – з перекриттям на 10 – 15 см.

Організація сівби. Сівба – відповідальний процес у землеробстві. Основні вимоги щодо її якості такі: проведення у стислі агротехнічні та оптимальні календарні строки, додержання встановлених норм висіву, рівномірність загортання насіння на задану глибину, прямолінійність рядків і квадратів, відсутність огріхів.

Сіють зернові культури групою агрегатів, човниковим способом. Щоб не було огріхів, користуються маркером, по сліду якого тракторист веде трактор (правим переднім колесом або зовнішньою кромкою правої гусениці). Маркери ставлять з правого і лівого боків посівного агрегату.

Зернові культури сіють різними способами: вузькорядним з шириною міжрядь 7–8 см – пшеницю, жито, ячмінь, овес; перехресним з половинною нормою висіву, насіння в один і другий бік; звичайним рядковим з міжряддям 15 см – горох, вику, люпин, вико-овес, гречку, просо; широкорядним або стрічковим, з шириною між рядками або стрічками 45 см — просо і гречку, що дає змогу обробляти міжряддя. Кукурудзу та її сумішки на зелений корм сіють рядковим способом з міжряддям 30 см, а на зерно і силос – квадратно-гніздовим з квадратами 60х60 і 70x70 см, а в степовій зоні – 100x100 см або пунктирним способом при ширині міжрядь 60–20 см і відстані між гніздами в рядку 20–30 см. Квадратно-гніздовий спосіб сівби кукурудзи дає змогу обробляти міжряддя в двох напрямах. Його доцільно застосовувати при значній забур'яненості полів. Правильні квадрати забезпечують з допомогою маркера і мірного дроту.

Норма висіву насіння зернових культур на 1 га становить (кг): жита і пшениці 180 – 200, вівса і ячменю – 160–180, гречки – 80–100, проса – 18–20, кукурудзи при квадратно-гніздовому способі сівби – 25–30, пунктирному – 55–60 і рядковому (на зелений корм) – 100–120, зернобобових – 280–320.

Потрібні засоби механізації і працівників для проведення сівби визначають за обсягом робіт по операціях, строками їх виконання, нормами виробітку та нормами обслуговування агрегатів.

Догляд за зерновими культурами включає видове і сортове прополювання (на насінницьких ділянках), знищення ґрунтової кірки боронуванням, а льодової коткуванням, кільчастими котками, обробіток міжрядь кукурудзи, а також проса і гречки при широкорядному способі сівби, боротьбу з бур'янами, шкідниками і хворобами рослин. Крім прополювання, всі інші роботи виконують машинами. Для обробітку міжрядь використовують культиватори, які мають таку саму ширину захвату, що й посівний агрегат. Наприклад, кукурудзу, посіяну сівалкою СКГК-6, обробляють культиватором КУТС-4,2 (вони мають ширину захвату 4,2 м). Щоб під час обробітку не пошкоджувати рослин, встановлюють потрібний розмір колії трактора (на тих тракторах, де колія регулюється) та захисні зони в рядках.

Організація збирання. Збирання – найбільш трудомісткий виробничий процес. Зернові збирають роздільним (двофазним) способом і прямим комбайнуванням. Роздільний спосіб дає змогу розпочати збирання у фазі воскової стиглості зерна і цим прискорити його на 5–7 днів. Роздільне збирання включає такі операції: проведення обкосів і прокосів, скошування хлібної маси у валки, підбирання та обмолот валків. У повній стиглості зернові збирають прямим комбайнуванням.

Найбільш прогресивний і ефективний потоковий спосіб збирання зернових збирально-транспортними комплексами. Основною одиницею такого комплексу є комбайно-транспортні ланки. Крім того, у нього входять: ланка по підготовці полів до збирання, ланка по збиранню незернової частини врожаю, ланка технічного обслуговування, ланка культурно-побутового обслуговування. Отже, збирально-транспортний комплекс – це великий виробничий підрозділ.

Ланка по підготовці поля до збирання робить обкоси полів, прокоси між загінками, поворотні смуги тощо. Вона має створити найкращі умови для роботи комбайно-транспортних ланок.

Комбайно-транспортна ланка складається з 3–4 комбайнів і 2–3 автомобілів. У збирально-транспортному комплексі здебільшого три такі ланки. Кожна з них скошує хліб у валки, обмолочує їх, здійснює пряме комбайнування, відвозить зерно. Щоб зібрати зернові з поля за один день, на ньому працює весь збирально-транспортний комплекс або окремі комбайно-транспортні ланки залежно від розміру поля та умов роботи. Кожній ланці виділяють збиральну ділянку.

Ланка збирання незернової продукції вслід за комбайнами звільняє поле від соломи, якщо її не подрібнюють. Завдання ланки технічного обслуговування – забезпечити технічну справність і безперебійну роботу тракторів, комбайнів, автомобілів та інших засобів. Вона має резервний комбайн, який працює під час технічного обслуговування і усунення неполадок на основних комбайнах, заправляє машини пальним і водою.