Становлення глобального ринку

В сучасних умовах міжнародні ринки все більше набувають рис цілісності і перетворюються в глобальний ринок. Це обумовлено дією об’єктивних чинників: - пришвидшеним розвитком науково-технічного прогресу коли жодне підприємство чи галузь не в змозі самостійно використовувати новітні досягнення науки і техніки; інтернаціоналізація господарських відносин через міжнародний поділ праці, кооперацію та спеціалізацію підприємств. Окрім того, підприємство може покинути межі національного ринку і конкурувати у глобальних масштабах в 3-х випадках:при бажанні знайти нові ринки збуту;при необхідності, викликаною конкуренцією, знизити витрати;за умови використання родовищ корисних копалин, розміщених за кордоном. Порівняльні переваги є класичним фактором глобальної конкуренції коли підприємства мають значні переваги у вартості чи якості факторів виробництва продукту, стають його конкурентними виробниками, а експорт спрямовують в інші країни.Економія на масштабі в сфері виробництва пов’язана з отриманням потенційних переваг у витратах за рахунок централізації виробництва і глобальної конкуренції, що перевищують розмір національного ринку, а також необхідного розвитку експорту між країнами. Диференціація продукту особливо в галузях з передовими технологіями надає виробникам перевагу в репутації і довірі. Надання ринковій інформації і технологям характеру суспільного блага пов’язано з тим що технологічні інновації, незалежно від початкових інвестицій, є ресурсом, що може потім багаторазово і безкоштовно використовуватися, а значить стає суспільно доступним.

95. Суспільне відтворення, його типи і показники

Економічне відтворення відбувається як всередині окремих підприємств, домогосподарств, галузей і регіонів, так і в масштабі всього суспільства. Основою суспільного відтворення є відтворення на окремих підприємствах і домогосподарствах, або одиничне (індивідуальне відтворення). Економічне відтворення суспільства включає в себе відтворення:суспільного продукту та його конкретних форм; людського ресурсу як особистісного фактора виробництва та його зайнятості; основного і оборотного капіталу суспільства, тобто засобів виробництва, як необхідних умов суспільного процесу відтворення; національного багатства; споживання; економічних відносин Просте відтворення − це відновлення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних обсягах. Звужене відтворення характеризується відтворенням суспільного виробництва в обсягах, що є меншими, ніж у попередньому періоді Розширене відтворення економіки − це відтворення суспіль­ного виробництва в зростаючих обсягах. Що стосується основних показників, що характеризують економічне відтворення, то це макроекономічні показники − валовий внутрішній продукт і національний дохід.

96. Національний дохід

Національний дохід — це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва: праці, капіталу, землі, підприємницького хисту. Використання національного доходу здійснюється за двома напрямами: на споживання і заощадження (нагромадження). Національний дохід є дуже важливим показником результатив­ності суспільного виробництва, національної економіки. Виробництво національного доходу на душу населення найбільш оптимально визначає рівень добробуту населення. Нині вже загальновизнано, що частину національного доходу створюють працівники сфери послуг. В економічно розвинутих країнах більше половини працюючих зайнято у сфері послуг, тому там основну частину доходів заробляють шляхом надання послуг. У нашій країні вирішальна роль у виробництві національ­ного доходу залишається за матеріальним виробництвом. Голов­ним напрямом розвитку останнього є перехід від екстенсивного до інтенсивного типу виробництва. Використання національного доходу здійснюється за двома напрямами: на споживання і заощадження (нагромадження).

97. Валовий внутрішній продукт

Підсумковим результатом суспільного відтворення є сукупний суспільний продукт або валовий суспільний продукт (ВСП). Теорія і практика розробили два методи обчислення суспільного продукту — систему національних рахунків (СНР) і систему балансу народного господарства (БНГ). Зараз майже всі країни світу використовують систему національних рахунків. Система національних рахунків − це адекватний ринковій економіці національний облік, який ведеться на основі певного набору рахун­ків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності, структуру економіки, найважливіші взаємозв’яз­ки у національному господарстві. Баланс народного господарства – це система взаємопов’язаних балансових таблиць, кожна з яких відображає окремі, найбільш принципові сторони економічного процесу. Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупна вар­тість кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни, незалежно від національної належності підприємств. Для ВВП характерні такі загальні риси: - є найбільш загальним показником кінцевого результату економічної діяльності в національній економіці;- характеризує єдність взаємопов’язаних аспектів економічного процесу: виробництво матеріальних благ і надання послуг, розподіл доходів, кінцеве використання матеріальних благ і послуг;- охоплює результати економічної діяльності всіх господарських одиниць: підприємств, організацій та установ як сфери матеріального виробництва, так і сфери послуг Під час розрахунку ВВП за виробничим методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки. У ході розрахунку ВВП за витратами підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП: домогосподарств, фірм, держави та іноземців, які експортують товари з даної країни. У процесі розрахунку ВВП за доходами підсумовуються всі види факторних доходів (заробітна плата, прибуток, процент, рен­та), а також амортизаційні відрахування. Номінальний ВВП − це обсяг виробництва, обчислений за діючими, фактичними цінами. В умовах інфляції він завищує результати економіки і потребує коригування. Реальний ВВП − це обсяг виробництва, вартість якого скоригована на величину річного зростання цін.

98. Споживання і заощадження

Споживання домогосподарств (див. тему 3) − це видатки на придбання товарів та послуг для задоволення потреб. Основними компонентами споживання є такі статті, як продовольство, житло, транспортні засоби, освіта, медичні послуги. Ці компонен­ти поділяються на три основних групи: товари тривалого користування, поточного користування і послуги. Зв’язок між споживанням та доходом називають функцією споживання. Гранична схильність до споживання − це величина додаткового споживання, яку спричиняє одна додаткова гривня доходу.. Поточний дохід характеризує тісний зв’язок споживання з поточним використанням доходу. Дохід у тривалій перспективі слугує людям для обґрунтування своїх споживчих видатків не тільки через поточний дохід, а й через довгострокові тенденції доходу. Заощадження − це частина доходу, що не споживається.. Функція заощадження показує зв’язок між розміром заощаджень та доходом.Гранична схильність до заощадження (ГСЗ) визначається як частка кожної додаткової гривні доходу, що йде на додаткове заощадження Національні заощадження − це та частина національного доходу, яка не використовується на споживання, тому що має бути спрямована на нагромадження капіталу і багатства країни. Заощадження, здійснювані за рахунок національного доходу, називаються чистими заощадженнями.

99. Національне багатство, сутність, структура

Національне багатство — це сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію. Нематеріальне багатство суспільства − це ті його елементи, що перш за все визначають якість робочої сили − науково-технічний, освітній, культурний потенціал. Основними елементами матеріальної форми національного багатства є: виробничий капітал, у структурі якого виділяють основний і оборотний капітал; основний капітал сфери нематеріального виробництва (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об’єкти, житлові будинки); резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного капіталу); майно домашніх гос­подарств (індивідуальне житло, засоби праці і предмети тривалого використання − автомобілі, меблі, побутова техніка тощо), а також запаси і резерви споживчих благ. Розрізняють відтворювані і невідтворювані природні ресурси. Основними елементами нематеріальної форми національного багатства є духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, досягнення науково-тех­нічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та ін.). Важливу роль у зростанні національного багатства відіграють природні ресурси. Величина національного багатства, як правило, зростає в нормальних мирних умовах і зменшується під час війн, смут, потрясінь.